НАПАСТЬ

У приморському Маріуполі протистояння небезпечному
захворюванню досі триває з перемінним успіхом 

— Беріть-беріть, бо в рядах все одно нічого немає! — люб’язно запропонувала літня жінка в’язку в’яленої тарані, розташувавшись у холодочку прямо біля входу на центральний базар Маріуполя. 

— А хіба дозволяють торгувати?

— Де там! Ганяють… Та хіба всіх розженеш!? — чесно зізналась вона.

Цей короткий діалог — зайве підтвердження того, що всіх мешканців і гостей міста й справді дуже важко переконати утриматися від бажання посолонцювати рибою з Азовського моря чи скупатися там.

Не влізай у каналізацію!

Та останні вісті з «південного холерного фронту» далекі від оптимізму. В Маріуполі зафіксовано вже 20-й випадок захворювання на холеру. Тобто трохи більше місяця приморське місто потерпає від напасті, що поставила під загрозу цьогорічний курортний сезон. Весь цей час фахівці спільними зусиллями намагаються локалізувати вогнище захворювання, проте особливими успіхами похвалитися поки немає підстав.

Навпаки, головний державний санітарний лікар Донецької області Віктор Денисенко вважає, що заходи для локалізації й ліквідації холери виконуються неякісно й недостатньо. Таку оцінку було зроблено на недавньому виїзному засіданні державної надзвичайної протиепідемічної комісії й обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

Найбільші нарікання викликало те, що в місті, попри вжиті зусилля, так і не змогли проконтролювати виконання попередніх розпоряджень про заборону купатися в морі, ловити й продавати «місцеву» рибу. В цьому можна переконатися, побувавши на узбережжі.

— Навіть якби колючим дротом відгородили море, вони однаково б туди лізли! — зопалу прокоментував цю ситуацію один із місцевих чиновників.

Занепокоєння викликає і стан тутешніх стихійних звалищ, і особливо — несанкціоновані стоки, що, як і раніше, «впадають» у море.

— На міському пляжі в районі селища Гавань виявлено випуск неочищених каналізаційних стоків у море, а розпочате будівництво очисних споруд досі не завершено, — констатує Віктор Денисенко. — До того ж, у селищі Гавань немає централізованої каналізації, а вивезення твердих побутових відходів організували кепсько. Вулиці завалені сміттям стихійних звалищ, вигрібні ями в приватних дворах переповнені…

А оскільки до моря рукою подати, те, що хлюпає біля берегів, морською водою назвати важко. Тільки вдумайтеся в ці цифри! За мікробіологічними показниками забруднення річки Кальчик у межах Маріуполя перевищує граничні нормативи в 240 разів, а моря — в 2400 разів! Комісія облСЕС, яка працювала в місті, натрапила й на неодноразові випадки несвоєчасної ліквідації аварій водогонів та каналізації в Жовтневому та Іллічівському районах міста.

— Поодинокі випадки холери поки об’єднані спільним фактором: море-річка-риба, — каже головний державний санітарний лікар Донеччини. — Проте якщо відбудеться зараження водогінної води після аварії каналізаційно-водогінної системи, в місті може виникнути масове зараження інфекційними захворюваннями.

Як цьому запобігти? Зараз фахівці вирішили зосередити свої зусилля на дезінфекції забруднених територій і зробити все можливе для знешкодження стоків, які потрапляють в річку Кальміус з полігона твердих побутових відходів у Орджонікідзевському районі. Само собою, тут взялися посилити контроль за тим, аби люди якийсь час не купалися в забрудненій воді.

Курорт для волоцюг?

Прикметно, що фахівці поки не можуть однозначно назвати причину, яка спровокувала спалах захворювання. Керівники міста схильні вважати, що холеру до Маріуполя могли завезти туристи чи моряки, які побували в «холерних» країнах. Під підозрою також перебувають баластні води, які потрапляють в тутешню акваторію із зарубіжних суден. А найбільше «на горіхи» дістається міським безхатченкам.

 «80% людей, які захворіли на холеру, — без визначеного місця проживання, — каже голова Донецької облдержадміністрації Анатолій Близнюк. — Вони, попри заборону, купаються де попало, а 90% з них — питущі».

Такої ж думки й міський голова Маріуполя Юрій Хотлубей. «У нас немає можливості вплинути, якщо хтось із них навмисно порушує заборону, адже прокуратура відмовляється порушувати карну справу, — нарікає він. — Приміром, останній із хворих купався в річці, ловив там рибу і навіть пив звідти воду. Цим самим він подовжив дію вогнища холери, а тому збитки, які ми несемо, потребують адекватних заходів».

Зрештою, в місті всерйоз взялися за волоцюг, які купаються в морі та влаштовують собі «рибні дні». Тільки за два дні до міського центру по обслуговуванню осіб без визначеного місця проживання звезли майже чотири десятки персон. А потім цей заклад перевели на закритий режим роботи і взяли під охорону. Їй-бо, тепер складається враження, що в тутешніх волоцюг розпочався справжній курортний сезон, бо їм намагаються створити комфортні умови — набагато кращі, ніж «на вулиці». Бомжі мешкають у кімнатах по 2-6 чоловік. Тричі в день вони тут повноцінно харчуються: гарячі обіди для них готують у одному з місцевих кафе. Для тих, хто палить, щодня виділяють по 5 цигарок. І це ще не все. «Вони щодня отримують свіжу пресу, можуть подивитися телевізор, пограти в настільні ігри, а при бажанні скористатися Інтернетом», — розповідає директор центру Сергій Кравченко.

Всього заклад може прийняти до півсотні людей, але далі їх кількість може збільшитися — міська влада виділила 300 тис. грн на ремонт ще одного крила приміщення, що планують відкрити восени. Всерйоз побоюючись розповсюдження холери серед безхатченків, міська влада навіть звернулася до городян із проханням повідомляти про місцеперебування цих людей, аби їх ізолювати й перевірити на наявність захворювання.

Волоцюгам, які залишилися «на волі», справді тепер не позаздриш, адже вони втратили можливість підробітку на міських ринках. Керівники всіх базарів отримали розпорядження з міськради про заборону брати цих людей на роботу вантажниками. А охоронці пильнують, аби бомжі не потрапляли сюди ввечері й уночі.   

Ще одним штрихом протистояння цій біді стало закриття в деяких тутешніх супермаркетах рибних, м’ясних та ковбасних відділів. Йдеться про крамниці, де продавали неякісні продукти. За словами ветеринарних лікарів, досі в міських магазинах  виявили та вилучили більше півтори тонни простроченої продукції. Самі ж фахівці кажуть, що це крапля в морі. Так само тут і надалі вживають усіх протиепідемічних заходів для запобігання розповсюдженню захворювання. «Можна розглядати локальну ситуацію, що склалася в Маріуполі, як загальну проблему для всієї Донецької області, і сьогодні потрібно відпрацювати такі дії, завдяки яким вдасться уникнути захворювання на холеру  в регіоні», — вважає перший заступник голови Донецької облдержадміністрації Сергій Дергунов.

…Аби зупинити розповсюдження холери, в місті навіть запрацювала піч для спалювання комунальних відходів — крематорій для тварин. На думку фахівців, в тілах тварин холерний вібріон може прожити кілька місяців, отож всіх зловлених на вулицях бездомних собак чи котів потім транспортують до крематорію. Досі тут утилізували більше 2,5 тонни трупів тварин, а ще всього 11 кілограмів конфіскованої риби. Та навіть якщо в місті таким нелюдським способом буде знищено усіх бездомних мурчиків і шариків, а на додачу — ще й чимало людських, котрі потраплять ловцям під гарячу руку, невже хтось хоч на мить припускає, що це допоможе впоратись із холерою?! Звичайно, крематорій для комунальних відходів потрібен, але а) з яких це пір «відходами» стали тварини, б) чи не краще ці кошти спрямувати на наведення порядку з каналізацією?!

НА ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМИ

Коли верстався номер, стало відомо, що у Маріуполі днями зареєстровано два нові випадки захворювання на холеру. Про це УНІАН повідомили в обласній санітарно-епідеміологічній станції з посиланням на головного державного санітарного лікаря Донецької області Віктора ДЕНИСЕНКА. В облСЕС уточнили, що всього в Маріуполі з травня зареєстровано 22 випадки захворювання на холеру, викликаних холерним вібріоном О1 серогрупи, біовар Ель-Тор, серовари Огава, а також 9 випадків вібріононосія такого ж збудника у клінічно здорових людей.