Нещодавно міжнародна спільнота вкотре відзначила День людей з особливими потребами. Рівно 25 років тому Генеральна Асамблея ООН проголосила 3 грудня Міжнародним днем людей з інвалідністю. Тож в усіх країнах на найвищому рівні обговорювали проблеми цих людей та шляхи їх розв’язання. Україна, звісно, не стала винятком.
— Захист прав і підтримка людей з інвалідністю — знакове питання для держави та уряду. Особливо з огляду на зростання їхньої кількості у загальній структурі населення нашої держави. Адже якщо у 1980-х роках це було 3% українців, нині цифра збільшилася до 6%. На початок 2017 року загальна чисельність осіб з інвалідністю становила 2,6 мільйона. З них 240 тисяч мають І групу, понад 900 тисяч — ІІ, та 1,3 мільйона — ІІІ групу інвалідності, — наголосив віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко.
Однак про те, що інвалідність — не вирок для цих людей, маємо пам’ятати не лише у визначені дати. А також про рівність, різноманітність, взаємозбагачення та питання інклюзії в освіті й працевлаштуванні. Саме тому спеціалісти Міжнародного кадрового порталу HeadHunter Україна проаналізували базу вакансій за січень — листопад 2017 року, щоб подивитися, які пропозиції надає ринок праці для людей з обмеженими можливостями.
Докладніше про це «Урядовому кур’єру» розповіла спеціаліст експертно-аналітичного центру hh.ua Катерина Криворученко.
Від касира до програміста
— У повсякденному житті ми дедалі частіше зустрічаємо людей з обмеженими можливостями у робочих процесах. Вони працюють касирами в супермаркетах, водіями таксі, операторами у кол-центрах тощо. Адже у більшості людей, обмежених фізично, є велика жага до активного життя та необмежене бажання самореалізуватися і працювати.
Соціально відповідальні роботодавці адаптують для них умови праці й своїм прикладом заохочують колег долучатися до цього. Отже, в людей з інвалідністю, принаймні у великих населених пунктах, є змога знайти роботу, а це дає надію на поширення практики інклюзивного працевлаштування в усій країні, — зазначила фахівець.
Звісно, труднощів та перепон на цьому шляху вистачає, але є і позитив. Так, права людей з інвалідністю щодо навчання та пошуку роботи нині закріплені на законодавчому рівні. Триває робота у межах національного дослідження «Український індекс корпоративної рівності». У межах «Премії HR-бренд Україна» нещодавно започатковано спецномінацію «Рівні можливості»: збирають та презентуватимуть інформацію від компаній, які мають у колективах людей з інвалідністю. Це дасть змогу детальніше дослідити аспект трудової взаємодії на українському ринку праці.
Зокрема, аналіз бази hh.ua показав, що серед загальної кількості вакансій, розміщених на сайті, близько 2% пропозицій доступні саме для людей з обмеженими можливостями. Знайти їх можна навіть не передивляючись усю базу загалом. У пошуковому фільтрі достатньо визначити параметр «Вакансії для людей з інвалідністю», і сайт відфільтрує та згенерує потрібну інформацію.
Однак пошук роботи через інтернет — не найпростіший спосіб для таких людей. Катерина Криворученко радить у такій ситуації звертатися до профільних громадських організацій за місцем проживання, де зазвичай більше інформації та бази даних.
У столиці вакансій найбільше
Найбільше таких вакансій нині пропонують у Києві — 37%. Активні в цьому роботодавці Харківської, Одеської, Дніпропетровської та Донецької областей. У решті — відчутно менше.
— Пояснити це можна насамперед тим, що у великих містах більше виробництв, а у роботодавців більше ресурсів для реалізації конкретних програм на допомогу в працевлаштуванні особливих пошукачів. Також у містах-мільйонниках є чимало корпорацій з міжнародними капіталами, де давно і якісно напрацьовані та реалізують такі програми. Досвідом вони активно діляться з українськими колегами. А ще у великих населених пунктах більш поширена інформація про вакансії для цих людей і в них більше можливостей доступу до неї, — пояснила Катерина Криворученко.
Майже у 80% вакансій пропонують повну зайнятість, а можливість працювати дистанційно чи віддалено — лише у 35%.
Стосовно досвіду такого пошукача роботодавці досить лояльні: третина готова співпрацювати з молодими фахівцями без досвіду, 51% охоче візьмуть на роботу людину з мінімальним чи досвідом менш як 3 роки. Понад 3 роки вимагають 14% компаній, а понад 6 — 2%.
Стають у пригоді й спеціалізовані ярмарки вакансій. Один з них — «Ярмарок вакансій для людей з інвалідністю», організований Центром зайнятості вільних людей, пройшов у Києві навесні цього року. Там шукали і знаходили одне одного роботодавці, які мають бажання і кошти створювати робочі місця для людей з особливими потребами і такі люди — із прагненням самореалізуватися й працювати. Проте, на переконання Катерини Криворученко, поки що таких заходів в Україні замало, а за кордоном це дуже поширений досвід.
Соціально відповідальний бізнес
Набувають поширення в Україні й ініціативи з організації проектів соціально відповідального бізнесу. Звісно, реалізувати такий проект непросто, але вже є вдалі приклади. У Києві понад три місяці працює приватна пекарня, яка працевлаштовує хлопців з ментальною інвалідністю. Вони працюють під керівництвом досвідченого здорового пекаря — мами одного з них. Своєю працею дарують радість споживачам, адже виробляють смачні солодощі за невисокими цінами. Але в процесі ці люди й ті, хто їм допомагає, зіткнулися із законодавчими проблемами. Бо, з одного боку, вони хочуть і можуть якісно працювати, з другого — не всім інвалідам це дозволяє закон. Як варіант — їм доводиться відмовитися від державної допомоги у зв’язку з інвалідністю, хоч проблеми зі здоров’ям від того нікуди не подінуться.
Тому, на переконання фахівця, щоб питання працевлаштування інвалідів вирішувати ефективніше, слід переглянути та внести зміни до законодавства у цій сфері.
Проте чимало людей з особливими потребами нині працюють на касах супермаркетів, водять таксі тощо. І така їхня активність йде на користь не лише їм самим, а й здоровим колегам, які вчаться толерантного, доброго та дружнього спілкування у колективі, виховують у собі уважне ставлення до навколишніх.
ЯК СЕБЕ ПОДАТИ
Людям з інвалідністю, які лише планують почати шукати робоче місце, Катерина Криворученко порадила:
♦ Складаючи резюме, не слід приховувати від роботодавця інформацію про те, що ви маєте певні фізичні обмеження. І хоч зазвичай у резюме немає такої графи, повідомити про це можна у супровідному листі або іншим шляхом. Адже потенційний роботодавець, приймаючи рішення, має зважити на те, що пошукач вакансії зможе виконувати не всі завдання або робити це з обмеженою інтенсивністю. Також він має знати, якщо ви потребуєте створення певних умов на робочому місці, додаткових робочих інструментів чи бажаєте працювати дистанційно.
♦ Головний акцент у резюме слід робити на всіх свої сильних сторонах: розповісти про минулі здобутки, якщо такі є, додати диплом про інклюзивну освіту, якщо ви його маєте. Детально розповісти про здобуті вами знання та навички і про бачення того, яку конкретну користь це принесе роботодавцеві.
♦ Розміщувати такі резюме можна не лише на спеціалізованих, а й на звичайних сайтах із пошуку роботи, не комплексувати й не соромитися. Адже що більше роботодавців дізнається про ваше бажання працювати, то більше буде шансів втілите це бажання у життя.
♦ Звертатися по сприяння до громадських організацій, які часто мають бази вакансій для людей з інвалідністю і зможуть порадити і допомогти.
♦ Шукаючи роботу, слід показувати свою активну життєву позицію й бажання бути затребуваним і реалізуватися.
♦ Якщо спіткала невдача і вам відмовили (а таке може бути і не раз), не зневірятися. Пробуйте ще, виявляйте наполегливість. І врешті роботодавець оцінить ваш стійкий характер.
♦ Певні вади здоров’я не завжди помітні зовні й можуть не відображатися на виконанні роботи. Тут пошукачеві роботи треба поміркувати, чи є сенс у такому разі ставити роботодавця про це до відома. Проте у переважній кількості випадків фахівці вважають, що повідомити все-таки слід, адже роботодавець несе відповідальність за співробітника, його безпеку і здоров’я.
PS Сподіваємося, що в подальшому в Україні буде дедалі більше соціально орієнтованих підприємств та відповідальних роботодавців, які знаходитимуть оптимальний формат співпраці з людьми, які мають певні фізичні обмеження, але необмежене бажання реалізуватися і працювати. Адже у певних сферах життя вони можуть зробити чимало, часом навіть більше і краще за фізично здорових колег.
Ми в Google+