Обережно, у воді — гарпунери!

Якщо випадає щастя скупатися в морі, озері, річці, то перед тим, як булькнути, завжди уважно озираюся, чи не стримить десь трубка підводного плавця. А ще уважніше придивляюся, чи не озброєний той плавець списом або  підводною рушницею. Дуже, знаєте, не хочеться отримати дірку в боці — такі випадки непоодинокі.

Несправедливий бізнес

Є й інші проблеми, які створюють любителі попірнати з чимось гостреньким.

— Підводне полювання завдає непоправної шкоди внутрішнім водоймам, — зазначає голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков. — Адже риба перебуває з мисливцем у нерівних умовах. Скажімо, коли вода стає прозорою (відмирають водорості), вона гуртується в зимувальних ямах, тож підводні мисливці легко її знаходять. А ранньої весни, доки ще рослинність у водоймах  не з’явилася, риба збирається у великі стада, готуючись до нересту, і теж стає легкою здобиччю. В обидва ці періоди почуття небезпеки у неї притуплено або його нема зовсім. До того ж у невеликих внутрішніх водоймах у риби обмежені шляхи до втечі від підводних мисливців.

Як наслідок, підводне полювання винищує маточне поголів’я, яке могло б дати навесні мільйонне потомство. Адже непоодинокі випадки, коли підводні мисливці у ставках, озерах, зимувальних ямах знищують рибу повністю. Здебільшого всі великі судаки, щуки і особливо соми, які подають в українських ресторанах, — від підводних мисливців. Цей бізнес такий самий неправедний, як і браконьєрство за допомогою сіток, драчів, електровудок.

Контролювати обсяги вилову підводними мисливцями вельми проблематично, оскільки вони ніколи не виходять на берег з усім своїм уловом, залишаючи його на кукані у воді. До того ж у нас немає ні підводної екологічної інспекції, ні підводної рибоохорони.

У літній період, коли вода через цвітіння непрозора і в ній обмежена видимість, полювання поряд з відпочивальниками може призвести до нещасного випадку. Підводні пневматичні рушниці пробивають 30-міліметрову дошку наскрізь. Тому потрібно, щоб таке «хобі» ліцензувалося. А придбання підводних рушниць відбувалося так само, як і купівля вогнепальної мисливської зброї.

На думку О. Чистякова, слід заборонити підводне полювання у внутрішніх водоймах (річках, озерах, ставках, лиманах, Азовському морі). Зробити це він та активісти Асоціації рибалок хочуть шляхом внесення відповідних змін до Порядку здійснення любительського рибальства, яке нині обговорює громадськість згідно з процедурою підготовки таких документів (ви можете самі почитати новий варіант порядку на сайті Агенції рибних ресурсів України).

Спочатку зарибни, потім стріляй

Супротивники підводного полювання пропонують дозволити цей вид «хобі» тільки на спеціально виділених ділянках акваторії Чорного моря якнайдалі від населених пунктів і місць відпочинку людей. Так само — дозволити підводне полювання на орендованих або приватних водоймах зі стовідсотковими «вселенцями» (тобто взяв озеро в оренду, запустив туди рибу, відстріляв її і знову зарибнив).

На підкріплення своїх пропозицій «чистяковці» нагадують, що в Європі немає підводного полювання на внутрішніх водоймах. І навіть якщо немає в деяких європейських країнах прямої законодавчої заборони, то тільки з тієї причини, що європейцеві на гадку не спадає взяти пневматичну рушницю і йти полювати на річку.

У багатьох країнах за підводне полювання у внутрішніх водоймах передбачено дуже серйозні покарання. Більш того, підводне полювання дозволено не на всіх морях. А там, де дозволено, то з обов’язковою умовою купівлі ліцензії й супроводу місцевого єгеря, який і несе основну відповідальність за місце проведення полювання, за кількість і види риб, яких дозволено добути.

В Україні також є спроби врегулювати цю ситуацію (хоч і не шляхом заборон). В абзаці 4 статті 10 «старого» (чинного) Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства йдеться, що «підводне полювання здійснюється за посвідченнями підводного мисливця». Це формулювання було внесено до Правил любительського і спортивного рибальства згідно з п. 8 наказу Мінагрополітики України від 01. 08. 2001 р. №229 «Про внесення змін і доповнень до Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства » (зареєстровано Мін’юстом України від 14. 09. 2001 р. №819/6010). Але й донині, стверджує О. Чистяков,  не затверджено зразка посвідчення підводного мисливця, порядку його видачі та не визначено державної установи (організації), яка мала б займатися цим питанням.

Варто зазначити ще й те, що навіть за умови запровадження жорсткого регулювання підводного полювання розв’язати проблему буде непросто. Адже лише незначна частина власників спорядження та зброї для підводного полювання готові збирати дозвільні документи та є членами профільних громадських об’єднань, які хоч якось контролюють «цивілізованість» своїх членів. Тому жорсткий контроль саме за продажем та володінням підводною зброєю справді на часі.

Критикуючи підводних мисливців, не можу водночас не погодитися з ними щодо інших небезпек для рибного стада: браконьєрських сіток, промислового забруднення тощо. Ситуація з рибними запасами  дуже погана і потребує великої роботи. В усіх напрямах і невідкладно.