Чи можна уявити ситуацію, коли покупець того чи того товару забирає їх у виробника без сплати за нього? Не можна? А от на Сумщині, виявляється, можна, та ще й як! Останнім часом переробники тваринницької продукції — представники молокозаводів приймають у виробників молоко, не віддаючи за нього гроші. Тож безплатний сир, виявляється, буває не тільки у мишоловці, а й у не вельми порядних господарів, які посеред білого дня ошукують довірливих селян, годуючи їх обіцянками про майбутній розрахунок.
А боржники не каються
Про те, що у партнерських стосунках селян і молочних підприємств далеко не все гаразд, стало відомо не сьогодні і не вчора, а значно раніше. Клубок проблем намотувався поступово і давно. Спершу оплату за одержане молоко затримували на тиждень-другий, потім — на місяць, згодом — ще на більші періоди. Тривала гра у таких собі кота і мишку: щойно селяни починали обурюватися, їм одразу ж «перекидали» якусь копійчину, мовляв, не панікуйте. А з часом взагалі почали «забувати» про одержане молоко, тримаючи напоготові завчені аргументи на випадок, якщо селяни знову почнуть нагадувати про борги.
Тільки у вересні загальна заборгованість молочних підприємств коливалася від 55 до 62 мільйонів гривень, що становить астрономічну суму для селян, які звикли рахувати кожну копійку. А переробникам і за вухом не свербіло, щоб схаменутися і швиденько повернути заборговане.
Затяжна криза стосунків змусила Сумську ОДА вдарити на сполох. За ініціативи її голови Миколи Клочка відбулася нарада-зустріч за участі всіх сторін, зацікавлених в урегулюванні ситуації. На порядку денному — питання про підготовку тристороннього Меморандуму, який би змусив бодай потроху, але почати повертати заборговані селянам мільйони.
Але предметного й результативного діалогу не вийшло. Значну частину претензій переробники або не визнавали, або всіляко відхрещувалися від пред’явлених цифр, або ж укотре запевняли, що найближчим часом усе буде «ок», бо, мовляв, у самих тугувато з коштами. Як, наприклад, заявив представник «Гадячсиру»: підприємство втратило ринки збуту й опинилося у доволі складному фінансовому становищі, тож вибачайте.
Виникає резонне запитання: «Навіщо й далі залазити в борги, якщо немає чим розраховуватися за те, що взяли?» Але більшість представників переробних підприємств браво рапортують: ще трішки, ще ось-ось і…
Однак час минає, а до обіцяного, як до зірок.
Кому винен, пробачаю?
У департаменті агропромислового розвитку Сумської ОДА надали такі цифри. На території області молоко нині закуповують 16 суб’єктів господарювання, з яких проблемними вважають сім місцевих: на них припадає приблизно 40 відсотків загального боргу. Це, зокрема, філія «Роменський молочний комбінат» ПП «Рось», яка винна 7,4 мільйона гривень, філія «Конотопський молокозавод» ТОВ «МалКА-транс» — її борг становить майже 8 мільйонів, ТОВ «Охтирська молочна промислова компанія «Славія» з більш як шестимільйонним боргом. А своєрідний рекордсмен — ТОВ «Гадячсир» Полтавської області, яке завинило понад 26 мільйонів гривень.
Серед тих, хто постраждав через власну довірливість, господарства різних районів Сумщини. Наприклад, три ТОВ Липоводолинського району — «Беєве», «Семенівське» та «Колядинець», які чекають-не дочекаються від Роменського молочного комбінату понад 5 мільйонів гривень. А ось ПрАТ «Райз-Максимко» Сумського району «влетіло» аж на 7 мільйонів завдяки «співпраці» із «Гадячсиром»; ССК «Ярославна» Путивльського району недорахувався майже 11 мільйонів гривень, у тому числі 2 мільйони — від Пирятинського сирзаводу.
Серед фінансово постраждалих також ТОВ «Перше травня» та ПСП АФ «Піонер» Охтирського, ПП «Надь» Лебединського, Шевченківська філія ПрАТ «Райз-Максимко» Тростянецького районів та чимало інших, яким переробники обіцяють повернути доволі значні суми, однак не віддають.
Змова як ринковий механізм?
Не треба вдаватися до глибокого аналізу, щоб збагнути просту істину: селян поступово заманюють у пастку, з якої дедалі складніше знайти вихід. Вони не можуть відмовитися від такої кабальної співпраці, оскільки партнери погрожують узагалі забути про борг і натякають, що знайдуть більш поступливих виробників.
А куди дівати щодня здоєні якщо не тонни, то принаймні центнери молока, якщо, за інформацією селян, ринок молока умовно поділений між підприємствами? Тобто між переробниками існує домовленість не заходити на «чужу» територію і таким чином тримати на гачку і виробників молока, і конкурентів. Більше того, про таку змову свідчить істотне зниження закупівельної ціни, яка, наприклад, протягом квітня—червня зменшилася на гривню за кілограм молока.
Тим часом, як повідомила голова Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Валентина Коваленко, ціни на молочну продукцію — масло, сир і сметану — зросли на 38—50 відсотків. І хоч переробники пояснюють це виробничою сезонністю і тим, що продукцію експортують, аргументи не витримують жодної критики. Ринкові гравці беруть до уваги не співвідношення попиту і пропозиції, а чинники, які не впливають на ціноутворення.
На цьому наголошують і експерти молочного ринку. За їхньою інформацією, ціни на молочку у світі зростають, що дасть змогу українським виробникам розширити свої експортні можливості. Однак це не має жодного стосунку до внутрішнього ринку.
Бути чи не бути молочарству
Борговий зашморг негативно впливає на тваринницьку галузь Сумщини. Лише за останні п’ять років поголів’я корів у всіх категоріях господарств зменшилося більш як на 14 тисяч голів, а річне валове виробництво молока — на 3,5 тисячі тонн.
Худобу збувають не тільки крупні товаровиробники, а й селяни. Бо який резон мати мороку з Лисками і Майками, якщо на молоці або одурять, або нічого не заробиш? За словами Миколи Клочка, це не тільки створює соціальну напругу в області, а й становить пряму загрозу розвитку молочарства, може призвести до дефіциту молока та виробів з нього, сировинної та продуктової залежності від іноземних виробників.
Тим часом в області роблять спроби самостійно «розрулити» ситуацію. Три?ває робота над підготовкою Меморандуму між виробниками і переробниками, на який покладають, хоч і невеликі, однак надії. А на адресу Полтавської ОДА надіслано офіційного листа з проханням вплинути на боржників з Гадяча та Пирятина. Селяни і їхні партнери уточнюють суми боргу, планують звертатися до судів. Хоча навіть прийняті Фемідою рішення ніхто не поспішає виконувати — боржники шукають шпарини, щоб вислизнути й уникнути відповідальності.
Насамкінець. Зафіксовано несподівані реверанси окремих керівників сільгосппідприємств. Так, є випадки, коли їхні представники не з’являються на судові засідання, мотивуючи це зайнятістю або ж якимись іншими надуманими аргументами. А дехто взагалі знімає з порядку денного порушене питання: мовляв, усе владнаємо без суду. Чим це викликано, можна лише здогадуватися.
Утім, більшість ошуканих селян наполегливо звертаються не тільки до судів, а й до АМКУ, Адміністрації Президента, на урядову «гарячу лінію», вимагаючи приструнити тих, хто жирує на результатах чужої праці.
Але поки що молоко на дурняк тече, хоч і не рікою, однак у тому ж напрямі — до боржників-спритників із молокозаводів.
Ми в Google+