За даними Держстату, нині в Україні кількість людей, які працюють і сплачують внески до Пенсійного фонду, майже дорівнює кількості тих, хто вже перебуває на заслуженому відпочинку. Отже, в середньому один українець, який працює, утримує одного пенсіонера. Проте з огляду на те, що чимала кількість працюючих отримують зарплати в конвертах і внесків до Пенсійного фонду роботодавець за них не сплачує, а також на кількість тих, хто в пошуках кращої долі від’їжджає за кордон, найближчим часом ця пропорція може значно хитнутися у бік саме літніх людей. Тож якщо, ніде правди діти, пенсії українців і нині здебільшого такі, що без субсидій на компослуги і державних допомог їм просто не вижити, то майбутнє, навіть найближче, бачиться ще менш райдужним і перспективним.
У Мінсоцполітики до старту готові
Виходом із ситуації має стати запровадження з 1 січня 2019 року в межах Пенсійної реформи ІІ рівня пенсійної системи — обов’язкового пенсійного накопичення.
Фахівці Міністерства соціальної політики ставляться до цього з оптимізмом і переконані, що зробити це в Україні можна плідно і вчасно. На цьому наголосила генеральний директор директорату розвитку соціального страхування відомства Валентина Кудін. Вона нагадала, що запровадити накопичувальні рівні, крім загальнообов’язкового пенсійного страхування, планували ще з 2003—2004 років. Щоб люди могли накопичувати зароблені кошти на особистих рахунках і після настання пенсійного віку отримувати додаткові гроші, крім тих, що їм виплачуватиме Пенсійний фонд.
— На сьогодні в нас на порядку денному нагальне питання запровадження ІІ рівня — обов’язкового пенсійного накопичення. І я переконана, що й Мінсоцполітики, і Пенсійний фонд повністю готові до цього, — наголосила фахівець.
Відраховуватимуть, хто скільки встигне і зможе
Вона зауважила, що якщо раніше передбачали, сплачуватимуть їх люди працездатного віку 35 років і молодші, то нині фахівці вік майбутніх накопичувальників переглянули — внески планують зобов’язати сплачувати й тих, кому до пенсії залишилося 10 років. Тобто чоловіків і жінок від 50 років і молодших. Валентина Кудін вважає, що 10 років — достатній термін, щоб людина, яка працює, встигла накопичити на своєму пенсійному рахунку суму, що стане їй відчутною допомогою після виходу на заслужений відпочинок. Звісно, матиме значення, яка в цей час у працівника буде зарплата (бо з мінімальної й відрахування будуть малими, а з хоч середньої зарплати у країні близько 10 тисяч гривень — більшими) і скільки відсотків її (2—7) людина в цей час відраховуватиме на страхові внески. Чимало залежатиме і від того, наскільки економічно вдало буде інвестовано ці кошти та який дадуть прибуток.
За словами фахівця, у пенсіонера буде вибір: якщо накопиченої суми йому не вистачатиме, щоб протягом 10 років перебування на заслуженому відпочинку отримувати щомісяця виплату на рівні 50% прожиткового мінімуму (для непрацездатних осіб), виплата буде разовою — одразу всієї суми накопичених за ці роки коштів, які є власністю застрахованої особи. Таку систему на сьогодні передбачено у вітчизняному законодавстві.
Хоч нині у Верховній Раді аж три законопроекти щодо того, як має відбуватися запровадження цієї системи, слід зважати, що життя не стоїть на місці, економічні й фінансові реалії змінюються чи не щодня, отже й законодавство потребує доопрацювання і вдосконалення.
— Необхідно визначитися, хто збиратиме внески з людей, які працюють, і хто буде надавачем послуг з накопичення коштів. Нині внески збирає Державна фіскальна служба, а послугу надає Пенсійний фонд. Але треба вирішити, чи це буде в подальшому відбуватися централізовано чи децентралізовано. Актуальне питання, наскільки ефективним буде нагляд за тим, куди ці гроші вкладатимуть та чи даватимуть вони прибуток. Тобто за управляючими компаніями та банками. І щоб уберегти накопичення громадян від економічних і фінансових ризиків. Усі ці питання слід опрацювати, узгодити й вирішити до 1 липня 2018 року, тобто за півроку до того, як ІІ рівень буде впроваджено і він запрацює, — зазначила представник Мінсоцполітики.
Працюй легально!
Вона наголосила, що нинішня солідарна пенсійна система і багаторівнева накопичувальна передусім передбачають, що після виходу на заслужений відпочинок людина отримуватиме з них гроші тільки в тому разі, якщо доти вона працюватиме, робитиме це легально й відраховуватиме внески до цих систем. Отже, якщо нині працездатний українець погоджується на зарплату в конверті, а роботодавець у такий спосіб економить на сплаті внесків, то працівник має бути готовим до того, що у похилому віці він зможе розраховувати лише на отримання державної соціальної допомоги після досягнення 65 років.
— Ніде правди діти, є роботодавці, які начебто виплачують зарплату офіційно, але роблять її мінімальною, а решту платять у конвертах. З мінімальної і внески до ПФ відраховують. У такій ситуації працівник може подбати про себе — скористатися послугами недержавних пенсійних фондів, — зауважила Валентина Кудін.
Фахівець Мінсоцполітики пояснила, що якщо до солідарної пенсійної системи внески сплачує роботодавець, то до накопичувальної це робитиме сама застрахована особа — працівник (поки що це питання остаточно не вирішено, і воно перебуває на стадії обговорення й дискусії). І хоч робити це з більшості не надто високих на сьогодні зарплат буде нелегко, це можливість кожного з нас самостійно подбати про свій добробут у похилому віці.
Вона розповіла, що фахівці відомства перед запровадженням ІІ рівня пенсійної реформи проводять періодичні опитування українців щодо їхнього ставлення до цього. За її словами, позитивно оцінюють майбутнє нововведення люди, які мають роботу та непогану зарплату віком 35—45 років. Старші мають досвід, отже певні перестороги. Головна з них полягає в тому, щоб гроші, які вони відраховують для накопичень, не знецінилися до часу, як їх можна буде отримати, і їх повернули принаймні через 5 років, бажано з хорошими відсотками.
Валентина Кудін нагадала, що взяти участь у ІІ рівні зможуть і люди, старші за 50 років, але не обов’язково, а виключно за їхнім бажанням.
Ми в Google+