Днями в одному з продовольчих магазинів Сум зустрів сусіда. У черзі до касового апарата він з гордістю вказав на куплені продукти: пачку масла, пакет молока і твердий сир та наголосив, що всі вони — місцевого виробництва.

На запитання, з чим пов’язаний такий раптовий споживчий патріотизм, пояснив: своє завжди краще і порівняно з аналогічною іногородньою продукцією дешевше. А ще співрозмовник хитро підморгнув: треба читати газети, дивитися телевізор і слухати радіо.

Така купівельна логіка не викликала додаткових запитань, бо на Сумщині останнім часом і справді розгорнули широку роз’яснювальну роботу про переваги споживання продукції власного виробництва. Місцеві ЗМІ активно долучилися до просвітницької роботи з висвітлення реалізації програми «Зроблено на Сумщині», яку у квітні 2013 року прийняли депутати Сумської облради.

І хоч раніше також віддавав беззаперечну перевагу харчовим продуктам сумського виробництва, після слів сусіда пройнявся додатковою впевненістю у власній правоті.

До них їде ревізор

Коли в області стартувала своєрідна ревізійна акція, дехто зі скептиків не вірив, що вона матиме не лише такий суспільний резонанс, а й торговельний успіх. Депутат облради голова Громадської ради Сумської ОДА Володимир Демура разом з однодумцями ініціювали масштабну і всебічну перевірку підприємств торгівлі на предмет наявності харчових продуктів з маркою «Зроблено на Сумщині». І не в одному чи двох районах або ж містах, а в усіх.

Нині з упевненістю можна констатувати: марафон групи сумських ревізорів (не плутати з подібною акцією одного з вітчизняних телеканалів) вдався. Зробивши майже 20 виїздів у найвіддаленіші точки краю, вони підняли неймовірно потужний соціально-економічний пласт життєдіяльності регіону.

Адже в усіх містах і районах ревізори не просто «накопали» недоліки, а кардинально перевернули політику місцевої влади і товаровиробників. А саме: змусили всіх поглянути на проблему під новим кутом зору, де в основі — багатопланова вигода, зручність і ефективність.

Як наголошує «головний ревізор» — керівник комісії Громадської ради з підтримки місцевих товаровиробників Людмила Рязанова, нині особливо актуальним стає гасло «Свій до свого по своє». Адже це настільки потужний економічний і соціальний резерв, що може перевершити навіть ті чи ті інвестиції у виробництво. Але якщо кошти необхідно шукати і переконувати інвестора, то купувати своє — максимально просто, зручно, вигідно і не потребує жодних додаткових затрат.

Чому? Відповіді — на поверхні.

І ситі, й цілі

Щоб не вдаватися до алегорії з вівцями та вовками, краще звернутися до конкретної статистики і фактів.

   Нині на Сумщині налічується 649 суб’єктів господарської діяльності, що займаються переробкою рослинницької й тваринницької продукції, а також випускають товари харчової групи. За великим рахунком, складно знайти продукт, який би не виробляли. Хліб і хлібобулочні вироби, борошно і крупи, ковбаси і сири, копченості й риба, цукерки і фрукти — перелік можна продовжувати.

Але чи завжди вони представлені на місцевих прилавках у повному асортименті? На жаль, далеко не завжди і не скрізь. В узагальненому вигляді їхня питома частка в грошовому еквіваленті становить 55,8 відсотка у роздрібній торгівлі і 70,7 — на продовольчих ринках. 

   З першого погляду, начебто й непогані показники. Але тільки з першого. Бо, копнувши глибше, бачиш, як багато втрачає область від отієї  незаповненості прилавків.

За підрахунками економістів, за рік набігає кілька десятків мільярдів (!) гривень, що йдуть за межі області, наповнюючи бюджети — у кращому разі — інших регіонів України, в гіршому — інших країн. І це тоді, коли область потребує коштів на реалізацію десятків соціальних програм.

До того ж додатково реалізована місцева продукція — це насамперед нові робочі місця, заробітна плата, зрештою впевненість у завтрашньому дні тисяч сумчан, які зовсім не розбалувані вибором на ринку зайнятості.

Та й чи варто переплачувати гривню-другу за пачку масла, яка буде неодмінно дорожчою, бо привезена за 150—200 кілометрів із сусідньої області, не кажучи про іншу країну, якщо продукт сумського виробництва не потребує жодних посередників для доставки?

Для здоров’я краще

Не менш важлива й інша обставина. Хоч би що хто говорив, а якість місцевої продукції значно вища і більш гарантована, ніж якість привізних аналогів. Так, фронтально перевіривши продовольчі магазини в Липовій Долині, Недригайлові, Сумах, Ромнах та інших містах, ревізори виявили неякісні продукти насамперед молочної групи (масло вершкове селянське, незбиране молоко, твердий сир) та заморожені пельмені, м’ясні консерви.

Ледь не четверта частина перевірених сирів і масла мають занижений відсоток немолочного жиру: замість необхідних 45 — 21—27%. Далеко не завжди ідеальна якість ковбас, копченостей. В Охтирці, приміром, реалізовували ковбасу з однієї із сусідніх областей, у якій були тільки натяки на м’ясо. Водночас керівники місцевих підприємств не могли знайти ринки збуту для своєї продукції — і якіснішої, й дешевшої.

Не дивно, що продукція сумських виробників на порядок краща. І, як зауважують начальник інспекції у справах захисту прав споживачів у Сумській області Микола Коцупій та головний спеціаліст Ірина Недогреєва,  річ не в містечковому патріотизмі. До своїх продуктів особлива і посилена увага контролюючих установ та відповідних санітарних лабораторій. За першого ж сигналу — блискавична реакція. Тож кількість охочих наразитися на  фінансові санкції чи інші неприємності в області останнім часом зведена до мінімуму.

Але це про місцевих товаровиробників. А якщо масло привезли з віддаленої області чи навіть із-за кордону? Спробуй апелювати до такого постачальника — що горохом об стінку.

Влада, бізнес, громада

 За словами голови Сумської ОДА Юрія Чмиря,  бренд  «Зроблено на Сумщині» — особливий і багатоплановий. Купуючи своє, кожен підтримує свою область, громаду, власний добробут. Тож замість закликів і обіцянок  можна робити внесок  у загальну справу власною гривнею.

Але сучасний ринок занадто непростий, аби на ньому правили вказівки чи параграфи. Тут уже вирішальне значення мають інші чинники: якість, ціна і реклама.

Прикро, але останній чинник якраз і шкутильгає. Місцеві товаровиробники  занадто скромні й непробивні, а працівники торгівлі не дуже балують увагою їхню продукцію, мовляв, не цікавляться покупці. Але як купувати, якщо на торговельних прилавках для неї не вистачає місця?

Ось і об’єднали зусилля влада, бізнес і громада, аби нарешті розімкнути замкнене коло. Вже є перші результати. Погодилися тісно співпрацювати представники великих торговельних компаній «Білла», «Сільпо», «Екомаркет» (щоправда, важко поки що достукатися до «АТБ»), істотні зрушення є і в районах. У багатьох магазинах відвели окремі прилавки спеціально для харчових продуктів місцевого виробництва — з яскравими і привабливими написами  «Зроблено на Сумщині».

Одне слово, не за горами час, коли сумчани таки матимуть вибір, і він буде на користь продукції місцевих виробників.