З чим можна порівняти емоційний стан молодої матері, яка виходить на роботу після відпустки для догляду за дитиною? Мабуть, кожна з тих, хто переходив цей рубіж, коли до родинних турбот в один день додавалися професійні, може розповісти про свої відчуття. Та в усіх ця подія супроводжувалася неабияким стресом. А то й панікою. Адже треба все встигнути, скрізь «вписатися» — і на роботі, і вдома, — поки адаптуєшся до нової ролі. Чого варті лише спроби встигнути забрати дитину з дитсадка, якщо він далеко від офіса і закривається якраз тоді, коли закінчується робочий день! Добре, якщо можуть підстрахувати родичі чи друзі. І якщо на роботі з розумінням ставляться до проблем, які враз звалилися на матусю-трудівницю.
Втім, законодавчо мами, які виходять на роботу після відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, надійно захищені. Насамперед від несправедливих звільнень.
Ось тільки… Якщо спрацьовує «людський чинник», тобто нагальне бажання роботодавця звільнити жінку, яка постійно відпрошується чи часто бере лікарняні по догляду за дитиною, то тут все стає значно складніше.
Втім, нині мами, які виходять з відпустки по догляду за дитиною, можуть розраховувати на підтримку держави і громадськості.
З одного боку — за них заступається Мінсоцполітики. Його прес-служба повідомила, що міністерство працює над ініціативами, які полегшать повернення на ринок праці.
— По-перше, жінка, яка вийшла з відпустки по догляду за дитиною і протягом 6 місяців за допомогою Служби зайнятості не змогла знайти роботу, отримає право на пільгове працевлаштування. При цьому роботодавець, який працевлаштував таку жінку, матиме право на отримання дотації розміром 1 мінімальної зарплати на місяць протягом року, що на сьогодні становить 13 764 гривні на рік. По-друге, жінка, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, матиме право на отримання ваучера на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації на суму 11,6 тисячі гривень. Мінсоцполітики робить усе, щоб молоді матері почувалися впевнено на ринку праці, — зауважила міністр соціальної політики Наталiя Королевська.
Потрібнa перекваліфікація
А з іншого боку — на їхній бік стає й громадськість. Саме навколо такого завдання згуртувалися фахівці проекту «Знову до роботи: реінтеграція матерів і батьків до професійного життя після відпустки по догляду за дитиною». Цей проект реалізує з кінця минулого року виконавча дирекція Всеукраїнської громадської організації «Ліга соціальних працівників України». Його мета — розроблення моделі реінтеграції батьків на ринок праці після відпустки по догляду за дитиною та запровадження її на підприємствах усіх форм власності. Про це розповіла «Урядовому кур’єру» фахівець з регіональної співпраці проекту Наталія Кравченко. Нині фахівці проводять широкомасштабне дослідження, аби виявити усі проблеми, з якими стикаються і молоді батьки, і роботодавці. Дослідження ще триває, але вже можна говорити про певні тенденції.
Найперше, як зазначила заступник виконавчого директора ВГО «Ліга соціальних працівників України» Іванна Ткач, кандидат філософських наук, з’ясувалося, що багато мам не знають своїх прав і не можуть зорієнтуватися, куди ж звертатися по допомогу. Часто зіткнувшись із тією чи іншою проблемою під час працевлаштування, опускають руки.
— Втім, жінки, які мають вищу освіту, почуваються упевненіше і захищеніше на ринку праці, бо вони обізнані із законами й мають достатній рівень кваліфікації, — додає Наталія Кравченко. — Особливо ті, хто працює на державних підприємствах. І знають, що за законодавством під час такої відпустки їх не звільнять — хіба тільки у разі ліквідації підприємства, і то з наступним працевлаштуванням на інше місце. Гірша ситуація з жінками, які мають середню чи професійну освіту. Тож одне з наших завдань — якомога більше інформувати населення, щоб молоді мами могли захищати свої права, а не закриватися в чотирьох стінах зі своєю проблемою. Разом з тим, з’ясувалося, що більшість з них не планує повернутися на роботу, а збирається й далі народжувати дітей: допомога при народженні дітей досить велика, і це для них своєрідний стимул поліпшувати демографічну ситуацію в країні.
Попередні результати дослідження виявили також, що чимало проблем мають і роботодавці. Керівники підприємств занепокоєні не лише тим, що молоді мами часто братимуть лікарняні чи проситимуть неповний робочий день, а й тим, що за три роки вони втрачають кваліфікацію.
Власне, саме очікування роботодавців, що молоді працівниці з часом зникнуть з поля їхнього зору на три роки, призводить до того, що вони ставляться до дівчат чи молодих жінок як до тимчасових працівників і не вважають за потрібне інвестувати в розвиток їхніх професійних навичок. А це вже дискримінація, з якою потрібно боротися. Але як?
Фахівці проекту зауважують: можливо, роботодавцю варто було б запровадити курси підвищення кваліфікації чи перекваліфікації, аби людина легше влилася у виробничий процес.
— Під час розроблення моделі реінтеграції, — каже Наталія Кравченко, — ми проаналізували і вітчизняне законодавство, і положення Міжнародних конвенцій МОП № 156 і №111 — про заборону дискримінації. На їх основі розробили проект структури моделі. Ми хочемо прописати, які є механізми створення сприятливих умов для повернення батьків на робоче місце після відпустки. Також хочемо показати, яку соціальну підтримку батьки можуть отримати, куди звернутися, якщо повернення до праці проблемне: це профспілки, Держінспекція праці і як крайня інстанція — суд.
Крім того, зауважуємо, що багато питань можна вирішити на рівні колективного договору і, відповідно, хочемо дати рекомендації щодо внесення таких положень до Генеральної угоди, до галузевих, територіальних угод, і найголовніше — до колективних договорів на підприємствах і в організаціях. За результатами експериментального впровадження моделі передбачається внесення змін до законодавства. У цьому напрямі ми співпрацюємо з парламентськими міжфракційними об’єднаннями з гендерної рівності.
Втім, фахівці проекту «Знову до роботи» зауважують: кроки до ліквідації «декретної» дискримінації законодавець уже зробив. Зокрема виписав, що йти у відпустку по догляду за дитиною може не лише мама, а й тато, бабуся, дідусь чи інші родичі працездатного віку.
Дитсадок «у складчину»
— Однак у нашому законодавстві є одна суттєва прогалина — не виписано поняття «працівників із сімейними обов’язками», як це зроблено в багатьох країнах світу. Хоч Україна ратифікувала міжнародну Конвенцію №156 — про трудящих із сімейними обов’язками — ще в 1999 році, тому повинна була гармонізувати вітчизняне законодавство з міжнародним. Єдина спроба цього була під час розроблення проекту Трудового кодексу, однак його розгляд відклали, — зазначає Іванна Ткач. — Бо ж якщо як «працівників із сімейними обов’язками» сприймають тільки жінок, то це справді дискримінація, адже чоловіки теж мають родинні зобов’язання.
Втім, фахівці проекту припускають, що, можливо, в законодавство потрібно буде внести й інші зміни. По кращі практики навіть за кордон їздили. Нещодавно побували у Німеччині, в місті Штутгарті. Порівнявши наше законодавство з німецьким, з’ясували, що в нас воно досить лояльне до працівників із сімейними обов’язками. Наприклад, у Німеччині, як і в нас, жінка, яка виходить з відпустки по догляду за дитиною, може тимчасово попросити перевести її на скорочений робочий день. Однак за німецькими законами вона не може повернутися на повний робочий час до цього самого роботодавця. Хіба що піти до іншого.
Однак маємо що й запозичити. Зокрема — щодо реалізації принципів соціально відповідального бізнесу. Досить болюче питання — дитячі садочки. В Німеччині з цим теж проблема, до того ж, перебування дитини в садочку коштує недешево. Але роботодавці знаходять вихід: одні з них викуповують місця для дітей своїх працівників, а інші будують дитсадки «у складчину» — один на кілька підприємств.
— За радянських часів у нас була система відомчих садочків, нині її майже повністю знищено. Та й кількість відомчих оздоровниць істотно зменшилася, — каже Наталія Кравченко. — Соцсферу утримувати роботодавцю невигідно. Але в нашій моделі реінтеграції йдеться не лише про захист прав працівників, а й про те, що було б доцільно заохочувати тих роботодавців, які пропонують працівникам певні соціальні пакети, вкладають гроші у відомчу соцкультсферу. Наприклад, чому б не стимулювати такого роботодавця хоча б зменшенням йому єдиного соціального внеску чи інших податків? Але це тільки ідеї, їх ще потрібно відпрацювати.
Тож нині проект «Знову до роботи» заохочує до співпраці партнерів. І це не лише Мінсоцполітики, Конфедерація роботодавців України, Федерація профспілок України, а й регіони. За словами фахівця проекту Степана Тимочка, нині визначено 6 пілотних областей, у яких планують впроваджувати модель реінтеграції. Це Вінницька, Волинська, Житомирська, Дніпропетровська, Сумська області та місто Київ. Тут співпраця йде як на рівні органів влади, так і конкретних підприємств.
— Головне — напрацювати механізми, щоб законодавство запрацювало, — зауважує Степан Тимочко. — Можливо, ця наша модель і стане певним поштовхом, щоб дослідити кращі практики і все найефективніше запровадити в нас.
Ми в Google+