ПЛАНИ

Мінагропрод придбає майже 300 комбайнів  Херсонського машинобудівного заводу
для збирання врожаю-2012 

Про це повідомив очільник аграрного відомства Микола Присяжнюк під час робочої поїздки на Херсонщину. «Країна, яка вже сьогодні є лідером зі збору зернових у світі і планує до 2015 року збільшити його до 80 млн тонн,  повинна мати своє потужне виробництво техніки для села», — наголосив він.

Допоки купуватимемо іноземне?

Напередодні відповідні заяви про відновлення вітчизняного сільгоспмашинобудування та поновлення машинно-тракторного парку агросектору, зважаючи на його катастрофічну зношеність — на 75-80%, зробили Президент і Прем’єр-міністр України. Катастрофічності ситуації додає й те, що щороку сільгосппідприємства списують у 8-10 разів більше техніки, аніж купують нової. Отже, щороку на полі лишається від 4 до 6 млн тонн зерна, реалізувавши яке можна було б «заробити» $1-1,5 млрд і придбати на них до 10 тис. комбайнів при щорічній потребі оновлення, розрахованій Мінагро?продом,  у 7 тисяч.

— Скільки можна купувати імпортні машини, фінансувати робочі місця за кордоном? — слушно зауважив Прем’єр-міністр Микола Азаров під час одного із серпневих засідань уряду, давши доручення Мінекономро?звитку та Мінагропроду здійснити маркетингове дослідження того, яка техніка потрібна аграріям, в якій кількості і на яких вітчизняних потужностях її можна виробляти. Він також зобов’язав ці відомства розробити проект державної програми з виробництва вітчизняної сільгосптехніки, включивши її до державної програми імпортозаміщення.

— Тоді як інші аграрні країни, зокрема й наші сусіди — Росія та Білорусь, підтримують своє сільгосп?машинобудування, виділяючи заводам кошти на нові наукові розробки, передбачаючи пільгове кредитування їх модернізації, субсидування придбання аграріями техніки власного виробництва, лобіюючи їхні інтереси за кордоном та встановлюючи мито на імпорт, в Україні про нього повсякчас «забувають», — констатує Олександр Олійник, голова правління ТОВ НВП «Херсонмаш» — єдиного в Україні заводу з виробництва комбайнів. — На жаль, за роки незалежності державні програми з підтримки галузі були профінансовані максимум на 5-10%. Не кажучи вже про те, що у грошовому вираженні вони були не настільки щедрими, як у сусідів. До того ж Україна чи не єдина країна, де мито на імпортну техніку практично дорівнює нулю. Отже, на нашу територію щороку «заходить» до двох тисяч іноземних комбайнів, з яких більшість по уп’ятеро заниженій вартості ($15-20 тис.) і до 90% «беушні». За 2-5 років вони  перетворюються на металобрухт. Як то прикро, але внаслідок цього Україна стала свого роду звалищем для техніки, що відпрацювала свій ресурс за кордоном. Розуміння перших осіб держави цієї проблеми вселяє оптимізм і віру в те, що нам таки вдасться підняти вітчизняне виробництво сільгосптехніки, зокрема комбайнів.

На своєму полі   — свої комбайни. Фото з сайту pik.ua.photos  

1,5 тис. комбайнів у рік — не межа

Цікаво, що навіть ті незначні кошти, що виділялись з держбюджету за роки незалежності на закупівлю вітчизняної техніки, не завжди доходили до українських сільгоспмашинобудівників, продовжує О. Олійник. Адже знаходяться всякого роду лазівки на зразок спільного виробництва, коли під виглядом вітчизняної техніки на наш ринок за державні кошти (!) просуваються російські чи білоруські машини.

Підтвердженням цього стало цьогорічне придбання Державною продовольчо-зерновою корпорацією України у лізинг через НАК «Украгролізинг» та «Спецагролізинг» 500 комбайнів. За даними Мінагропроду, на запит «УК», усі машини, що закуповувались ДПЗКУ у лізинг за державні кошти, — «виключно вітчизняного виробництва». Тоді як на «Херсонмаші» стверджують, що ДПЗКУ придбала у них лише 21 самохода. Чийого виробництва у такому разі інші 479 комбайнів державного МТС? На пряме запитання директор Машинно-транспортної станції ДПЗКУ Олександр Бавицький не криючись відповів, що в основному марок «Ростсільмаш», «Гомсільмаш», однієї нідерландської компанії. От і маємо  підтримку вітчизняного виробника і галузі, яка коштувала державі 230 млн грн.

Поки ж відомства вирішують складне завдання, як забезпечити аграріїв технікою на наступний рік, хто і скільки її виробить, херсонці спільно з групою депутатів, фахівцями та громадськими організаціями розробили Державну програму комбайнобудування, яку передали на розгляд уряду.

— «Херсонмаш» може щорічно виробляти за підтримки держави до 1,5 тис. комбайнів, — упевнено каже голова правління підприємства О.Олійник. — При цьому до роботи буде залучено близько 200 промислових підприємств і додатково створено 15 тис. робочих місць.

Як зізнався «УК» генеральний конструктор «Херсонмашу», чотириразовий лауреат Державних премій СРСР, Росії та Білорусі доктор технічних наук, академік, професор Валентин Шуринов, який раніше працював головним конструктором на «Гомсільмаші» та «Ростсільмаші», він був прикро вражений тим, що у такій великій зерновій державі, як Україна, де на кожного жителя виробляється тонна збіжжя, комбайнобудування — не є пріоритетом номер один і заводу щоразу доводиться вишукувати гроші на впровадження розробок науковців. Приміром, «Скіф» та кілька його модифікацій, що вже другий рік проходять випробовування і увібрали в себе десятки світових і власних ноу-хау, були розроблені за скромні кошти «Херсонмашу». І за цей тривалий час нарешті одна з машин — «Скіф-230» — отримала патент на промислове виробництво, що стартує восени. Тоді як у Білорусі, яка виробляє лише 7 млн тонн зернових,  на ці цілі виділяється щороку до $1 млн. Адже йдеться не лише про підтримку розвитку промисловості, надходження до бюджету, нові робочі місця, а й про продовольчу безпеку держави!

ДОВІДКА «УК»

 За даними Мінагропроду, цьогоріч у жнивах було задіяно 57 тис. комбайнів, з них 44 тис. тих, що відпрацювали свій амортизаційний строк,  і лише 6 тис. — високопродуктивних.

ДПЗКУ планує до жнив-2012 придбати 2 тис. комбайнів, а до 2014 р. —  7200 одиниць,  що дасть змогу своєчасно збирати до 27 млн тонн урожаю по всіх культурах з близько 10,8 млн га.

 ЯК У СУСІДІВ?

Здаєш стару техніку — отримуєш дисконт на нову

Росія. Російська Федерація, як і Україна, дещо втратила свої позиції на ринку сільгоспмашинобудування. Зокрема, з 1991 р. виробництво тракторів в РФ знизилось у 25 разів, зернозбиральних комбайнів — у 10, а парк сільгосптехніки утричі, при тому, що 2/3 його становили старі машини. Негативно позначилась на галузі й світова фінансова криза. Так, у 2009 р., за даними Асоціації „Росагромаш”, ринок нової сільгосптехніки скоротився у 3,5 раза з $5,55 млрд до $1,59 млрд, виробництво сільгосптехніки —  на 45,1% (порівняно з 2008 р.).

Рятівним кругом для аграріїв і сільгоспмашинобудівників стали програми технічного  переоснащення АПК, гроші на які виділяються з федерального і регіональних бюджетів, а умови щороку поліпшуються (збільшився термін виплати пільгових кредитів і лізингових платежів з 7-10 років до 10-15, залежно від техніки, яка купується). Крім того, у РФ діє безліч обмежень на субсидування зарубіжної сільгосптехніки. Не кажучи вже про те, що, за нещодавніми заявами  першого віце-прем’єр-міністра РФ Віктора Зубкова, РФ й надалі продовжуватиме заходи митно-тарифного регулювання імпорту для підтримки вітчизняних виробників. Крім того, як повідомив прем’єр-міністр РФ Володимир Путін, уряд РФ планує наступного року витратити близько 10 млрд рублів ($340 млн) на програму утилізації старої сільгосптехніки за аналогією з програмою утилізації автохламу. Остання повернула автопром на докризовий рівень, і майже у 1,5 раза доходи від її реалізації перевищили витрати. Не кажучи вже про інші вигоди. Таким чином, цю програму вирішили не лише продовжити, а й поширити практику на інші галузі.

Передбачається, що аграрії отримуватимуть 15-30% компенсації вартості сільгосптехніки, зданої на утилізацію, що коливатиметься в межах 150-300 тис. рублів, або $5,2-10,4 тис. Такий бонус, на думку Мінпромторгу, стимулюватиме масштабне оновлення парку великої колісної техніки, поліпшить технічне забезпечення села, забезпечить замовленнями російські і спільні  підприємства сільгоспмашинобудування тощо. Таким чином, за прогнозами експертів, за 10 років ринок російського сільгоспмашинобудування зросте до 350 млрд руб. ($12,2 млрд). При цьому виробники експортуватимуть сільгосптехніки на 115 млрд руб. ($4 млрд).

Раніше імпортували — сьогодні експортують

Білорусь. У радянські часи Білорусь закуповувала зернозбиральні комбайни і трактори у Росії та Україні, та після розвалу СРСР опинилась перед дилемою: постійно імпортувати дорогі агрегати чи налагодити власне виробництво. Пішли другим шляхом, розуміючи, що довіку фінансувати економіку сусідів і залежати від кон’юнктури ринку не варто. В республіці значні кошти вклали у модернізацію сільгоспмашинобудівних заводів, наукові розробки та їх впровадження. Як наслідок, підприємства вийшли на якісно новий рівень: у рази збільшили обсяги виробництва і почали не лише забезпечувати технікою внутрішній ринок, а й експортувати її, у тому числі в Україну та Росію.  Відрахування до бюджету зросли від комбайнобудування та інших підприємств сільгосп?машинобудування у понад 8 разів, тож усі державні вкладення повернулися сторицею, каже гендиректор «Гомсільмашу» Валерій Жмайлік.

За даними білоруських інформагентств, лише цьогоріч Білорусь витратить на технічне переозброєння сільгоспвиробників згідно з п’ятирічною держпрограмою близько Br4900,2 млрд ($1,6 млрд). При цьому основним джерелом фінансування закупівлі техніки стануть банківські кредити — $1,4 млрд, з них $1,2 млрд — безвідсоткові, які надаватимуться до 1 липня 2019 року. Кредиторами стануть три державних банки і два фінзаклади з російським капіталом. Їм буде компенсовано втрати за рахунок республіканського бюджету у розмірі ставки рефінансування Нацбанку, збільшеної не більш ніж на 3 відсоткових пункти. З держбюджету ж на підтримку сільгоспмашинобудування витратять близько $0,2 млрд.