Провівши ревізію державної скарбниці, високопосадовці країни дійшли висновку: щоб уникнути цілковитого дефолту, усім без винятку доведеться затягнути паски як мінімум на рік. Ключовою в житті суспільства стає економія. Як зауважив під час прес-конференції для регіональних ЗМІ в межах програми «Відкритий уряд» міністр фінансів Олександр Шлапак, за умов, коли соціальні видатки останніми роками штучно завищували, а ВВП стояв на місці, такі дії нинішньої влади виправдано справедливі.

Молоді мами кажуть, що державна допомога на дітей дуже доречна. Фото Володимира ЗAЇКИ

Зокрема зміниться і розмір виплат для мам, які народили дитину. Незалежно від кількості малюків на кожного з них, починаючи з липня нинішнього року, держава виплачуватиме понад 41 тисячу гривень (див. інфографіку). Звичайно, новина не з приємних, проте на це є причини і об∂рунтування.

«Ми в держбюджеті змінили систему підтримки сімей, які виховують дітей. До прийняття останніх змін до бюджету платили 30 тисяч гривень за першу дитину, 60 тисяч гривень за другу і 120 тисяч за третю. Нині такої можливості немає, ми платитимемо за кожну новонароджену дитину 41 тисячу гривень, і її виплату буде розтягнуто на три роки», — зауважив Олександр Шлапак.

А що буде з виплатами для тих мам, яким їх уже нараховано і які їх уже отримують? У Міністерстві соціальної політики «Урядовому кур’єру» повідомили, що «за старою схемою», тобто в попередніх розмірах, допомогу виплачуватимуть мамам, які вже народили маля чи народять до 1 липня цього року.

Щоб почути думку, як кажуть, з народу, кореспондент «Урядового кур’єра» звернулася до майбутніх матусь. І ось про що дізналася.

Олеся Навальна з Оболонського району Києва не приховує радості від очікування первістка. З її слів, не заради матеріального забезпечення 21-річна студентка пішла на такий відповідальний крок. Хоч вона й задоволена, що держава підтримує матерів. Адже найбільші витрати зазвичай саме на першу дитину: скільки всього треба! Олеся з чоловіком обійшли чимало дитячих магазинів, вивчили ціни на товари. Дещо купуватимуть у магазині, дещо на ринку, а дещо через інтернет-магазин. Олеся каже, що вона людина забобонна, тому нині лише вивчає разом з ріднею товари і ціни, складає список необхідного, але нічого не купує. Проте, зауважує вона, що ближче до часу «Ч», то ймовірніше, що «придане» таки доведеться придбати напередодні.

За приблизними підрахунками, на найпотрібніше в перші дні молодій сім’ї доведеться викласти 4800 гривень. У цю суму майбутня мама включила придбання класичного візочка для прогулянок, ліжечка, матрацика, подушечки для немовляти, постільної білизни, півтора десятка пелюшок, підгузок. Результат очевидний: допомога від держави — це доречна підтримка для сім’ї з малям. «А якщо пізніше буде друга дитина, то найдорожчі речі — хоча б візок і ліжечко — вже купувати не доведеться», — каже Олеся.

ТОЧКА ЗОРУ

Кримчани зіткнулися з іншими реаліями

Світлана ТОЛСТОУХОВА,
президент Ліги соціальних працівників України:

– Нововведення позитивне. І ось чому. В час складної економічної ситуації держава пішла на те, щоб зберегти виплати, а не скасувати їх — це по-перше. По-друге, держава бере на себе зобов’язання виплачувати гарантовану допомогу в одному розмірі на кожну дитину. Щомісячно кожна сім’я з новонародженою дитиною отримуватиме по 860 гривень протягом трьох років. Ті розміри виплат, які щедро призначили на першу, другу, третю дитину, не мали під собою економічного під∂рунтя. Якщо це державні гарантії, а вони задекларовані саме як такі, то їх мають виконувати.

До речі, у Росії немає таких виплат, як у нас. У Європі теж. Не існує в них і поняття «декретна відпустка». Сьогодні багато мам телефонують з Криму з питанням: як бути? Бо тепер у них на півострові законодавчі правила іншої держави, де немає відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років із збереженням робочого місця. Як бачимо, у нас ліберальне декретне законодавство, а кримчанки зіткнулися з тим, що у них його тепер не буде.

Побутує думка про те, що народжуваність в Україні зросла лише завдяки високим соціальним виплатам і що частина населення народжувала саме заради них. Та ні демографи, ані соціологи цього не підтверджують. Зате офіційна статистика зафіксувала, що на Закарпатті, зокрема в областях, де високий рівень багатодітності, стали реєструвати дітей. До цього було чимало випадків, коли дитина росла без свідоцтва про народження. У нас багато малозабезпечених сімей — це біда суспільства, але це не означає, що бідні сім’ї неблагополучні. Тому завдання держави, соціальних працівників — відстежувати незаможні сім’ї ще на початку їхнього створення і допомагати зіпнутися новій ланці суспільства на ноги. Звичайно, це працевлаштування, моральна і юридична підтримка, допомога у влаштуванні дітей в садочок, школу.