«Не рубаймо гілку, на якій сидимо!»

Навала низькоякісної продукції як вітчизняних, так і закордонних виробників в Україні вже давно перейшла всякі межі. Фальсифікують нині все: від бензину і горілки до дитячих іграшок і будівельних матеріалів. Місцеві управлінські структури та контролюючі органи борються з фальсифікаторами та порушниками вимог стандартів. Однак це вдається не завжди, адже чинна законодавча база враховує далеко не всі обставини, залишає великі можливості для проникнення на ринок бракованої продукції. Особливо нестерпно, коли ринок заполоняють недоброякісні продукти харчування. Таких випадків, приміром, Черкаське обласне управління Держспоживінспекції щодня виявляє десятки, а за рік — тисячі. 

Технічне  регулювання  під загрозою

Який же вихід із цієї складної ситуації? Це питання адресуємо виконувачу обов’язків начальника ДП «Черкасистандартметрологія» Андрієві Мирошниченку.

— Свої надії на поліпшення справ на ринку харчових продуктів ми покладали на новий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів», яким передбачається внесення змін до деяких законів у частині перерозподілу повноважень між органами виконавчої влади щодо контролю за обігом харчових продуктів, а також законів, які стосуються технічного регулювання в усіх галузях, зокрема й харчовій. Однак те, що ми читаємо в запропонованому проекті, просто не вкладається в жодні рамки. Запропонований проект просто руйнує у країні систему технічного регулювання не тільки харчової продукції, а усієї іншої, яка створювалася десятиліттями й успішно продовжує функціонувати, потребуючи, звичайно, певних коректив.

Погоджується з такою точкою зору й заступник начальника ДП «Черкасистандартметрологія» Михайло Чорнопищук, який уже не один десяток років працює в системі:

— Передовсім необхідно звернути увагу на ті положення, які не повною мірою відповідають національному законодавству з питань технічного регулювання, а також статті 42 Конституції України.  Адже пропонований законопроект не враховує завдання та функції Мінекономрозвитку та Держспоживінспекції, які містяться в їхніх положеннях, затверджених указами Президента України, тобто Мінекономрозвитку фактично відсторонюється від здійснення своїх повноважень у частині безпосередньої участі у формуванні та реалізації політики у сфері технічного регулювання та захисту прав споживачів, а Держспоживінспекція — від контролю харчових продуктів на споживчому ринку. Зміни, які пропонуються, зовсім не відповідають національним інтересам України, адже  здійснення державного ринкового нагляду навіть не належить у цьому проекті до цілей державного регулювання у сфері безпечності  та якості харчових продуктів. Попри те, що ми плануємо інтегруватися в Європу, проект не передбачає запровадження технічних регламентів на харчові продукти, аналогічні європейським, що неминуче призведе до технічних бар’єрів у торгівлі.

Розробники багато чого не усвідомлювали

— Візьмімо пропоновані поправки до статті 2, — продовжує розмову Андрій Федорович, — в якій ідеться: «Стандарти харчових продуктів, методики досліджень (випробувань) та порядок відбору зразків є обов’язковими для виконання лише у разі, коли це передбачено законами України, нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я». При цьому нормативно-правові акти щодо забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, видані іншими органами виконавчої влади, не підлягають застосуванню. Тобто всі національні стандарти, в яких встановлено вимоги до харчових продуктів, правил відбору зразків та методів їхнього контролю, метрологічних норм тощо, зокрема гармонізовані з міжнародними (ISO) та європейськими (EN), затверджені Мінекономрозвитку України та колишнім Держспоживстандартом України, не просто стають добровільними, а фактично забороняються до застосування. Це також ніяк не узгоджується із Законом «Про стандартизацію», в якому передбачено, що вимоги державних та інших стандартів, обов’язкові до виконання, чинні до ухвалення відповідних технічних регламентів та інших нормативно-правових актів, які регулюють ці питання. Подібних прикладів можна навести дуже багато.

З останніми змінами в законодавстві про систему нагляду ми й так втратили певні важелі впливу на безпечність продукції, зауважують фахівці. Але якщо ввести пропоновані зміни, взагалі втратимо важелі впливу держави на забезпечення права громадянина споживати якісну й безпечну продукцію, не зможемо запобігати проникненню на ринок небезпечних і низькоякісних продуктів, це негативно вплине на збереження структури експорту-імпорту товарів між Україною та іншими країнами та на конкурентоспроможність вітчизняного виробника.

Невід’ємне право й обов’язок держави забезпечувати гарантії національної безпеки, охорону життя й здоров’я своїх громадян закріплено Угодою про технічні бар’єри в торгівлі. Цим правом нині вдало користуються країни — члени СОТ та Митного союзу, декларуючи офіційно принципи вільної торгівлі. Вони насправді вміло компенсують посиленням заходів нетарифного технічного регулювання обмеження ставок митних зборів за ввезення імпортної продукції. Це чітко простежується, приміром, у ході так званих сирних і кондитерських (рошенівських) воєн з Росією.

На Черкащині та в інших областях за останні роки створено велику мережу випробувальних лабораторій, яку оснащено новою технікою. Виходить, що вона стає непотрібною? Як пояснили фахівці, у такому разі потужна випробувальна система, створена на базі центрів стандартизації, метрології та сертифікації, які нині підпорядковані Мінекономрозвитку, просто вилучається із системи контролю. Тим часом, приміром, у Черкасах, у розвиток цієї бази вкладено сотні мільйонів гривень. У випробувальних лабораторіях зібрано новітню техніку для випробувань найрізноманітніших напрямів. Тут працюють добре навчені висококваліфіковані кадри.

Загалом же неусвідомлення розробниками законопроекту значення технічного регулювання для вітчизняної економіки й посилення його ролі у задоволенні потреб бізнесу, промисловості та споживачів ставить на коліна весь промисловий потенціал України.

— Переконані, що цей законопроект потребує значного доопрацювання, а простіше сказати, — докорінної переробки, — наголосив Андрій Мирошниченко. —  Перед тим, як виносити його на обговорення, вважаю, доцільно було б поспілкуватися з досвідченими практиками. Не варто нищити те, що створювалося десятиліттями. Не можна зменшувати відповідальність суб’єктів господарювання за порушення законодавства, що фактично випливає з нового проекту. Не рубаймо гілку, на якій сидимо!