ЮВІЛЕЙ

У нашого народу є вічне - український дух

Біля пам’ятників геніальній українській поетесі Лесі Українці в Луцьку та Ковелі днями побільшало квітів, а в музеї-садибі Косачів було особливо велелюдно. До одного з найважливіших джерел українства, яким уже давно став меморіальний комплекс у селі Колодяжне Ковельського району, завітали представники багатьох регіонів нашої держави.

Ювілейні заходи продовжилися на березі озера Нечимне. Саме це місце відкрило юній Лесі таїни поліської міфології й надихнуло на створення безсмертного гімну поліській природі і народній філософії. Поетично-музичне дійство нагадало про вічні людські цінності — невмирущу душу народу, любов до своєї родини, рідної землі, її природи. Перефразувавши відомі рядки поетеси, голова облдержадміністрації Борис Клімчук завершив свій виступ так: «Ми живі, ми вічно будемо жити! Бо маємо у серцях те, що не вмирає, — український дух!»

— Поезія Лесі Українки — унікальне явище, — зазначив голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності, голова Національної спілки письменників України Володимир Яворівський. — Якби ми — не дай Боже такої біди! — загубили мову, то наш народ міг би відродити її лише на творчості наших пророків — Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка…

Учасники свята купували нові книжки волинських авторів, брали у них автографи. Організатори привітали юних переможців літературних конкурсів, а гості — слухали виступи місцевих самодіяльних етнографічних колективів, переглянули сцени із вистави «Лісова пісня».

— Грати там, де й народилася ідея цієї драми, — велика радість для кожного актора!.. — сказав артист Волинського театру ляльок Олексій Криворучко, який зіграв роль Лукаша. — Важко висловити, що зараз робиться у моїй душі... Із Любою Хомич, яка зіграла Мавку, та іншими акторами театру ми просто щасливі!

Приємних змін зазнало і саме урочище Нечимне. Аби ця заболочена місцина стала гостиннішою, тут чимало попрацювали лісівники державного підприємства «Ковельське лісове господарство». Вони збудували невеличкий музей поетеси, літній театр, встановили чимало лав та альтанок.

Один із засновників традиції літературних свят на березі озера Нечимне поет Василь Гей сказав мені: «Радує те, що нинішнє свято, яке волинські письменники приурочили славетному ювілею «Лісової пісні», тут уже одинадцяте!.. І щоразу на ньому дедалі більше людей. Тепер я вже впевнений: дорога сюди травою забуття не заросте ніколи!

P.S. Особливо важливо, щоб новою дорогою поспішали рятівники озера Нечимного, приєднуючись до акції, започаткованої «Урядовим кур’єром», аби розчистити його водойми і відродити цю перлину поліської природи, пов’язану з іменем Лесі Українки.