ПРЕЦЕДЕНТ

Подвійні стандарти  спонукають закордонних інвесторів відмовлятися  від перспективних пропозицій вітчизняних підприємців

Пригадуєте  народну казку про Курочку-Рябу?  Як знесла вона  золоте яєчко, то Дід бив — не розбив, Баба била-била — не розбила, а Мишка бігла, хвостиком зачепила і… Припасувавши наведене до нинішніх умов, завважимо, що яєчко з чистого золота — це українська легка промисловість, котра ще донедавна, потерпаючи від нестачі сировини після знищення велетнів — бавовнопрядильних комбінатів, борсаючись у  жорстких путах фінансової кризи 2008-го, що проковтнула обігові кошти підприємств, все-таки примудрялася не захлинутися у ринковому морі.

Інвестори, природно, також не випускали з уваги відомі вітчизняні бренди,  власники яких хоча й вимушено перейшли на давальницьку сировину, та марку тримали і  навіть за складних часів продовжували вкладати гроші у розвиток виробництва.

Уразливими українські підприємства легкої промисловості виявилися лише перед «сірою мишкою» — колишніми своїми колегами, які обрали за краще  порізати на металобрухт унікальне обладнання, обманним шляхом продати виробничі  споруди перекупникам за копійчаними цінами та втоптати в болото добру пам’ять про продукцію та уславлені колектви.

Як лідерові  крила підрізали

Перш, ніж стати флагманом з випуску українського трикотажу, колишня фабрика «Киянка» пройшла довгий і славний шлях. Успіх підприємству забезпечили три кити: ефективний управлінський менеджмент, майстерність робітників та технологів і згуртованість колективу. Висока якість вирізняла його продукцію, за якою покупці звично стояли в чергах у вітчизняних магазинах, та відкривала дорогу на зовнішні ринки.

Зі зміною керівництва шляхи співзасновників розійшлися.   Частина  з них  (товариства «Киянка-плюс», «Мари Льо» та «Візард»)   узвичаєно займалися справою: розширенням виробництва, залученням для цього інвестиційних коштів, розробкою нового асортименту виробів.

Натомість  інші — колишня ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка», а нині однойменне товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ), пішли легшою стежиною. Схоже, вони замислили незаконним шляхом заволодіти усім майном та знищити все те, що зводилося  колективом відомого українського виробника багато років поспіль.

Так, у листопаді 2010-го, для вирішення поточних питань колектив постановив скликати чергові загальні збори засновників ТОВ «Киянка-плюс», що було зроблено відповідно до чинного законодавства, з дотриманням необхідних норм та строків. Планувалося затвердити звіт за рік, обговорити подальший розвиток виробництва, розподіл коштів тощо.

 Однак, як розповідають автори листа до редакції нашої газети, їхні опоненти вдалися до несподіваних дій: не маючи достатніх голосів на загальних зборах, представники ЗАТ «Трикотажна фабрика «Киянка», змовившись з колишнім директором одного з учасників товариства – ТОВ «ОРО», зухвало підробили протокол загальних зборів та акт передачі майна. Відповідно до них  згадане ЗАТ не лише вийшло зі складу учасників ТОВ «Киянка-плюс», а також  вирішило забрати все нерухоме майно, що належить останньому на праві приватної власності. Одне слово, було ваше — стало наше.

Мовчання: знак згоди чи догоди?

Про  те, що в діях колишньої директорки вбачається склад злочину, передбачений ст. 358  Кримінального кодексу, колектив ТОВ «Киянка-плюс» вказав у своєму зверненні до  Голосіївського РУ ГУ МВС України в Києві, подавши при цьому необхідні документи, зокрема і копію заяви колишньої директорки про звільнення, на якій вона власноручно підписалася.

Протягом трьох з половиною місяців, тобто порушуючи чинне законодавство, правоохоронці прикро мовчали.  А по тому відмовили в порушенні кримінальної справи, посилаючись на пояснення… людини, яка безпосередньо і займалася фальшуванням документів. Аргумент «залізний» (цитуємо): «вона категорично заперечує проти ознайомлення та підписання будь-якого протоколу про своє звільнення з посади керівника ТОВ «ОРО». 

Напрошується запитання до шановних слідчих та їхніх керівників: «А перевірити  ці пояснення  ви не пробували?». Чи принаймні  запитати у заявників про результати експертних досліджень, які провели дві солідні організації — науково-дослідний експертно-криміналістичний центр при Головному управлінні МВС та Київський науково-дослідний інститут судових експертиз.  Адже їхні висновки були одностайними: підпис під протоколом про зняття її з посади, яке відбулося до підписання сумнівного протоколу, зробила сама пані колишня директорка.

І все могло б швидко закінчитися справедливим вердиктом Феміди, якби господарі великих і малих міліцейських кабінетів керувалися в своїх діях виключно законами, і нічим окрім них.

Та, на жаль,  прозорі слідство і судочинство на території Голосіївського району столиці чомусь досі залишаються фата морганою, йдеться в листі до газети. Тож керівники ще недавно  успішно працюючого підприємства легкої промисловості змушені призупинити виробництво та самотужки захищати своїх робітників, майно, а також право на працю та сплату податків до бюджету.

Від райвідділу міліції, котрий взявся за справу  лише після втручання районної прокуратури, а згодом і  прокурора Києва та Генпрокуратури,  у пошуках справедливості щодо повернення належного їм майна дійшли вони до вищих судових інстанцій.

Там ніби й хочуть допомогти, та чомусь не враховують найголовнішого:  адже опонують заявникам, за їхніми словами, не колеги, а звичайнісінькі фігуранти кримінальної справи. Тобто саме тієї, порушення якої дуже довго розглядає первинна слідча інстанція, досі належним чином не вдавшись до такого простого, та водночас обов’язкового за законом рішення, як докладна перевірка фактів.

Рейдерством по… реформах

Рік  тому, коли на територію, яка належить ТОВ «Візард», яке сьогодні має намір розвивати одна із зарубіжних фірм, що наразі володіє цією компанією, здійснила напад організована група людей задля заволодіння майном та перешкоджання здійснення підприємницької діяльності, ситуація повторилася.

Спершу  працівники того ж таки Голосіївського  РУ ГУ МВС у столиці оперативно приїхали, затримали на місці злочину осіб, причетних до скоєння нападу, доправили їх до райвідділу міліції і… відпустили. Затим, як у випадку, про який  згадувалося вище, відмовили заявникам у порушенні кримінальної справи.

Знову змушена була втрутитися  прокуратура, справу таки порушили, проте вже понад 10 місяців її ведуть за принципом «як мокре горить».  За скоєним неподобством, кажуть члени трудового колективу, «стирчать вуха» фігурантів  фальшування   протоколу загальних зборів ТОВ «Киянка-плюс», які відбулися наприкінці  2010-го. Знову вони вийшли сухими з води, а виробничники ще й змушують доводити, що це їм поламали двері, дубасили їхню охорону і перешкоджали роботі підприємства.

Парадоксально, та це замкнене кимось коло вже майже два роки поспіль не вдається розірвати  районним, міським та й загальнодержавним правоохоронним інстанціям, а також судовій гілці влади.

І кому, скажіть будь-ласка, пояснювати, що  інвестор, який придбав ТОВ «Візард» — лідера з виробництва трикотажних виробів, вже не на жарт почав перейматися долею своїх  капіталів. Адже купував фірму, яка торік стала першою з-поміж галузевих товариств, одержала «срібло» в національному бізнес-рейтингу «Єдина офіційна програма визначення лідерів реального сектору економіки». Котра ще кілька років  тому лідирувала в своїй галузі у сфері зовнішньоекономічної діяльності,  посідала призові місця в номінації «виробництво трикотажних пуловерів та аналогічних виробників»...

Кому  говорити, що зарубіжні та українські партнери виношували плани на майбутнє. Що компанія, за словами її директора Антона Марченка,  навіть почала складати новий бізнес-план, в якому передбачалося модернізувати виробництво за рахунок придбання сучасного в’язального обладнання однієї з німецьких фірм. А отже, створити кілька десятків нових робочих місць для спеціалістів та учнів, котрі могли б здобути тут затребувану професію в’язальника. А запровадження нової техніки, з допомогою якої  на підприємстві збиралися підвищити продуктивність праці, позитивно позначилося б і на зростанні заробітної плати,  і відповідно, на сплаті податків до бюджету.

Натомість власники підприємства продовжують  оббивати пороги міліції та судів,  які чомусь уперто ігнорують  їхні  справедливі вимоги. А тим часом прямі іноземні інвестиції в Україну дедалі зменшуються.

І однією з вагомих причин цього є, за словами представників трудового колективу ТОВ «Візадр», не слабкість нашої економіки, не вади управління персоналом, не  брак кваліфікованих кадрів, а лише втаємничена бездіяльність місцевих правоохоронних органів та  очевидні незаконні дії недавніх соратників.

Не приватна справа

У Голосіївському РУ ГУ МВС у столиці сутність заяв Антона Марченка про фальшування документів та спроби рейдерського захоплення чомусь продовжують кваліфікувати як «господарські суперечки». Вочевидь, не треба носити погони, щоб  піддати сумніву  такі заяви: скорше, йдеться про підміну понять.

Виступаючи   на урочистому зібранні з нагоди Дня працівників прокуратури, Президент України привселюдно зазначив: «На жаль, потерпілі від злочинів громадяни ще не відчувають  достатнього захисту з боку держави. Не викоренені випадки порушення закону з боку правоохоронців, корупційні зловживання.  У країні необхідно створити привабливий інвестиційний простір і належні умови для законної та успішної підприємницької діяльності…».

Чи почули цей месидж ті,  хто мав би зупинити збиткування над одним з кращих підприємств вітчизняної легкої промисловості?!

Українське суспільство з надією  дивиться на новий Кримінальний процесуальний кодекс. Незайве нагадати, що в  передбаченій ним  моделі кримінального судочинства саме на прокурорів покладено відповідальне завдання щодо процесуального керівництва за розслідуванням, а отже, й за тим, щоб явний кримінал ніхто не плутав з «господарською суперечкою».

P.S.Коли матеріал вже був написаний, з Голосіївського РУ ГУ МВС України в Києві, якраз під час Тижня права в Україні надійшло повідомлення, що обидві згадані в публікації кримінальні справи 6 та 7 грудня цього року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. А отже, відповідно до норм нового Кримінального процесуального кодексу, не пізніше двох місяців їхнє досудове розслідування має бути завершене і передане на розгляд суду. Редакція, яка й надалі відстежуватиме порушені проблеми, також очікуватиме вказаного строку, щоб переконатися в дотриманні цих норм.