Попри те, що останнім часом надзичайні та повноважні посли різних європейських країн звітують про значне скорочення відмов у візах нашим громадянам, обстановка у цій сфері залишається не ліпшою, ніж рік-два тому.

Наприклад, Посольство Іспанії в Україні (країни, яка була чи не найгіршою у "великій" справі відмов) наприкінці минулого року оприлюднило устами свого керівника Хосе Родрігеса Мояно дані, що показник візових відмов складає лише 3%. Треба зазначити, що офіційні дані про відмови посольством цієї країни в 2009 році були на рівні 14,7%. Невже іспанці лише за рік стали такими гостинними для українських громадян? Схоже, що тут не все так просто. За даними українських організацій, що проводили тестування на предмет візових відмов прямо на виході з дверей Посольства Іспанії в Україні, цей показник знизився лише на 0,7%. Тобто відмовляти стали в 14% випадків звернень. До речі, на це посол образився і назвав такі цифри неправильними.

Можливо, показники посольських "екзит-полів" і не заслуговують на увагу. Але з власного досвіду й досвіду своїх друзів і знайомих знаю, що таке відмови від отримання віз та складність у їх отриманні.

У листопаді минулого року мій родич збирав документи на відкриття візи до Великої Британії. Робив це не за викликом, не для поїздки у бізнесових справах, а в складі туристичної групи. Родич Ігор - викладач англійської мови в престижному ВНЗ, кандидат наук, доцент. Казав мені: "Просто вже соромно відповідати студентам, що я, викладаючи англійську 15 років, жодного разу не був в Англії. Тому вирішив поїхати хоча б на тиждень".

Ігор зібрав усі необхідні документи, включаючи довідку з роботи про зарплатню (вона повністю "біла", тому було відкрито пристойну цифру), довідку про те, що його рідний ВНЗ після поїздки за кордон гарантує йому місце роботи, банківський рахунок із довідкою про суму накопичення на певний час тощо. Як і ведеться, за послуги Посольства Великої Британії взяли гроші, і чималі - майже 900 грн.

Згодом родич отримав поштою лист з відмовою. "Мене вразив не сам факт відмови, а те, в якому тоні вона була викладена. Там писалося, що ви ніколи не були в країнах Британської співдружності, тому ми впевнені, що ви не знаєте, як поводитися в них. Не можу тримати виделку з ножем, чи що? Більше ніколи в житті не подаватиму документів у британське посольство. Це просто принизливо. І в Англію їхати бажання немає", - обурювався Ігор.

Я переконаний: викладач ВНЗ досить пристойно міг би показати себе і обличчя нашої країни будь-де в Англії, навіть на офіційних прийомах у королеви. Звісно, гроші за послуги посольства у випадку відмови від отримання візи ніхто і ніколи не одержує назад, хоча б частково.

Результати четвертої хвилі громадського моніторингу видачі віз країнами-членами ЄС громадянам України, який було проведено ініціативною групою "Європа без бар'єрів" наприкінці 2010 року, свідчать, що зберігається значна різниця (у понад п'ять разів) у ставленні консульських установ до українців. "Це може свідчити про "політичну складову" в практиці консульств", - йдеться у доповіді організації. Згідно з її інформацією, найгіршої якості послуги торік надавалися консульськими службами Італії, Іспанії та Греції.

І все, як і раніше, - черги, сила-силенна довідок, масові відмови. До речі, у сусідній Росії, яка і не збиралася інтегруватися в Європу, справи в цій сфері набагато кращі. Так, довідки з роботи чимало консульств взагалі не вимагають, відмов у візах дуже мало... Чим ми гірші? Мабуть, менш європейські, ніж наша північна сусідка?