За даними експертів, приблизно від 1,5 до 2 мільйонів гектарів сільськогосподарських угідь на території всієї України фактично не мають господаря, оскільки їхні власники померли, а спадкоємців нема або вони не прийняли спадщину. Такі землі нині в тіні. Часто сільськогосподарські виробники використовують їх незаконно або ще гірше — з корупційною складовою (щоб місцеві органи влади заплющували очі на таке незаконне використання).

Ресурс для поповнення бюджетів

Земля — основне національне багатство України, а власник її — український народ. Проте нині саме власник отримує мінімальну вигоду від землі. Найбільш неефективно використовують землі сільськогосподарського призначення. Для агрохолдингів і для дрібних та середніх господарств земля — основний ресурс. У сучасних реаліях землі сільськогосподарського призначення використовують за мінімальну плату, а то й безкоштовно. Особливо тоді, коли йдеться про землі, які не належать приватному власникові. Однією з категорій земель, які найчастіше використовують безкоштовно, і є землі померлих власників, у яких нема спадкоємців.

Причин для використання земель померлих громадян багато, і здебільшого вони пов’язані з недосконалим законодавчим регулюванням. Чинне законодавство не дає змоги передавати землі померлих громадян, які не мають спадкоємців, у власність територіальних громад для подальшого ефективного використання, зокрема для додаткового поповнення бюджетів, що допоможе розвивати інфраструктуру на селі.

Згідно з цивільним законодавством України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська рада) за місцем відкриття спадщини зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі визнання її такою вона переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

За законодавством, місце відкриття спадщини — останнє місце проживання померлої особи. Отже, якщо власник землі останнім часом жив не в селі, де земля,  то така земля переходить у власність тієї територіальної громади, де власник жив останнім часом.

Проте визнання спадщини відумерлою за місцем її відкриття — не єдина проблема, яка перешкоджає громадам ефективно використовувати землі померлих громадян. Органи місцевого самоврядування рідко звертаються до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, оскільки це потребує фінансових витрат та кваліфікованих працівників, які могли б підготувати необхідну доказову базу та подати заяву до суду.

Крім того, надалі відсоток «нічийної» землі почне збільшуватися, адже з 1 вересня 2015 року набули чинності зміни до Закону України «Про судовий збір», якими значно збільшується його розмір під час подання заяви про визнання спадщини відумерлою. З 1 вересня необхідно платити 609 гривень лише за подання заяви, не враховуючи інших платежів (раніше такий збір становив 121 гривню, і навіть на це у сільських рад не було коштів).

Чи станемо заможнішими?

Саме тому з ініціативи профільних асоціацій аграрного сектору економіки України, зокрема Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад, експерти Аналітичної платформи АПК розробили законопроект, який дасть змогу врегулювати питання «нічийної» землі.   Проект закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо відумерлої спадщини на землі сільськогосподарського призначення» №3006-1 зареєстровано 7 вересня 2015 року у Верховній Раді України.

Цей документ передбачає, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення визнається відумерлою спадщиною за місцем її розташування, а не за місцем відкриття спадщини. Право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення переходить до територіальної громади на підставі рішення відповідної громади про визнання спадщини відумерлою, а не на підставі рішення суду. Рішення територіальної громади про визнання спадщини відумерлою — підстава для видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Основна перевага законопроекту — те, що сільським, селищним, міським радам не доведеться звертатися до суду та проходити складну, затратну й довгу процедуру визнання спадщини відумерлою. Органи місцевого самоврядування зможуть самостійно приймати такі рішення, що значно пришвидшить перехід права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення до територіальних громад.

Визнання спадщини відумерлою за місцем розташування земельної ділянки, а не за місцем відкриття спадщини, дасть змогу уникнути ситуацій, коли територіальна громада володіє земельною діяльною, яка розташована не на її території. Якщо законопроект Верховна Рада ухвалить, це надасть можливість територіальним громадам законно передавати в оренду майже 2 мільйони гектарів сільськогосподарських угідь, а місцеві бюджети зможуть отримати понад 1,5 мільярда гривень щороку (це з розрахунку мінімум 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки,  а такий відсоток може бути й більший). А це дороги, дитячі садки і школи.

Законопроект знайшов неабияку підтримку серед голів сільських, селищних, міських рад, які одностайно його підтримують і вбачають у ньому можливість частково розв’язати проблеми недостатнього фінансового забезпечення села. Якщо нашим народним обранцям вистачить політичної волі та сміливості проголосувати за законопроект, то українське село стане трішки заможнішим та незалежнішим.

 Микола ПОЄДИНОК,
заступник голови Всеукраїнської  асоціації
сільських  та селищних рад  
для «Урядового кур’єра»