Хотинська громада на Сумщині прикордонна. Із перших годин вторгнення тут бачили ворожу техніку, чули вибухи. Як і на більшій території Сумщини, люди понад місяць жили в оточенні ворога і чим могли допомагали визволяти область. Останні два місяці по кілька разів на день громаду обстрілюють з боку рф, руйнуючи і пошкоджуючи будинки, господарські споруди, техніку. Попри небезпеку, життя на цій території не зупиняється.

Прозоро і без зрівнялівки

«Люди, які тут живуть, працюють, захищають, не можуть залишатися без уваги держави, хоч би мінімальної якості життя, — міркує Хотинський сільський голова Микола Таряник. —  І саме гуманітарна допомога, яку ми отримуємо у громаді фактично з перших днів  війни, істотно допомагає людям пережити виклики воєнного часу».

Громада не мала досвіду роботи з гуманітарною допомогою. Довелося напрацьовувати власний алгоритм її доставлення й розподілу. Тепер тут є відповідальна особа, яка фіксує всі надходження у громаду: чи це благодійний фонд щось передав, чи державна допомога, чи продукти надійшли, чи техніка або засоби догляду. Усе беруть на облік. І через такий самий облік видають. Не всім подобалося, що уникали зрівнялівки.

«Живемо в селі й усі одне одного знаємо, — продовжує голова. — Комусь треба більше харчів, комусь — ліків. Хтось потребує будівельних матеріалів. А хтось хоче все одразу. Коли по пакет харчів приїжджають на новенькому джипі, то вибачте, їдьте далі. Якщо в родині двоє людей і обоє отримують зарплату з бюджету чи на інших роботах, то не треба забувати, що є ще й магазин».

Не дуже просто було пояснювати людям першочерговість видачі того чи іншого виду допомоги. Спершу її треба отримати, потім доставити, створити певний запас.

Гуманітарну допомогу треба отримати, доставити, створити певний запас, в чому допомагають волонтери. Фото надав ав

Тисячі тонн із початку війни

Напрацювання Сумської військової адміністрації щодо порядку отримання, розподілу і контролю гуманітарної допомоги стало прикладом не лише для Хотинської громади, а й для колег з інших областей України. Про це ми говорили із заступником керівника Сумської обласної військової адміністрації Олегом Ковалем, який займається в області гуманітарними питаннями.  

Цікавлюся в нього особливостями цього напряму роботи влади у прикордонній Сумській області, як забезпечують людей гуманітарною допомогою.

«ОВА не надає гуманітарну допомогу людям. Наше завдання — домовитися про її отримання, забезпечити доставку в область і розподіл по районних штабах, — розповідає Олег Коваль. — 18 березня розпорядженням керівника Сумської ОВА було створено головний обласний гуманітарний штаб, п’ять районних штабів і штаб Сумської територіальної громади.

На Сумщині надають гуманітарну допомогу різних видів. Це продукти харчування, побутове забезпечення, ліки. Наші міжнародні партнери допомагають будівельними матеріалами, різними технічними засобами, генераторами, медичним обладнанням, обладнанням для пожежників і служб ДСНС тощо.

Міжнародні партнери допомагають будівельними матеріалами, різними технічними засобами, генераторами, медичним обладнанням

Розподіл по справедливості

А розподіляємо допомогу так: громади формують потреби, надають їх у районні штаби, а ті передають ці дані нам. Ми доставляємо гуманітарну допомогу до районних штабів або, якщо це вагони, розподіляємо їх у русі. За кілька місяців можу порівняти,  що нині потреби в територіальних громад зменшились, адже почали працювати магазини, люди вийшли на роботу, отримують заробітну плату, самостійно купують необхідні товари. Розуміючи це, міжнародні партнери трансформують допомогу Сумщині: отримуємо більше адресної грошової допомоги, необхідні технічні засоби, матеріали  тощо».

Питаю про категорії громадян, яким першочергово надають гуманітарну допомогу, хто за якими критеріями визначає ці категорії.

«Часто наші міжнародні партнери самі визначають категорії, яким вони допомагають, — пояснює Олег Коваль. — Також ці категорії ще задовго до війни визначено в законодавстві України. Що це за категорії? Передовсім внутрішньо переміщені особи, а також сім’ї, в яких є діти під опікою держави (дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї), багатодітні та малозабезпечені родини, люди з інвалідністю (І і ІІ груп) тощо.

Контролюють надання гуманітарної допомоги територіальні громади. У громадах визначено спеціалістів, що формують списки із зазначенням населеного пункту і даних людей, які отримують цю допомогу. Списки вносять у наше програмне забезпечення. Вони не публічні. Але якщо правоохоронні органи або самі благодійники захочуть дізнатися, хто отримав допомогу, це легко перевірити. Вказано номери телефонів, і будь-якій людині можна подзвонити й запитати.

До речі, керівник Сумської ОВА Дмитро Живицький дуже жорстко реагує на будь-які закиди щодо розкрадання чи зловживання на гуманітарній допомозі».

Олег Коваль зазначив, що істотно допомагають центральні органи влади. Міністерство цифрової трансформації надало області 26 систем Starlink, які встановлять на управліннях соціального захисту для забезпечення безперебійного інтернету в умовах війни. Передали ноутбуки для органів соцзахисту, які особливо були необхідні у громадах, що їх пограбували окупанти. Отримали від Мінцифри і смартфони, які передали дітям, котрі перебувають під опікою держави, щоб вони могли навчатися в онлайн-форматі.

Сумщина розраховує на допомогу благодійних організацій і під час відновлення області. І вже зараз починає її отримувати. Зокрема, від проекту U-Lead громади отримали техніку для робіт та нове освітлення. Нині обговорюють із партнерами можливість надання допомоги на відновлення житла для людей, у яких домівки було зруйновано або пошкоджено під час війни. Поки що збирають статистичну інформацію і передають міжнародним організаціям.

Насамкінець. Вижити в тяжких умовах війни можна, коли відчуваєш надійне плече небайдужих людей. На Сумщині добре це розуміють, тому щиро дякують кожному, хто допомагав з перших днів війни і нині продовжує доставляти гуманітарну допомогу. А це велика когорта волонтерів, меценатів, міжнародних партнерів, людей, які працюють у штабах і громадах. Усі вони роблять дуже важливу справу — допомагають людям пережити лиху годину. Не в останню чергу завдяки їм Україна переможе.

Наталія КАЛІНІЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»