Докорінні зміни в науково-технічному розвитку та шалений прорив у науково-технічному прогресі системно змінюють сучасну економіку і все господарське життя. Фактично під впливом науково-технічного прогресу починає формуватися віртуально-інтелектуальна економіка (ВІЕ), яка характеризується трьома основними ознаками: віртуалізацією господарської діяльності, пов’язаною зі зникненням або істотним послабленням обмежувального впливу простору й часу; нарощуванням загальної інтелектуалізації господарської діяльності, суть якої полягає у збільшенні питомої ваги переважно інтелектуальних сфер господарювання в загальному обсязі галузей господарювання; зростанням інтелектуалізації здебільшого не інтелектуальних галузей господарювання.

Це означає, що навіть у переважно не інтелектуальних галузях господарювання поступально зростає кількість інтелектуальних операцій у професійній діяльності.

ВІЕ формується далеко не рівномірно в різних світових регіонах та в різних галузях господарства навіть у межах однієї країни. Але з високою часткою вірогідності можна передбачати, що цей процес набиратиме сили.

Неминучий наслідок ВІЕ — економіка стресу, в якій якісні стрибки або біфуркації відбуваються постійно і в усіх галузях господарювання. Для доіндустріального й індустріального етапів розвитку суспільства характерні тривалі періоди поступу (своєрідні періоди економічного спокою). Упродовж цих періодів не відбувалося значних трансформацій. Якісні стрибки в економіці, іншими словами, економічні стреси, виникали періодично і досить рідко. Тобто фактично через певний проміжок часу повторювалися економічні ситуації, а принципово нові виникали здебільшого через значні проміжки. Нині ж якісні стрибки набувають постійного характеру. Вони пронизують весь економічний простір у регіональному й галузевому вимірах.

В умовах економіки стресу значно прискорюється темп усього економічного життя і зростає потреба постійно, швидко й адекватно відповідати на економічні стреси.

Усі перелічені обставини призводять до того, що в сучасних умовах конкурентоспроможність фахівця визначається вже не тільки глибокими знаннями, а й здатністю до креативності розвитку. Це означає, по-перше, спроможність до швидкого аналізу ситуації у професійній діяльності, по-друге, здатність до пошуку і впровадження інноваційних шляхів розв’язання нових завдань, які виникають постійно, і по-третє, працю на випередження, тобто пошук інноваційних шляхів і механізмів підвищення конкурентоспроможності підприємства порівняно з конкурентами.

Економічна практика знає непоодинокі випадки, коли своєчасне використання креативного потенціалу співробітників у прямому сенсі рятувало бізнес. Наприклад, одна з фірм виробляла паперові серветки для протирання окулярів. Продаж не збільшувався, і фірма перебувала на межі банкрутства. На щастя, один зі співробітників випадково побачив у місті, як один із перехожих використовував ці серветки як носовички. Негайно було змінено рекламу й упаковку продукції. Продаж паперових носовичків дав мільйонні прибутки фірмі.

Підготовка нового фахівця, якому притаманний високий креативний потенціал, стає вимогою часу і найважливішим завданням будь-якого вищого навчального закладу. Конкурентоспроможність ВНЗ на вітчизняному і міжнародному ринках освітніх послуг значною мірою визначатиметься здатністю підготувати фахівця з високим креативним потенціалом. І це не випадково, бо дедалі більше таких фахівців потребуватиме ринок праці, а це об’єктивна вимога ВІЕ.

Ігор ГАЛИЦЯ,
доктор економічних наук,
професор,
офіційно акредитований міжнародний експерт
у галузі інноваційної економіки,
для «Урядового кур’єра»