Із лютого 2022-го Україна прожила лютий рік. Уже дванадцять надзвичайно тривожно-жахливих місяців нічим не спровокованої повномасштабної російської агресії українці знають, що таке мати не лише сусіда-крадія, котрий у 2014-му анексував Крим і частину Донбасу, а й уже глибоко божевільного сусіда-вбивцю, сусіда-ката, сусіда-гвалтівника, сусіда-варвара, для якого нічого не варті життя і чужі, і свої життя дорослих і дітей.    

 «24 лютого 2022 року. Ніколи не забудемо цей день. День, який назавжди змінив кожного з нас. Змінив нашу країну. День, коли розпочався наш шлях незламності. Шлях повний хоробрості, героїзму. Шлях, який закінчиться лише перемогою», — так розпочав промову Прем’єр-міністр Денис Шмигаль під час учорашнього засідання уряду.
Він висловив безмежну вдячність нашим силам оборони, медикам та волонтерам, енергетикам і рятувальникам, залізничникам, комунальникам, учителям, підприємцям — одне слово, всім українцям.

 Генеральна Асамблея ООН більшістю голосів схвалила резолюцію, якою підтримала головні положення формули миру України. Уперше цей план, який складається з десяти пунктів, спрямований на  припинення агресивної війни, розв’язаної росією проти України, Президент Володимир Зеленський оприлюднив під час саміту країн G20 торік восени. За резолюцію, в основу якої лягла мирна формула України, проголосувала 141 держава-член ООН, сім виступили проти: росія, білорусь, КНДР, Еритрея, Малі, Нікарагуа і Сирія. 

 Зворушливе оповідання Івана Тургенєва «Муму», яке було обов’язковим для вивчення в радянських школах, написано півтора століття тому на реальних подіях, що відбулися в одному з московських будинків. І цей твір, підтверджуючи вроджену пришелепкувату покірність росіян перед господарем чи владою, страх та брак найменших намірів піти проти їхньої волі, став своєрідною прелюдією до теперішнього рабського плазування пересічних людей з рф. Та й головні герої ті самі. Тільки й різниця, що замість одного глухонімого здорованя Герасима фігурують мільйони росіян. 

 У кабінеті Посла Франції в Україні Етьєна де Понсена серед традиційних сувенірів є й подарунки воєнного часу — захисна каска з петриківським розписом і гілочка бавовни, віднедавна такої любої серцю всіх українців.
Розмовляти з Послом Франції про війну, з одного боку, складно, бо він вважає, що місія дипломата в цій ситуації — медіація між столицями, а тому у відповідях на запитання уникає конкретики. А з другого, — легко, бо французький дипломат настільки відчув наш біль, що написав книжку «В серці війни», яка вийшла у Франції.

 Тактична й вогнева підготовка становлять основу вишколу військовослужбовця Десантно-штурмових військ. У перервах між виходами на бойові позиції гудуть від копіткої роботи. Відпрацювання дій в обороні й наступі, бойові стрільби, тактична медицина до посиніння — далеко не повний перелік вишколу бійця ДШВ. Пропонуємо до уваги читачів кілька штрихів про робочі будні захисників країни.   

 Із початку війни підрозділ довів боєздатність, протистоячи окупанту, який  мав перевагу в живій силі, техніці та боєприпасах. По наших позиціях вели щільний вогонь артилерія, танки, авіація, крилаті ракети, застосовували заборонену зброю, фосфорні та касетні бомби, РСЗВ ТОС-1 «буратіно» й іншу смертоносну техніку.
Бойове хрещення бригади було в Сєверодонецьку. Його пройшов 1  батальйон, захищаючи населений пункт Воєводівка: на кожного нашого бійця було по 8—10 окупантів.