Закарпатський музей народної архітектури та побуту в січні відкрив міжнародну виставку «Українські ляльки мандрують світом». Її організували майстрині-лялькарки, які живуть за кордоном і зберігають національні традиції рідної України. На виставці побував кореспондент «Урядового кур’єра».

Як творчість об’єднує

Бремен у Німеччині згадують здебільшого як місто казкових музикантів, народжених творчою фантазією братів Грімм. А для Тетяни Золочевської це місто, в якому вона живе. Вона голова німецько-української спілки Kolos, що діє в Німеччині й організовує там виставки народного мистецтва України. Тетяна виготовляє ляльок в українській національній традиції. А українка Ніна Хаген живе в Норвегії, викладає в українській суботній школі «Еллісів» в Осло, в якій ознайомлює учнів з українським народним мистецтвом. На дозвіллі улюблене заняття пані Ніни — теж виготовлення ляльок.

Ці майстрині стали організаторками міжнародної виставки «Українські ляльки мандрують світом». Експозиція, сформована на основі власних колекцій, демонструє традиційну для України ляльку-мотанку в костюмах народів світу — більшості країн Європи, Кавказу, є країни Південної Африки та Південної Америки. Усіх понад три десятки.

Урочисте відкриття виставки в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту відбулося за участі багатьох гостей. Серед них учасниці студії, що діє в музеї під керівництвом завідувачки відділу експозицій Вікторії Симкович. Побували на виставці й її організаторки, щоправда, на екрані, а не особисто.

Ніна Хаген і Тетяна Золочевська згуртували довкола себе цілу плеяду майстринь у різних країнах. Подорожуючи зі своїми творіннями різними країнами, вони ставлять собі за мету залучати до участі майстринь саме звідти, де проходять вернісажі. Так залучили 38 лялькарок, які представили на виставці 82 ляльки. Дотепер виставка «Українські ляльки мандрують світом» встигла побувати в Києві, Переяславі та Чернівцях. А після Ужгорода помандрує до Івано-Франківська.

«Завдяки виставковим проєктам поповнюються фонди нашого музею, — розповідає директор ужгородського закладу Василь Коцан. — Ляльок за три роки в нашій колекції додалося понад 100. У ній є і дитячі іграшки з минулих епох, коли ляльки були поширеними більше, ніж тепер. Маємо у фондах навіть дерев’яні ляльки, якими колись гралися діти».

У ній живе душа

«Ідея цієї виставки полягала в тому, щоб українську ляльку одягти в народні костюми різних країн. І учасниці із цим завданням, вважаю, впоралися добре», — зазначила голова Закарпатського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслужений майстер народної творчості України Людмила Губаль. Її високу оцінку можна розцінювати як успіх, адже ця майстриня, на рахунку якої десятки ляльок, відома в Україні, а її авторитет у цьому виді народної творчості безсумнівний. Її творіння — не просто гарненькі й милі панночки, а зроблені згідно із традиціями різних регіонів України, народів Європи. Тонкі візерунки й автентичний крій народних костюмів, пропорційність форм і довершеність ліній — усе є в її ляльках.

Майстриня переконана, що українські ляльки наділені інформацією з історії, культури, географії, відображають традиційні заняття, умови життя.

«Лялька завжди була в нашому народі найулюбленішою дитячою іграшкою. Привчала дівчаток до сімейного й суспільного життя, до порядкування в домі. Лялька — частина гри, в ній є етнодуша».

На робочому столі в Людмили Губаль, як і на маленькому столику поряд, гордовито стоять з півтора десятка її творінь. На відміну від ляльок-мотанок, усі вони мають обличчя. І кожна одягнена згідно із традиціями різних регіонів України чи інших країн. Звичайно, є закарпатські ляльки, серед яких знайшлося місце й словачці, й угорці, й румунці.

«Усі ці національності живуть у нашій області, утворюючи етнічні острови в багатьох населених пунктах. Вони зберігають свою самобутність, ідентичність. Поважаючи їхні традиції, відтворюю елементи їхнього одягу в найменших деталях», — додає Людмила Губаль.

Керівниця Закарпатського осередку народних майстрів підтримує намагання жіноцтва в діаспорі популяризувати за кордоном українську ляльку. Як і українок, які своєю творчістю підживлюють національну своєрідність і традиції.