На Одещині субсидії отримують лише 17% населення області. А живуть тут не багатше, ніж в інших регіонах. Середній по Україні показник — 55%... Представляючи в Одесі нового очільника ОДА, Президент України Петро Порошенко наголосив, що кількість оформлених субсидій — «це той показник, яким має займатися влада».
Ривок перед новим застоєм
Ще на початку листопада міністр соцполітики Андрій Рева ситуацію з призначенням субсидій на Одещині назвав провальною. Тоді йшлося про показник приблизно в 10%. Уже через місяць під час робочого візиту до Одещини віце-прем’єра Павла Розенка тутешня влада звітувала про суттєве збільшення. «За останні 3—4 тижні, — зазначив на початку грудня Павло Розенко, — кількість людей, які оформили субсидії за цей короткий термін на Одещині, зросла на 46%». З’ясовується, що вже тоді область упритул наблизилася до оголошених Президентом 17%. Після того поліпшення вже було хіба що символічним.
Чому на Одещині вже другий рік поспіль утримується низький рівень отримання субсидій? «Десь не зрозуміли, не налагодили обмін інформацією між районними управліннями соцзахисту і податковою службою, — каже Павло Розенко, — не було належної інформаційної кампанії, і люди не знали, що є така програма, десь, можливо, було порушено комунікацію між ОДА і Мінсоцполітики».
Після скорочення, проведеного попереднім керівництвом області апарату ОДА, окремого профільного департаменту адміністрація взагалі не мала. Новий керівник області Максим Степанов вирішив відновити деякі з ліквідованих структур. Так, нещодавно знову з’явився департамент соціальної та сімейної політики. Втім, проблема не лише в поганій роботі соцслужб.
Хтось каже про складнощі й затримки під час оформлення субсидій. Хтось зауважує, що особливих проблем не мав. Та коли б ця форма соцзахисту мала тут велику популярність, то люди заздалегідь подали б заявки до профільних служб. Але вони не поспішають. Хтось порахував, що сума, на яку він може розраховувати, незначна. Траплялося, коли субсидію призначали в обсязі... 0 грн (цікаво, як обліковують такі випадки у звітах з оформлених субсидій?)
Хтось десь чув, що в рахунок отриманих субсидій держава потім забиратиме житло. Ті, хто отримує зарплату в конвертах, бояться, що це може виплисти під час оформлення субсидії. Сумніваються й ті, хто здає в оренду житло без оформлення. Хтось не знає, що безробітні теж можуть оформити субсидію — при цьому для розрахунку беруть умовний дохід у два прожиткові мінімуми, що нині становить одну мінімальну зарплату.
«Закликаю жителів області не вірити міфам, що це не працює, що все погано і що оформляти субсидії складно», — агітує Павло Розенко. Хоча викликає подив необхідність агітувати незаможних громадян за те, щоб вони заощадили дещицю своїх невеликих прибутків.
Не всім усе зрозуміло
Одеська пенсіонерка Надія Олександрівна каже: «Якби були нормальні тарифи, не потрібні були б субсидії, і пенсію трішки підняли б — усе було б гаразд. Не треба нерви людям робити». І можна було б погодитися з жінкою, але ми знаємо, що життя не буде таким, як раніше. І щодо тарифів — то вже напевне. А тому для незаможних громадян альтернативою високим тарифам із субсидією можуть бути лише високі тарифи без субсидії. Надія Олександрівна це розуміє і субсидію оформила. Не сумнівається у її доцільності і її ровесниця, яка живе в приватному будиночку в місті Вилкове. Алла Андріївна не може тільки збагнути, чому торік вона отримала 2,5 тис. гривень субсидії, а цьогоріч лише півтори: «У мене нічого не змінилося — ані прибутки, ані склад сім’ї, живу одна, як і жила». Каже, що на тисячу вже дров купила, ще на чотири треба вугілля. Запитання, як за 500 гривень купити на 4 тисячі, є риторичним. А ось як із 2,5 тисячі вийшло півтори, ми спробували з’ясувати в Павла Розенка. «Торік були нормативи для нарахування субсидій, які становили приблизно 7 кубометрів газу на квадратний метр у місяць, — пояснив урядовець. — Ми побачили, що середня норма споживання в Україні була 4—4,5 куба газу. Вочевидь, що було досить серйозно завищено норми споживання. Через це на рахунках споживачів накопичилися значні суми так званої економії — не від того, що людина заощадила газ чи тепло, а від того, що норму було завищено».
Цього року норматив знизили до 5,5 кубометра. «Газ для України є дуже дорогим енергоносієм, — каже Розенко. — І субсидіанти, і ті, хто не отримує субсидій, і держава загалом мають перейти в режим серйозного енергозбереження і збереження головного ресурсу — газу».
Я не поділяю думку, що область має конче виконувати якісь планові показники по субсидіях — виходячи, приміром, на ті ж середні в Україні 55% домогосподарств. Так, слід простежити, щоб чітко працювали профільні служби. Вкладаються у 10-денний норматив для розгляду і ухвалення рішення — чудово. Людей потрібно поінформувати про їхні права щодо отримання субсидій. Та інформації, котру було поширено, чомусь вистачило для показника у 55% по країні і лише на 17% — на Одещині. А тягти когось силою навряд чи є сенс. Якщо у разі скромних прибутків людина цим не переймається, то, може, у неї якісь особливо занижені потреби, або прибутки справді не такі скромні. Ті, хто працює в тіні, мають рахуватися із законами цієї самої тіні й обережно вилазити з неї по державну дармовщинку — навіть коли це не стільки їхня вина, скільки біда. І ця проблема виходить далеко за межі суто субсидійної.
Як не прогоріти
Для тих, хто заробляє не так мало, щоб оформити субсидію, або не настільки чесно, аби звернутися по неї, теж є механізм, як полегшити удар тарифів. Торік із 1 листопада уряд запровадив програму розстрочки комунальних платежів, за якою кожен може звертатися на підприємство, яке надає послуги, і укладати угоду про оплату рівними частинами протягом року. Павло Розенко констатує, що «не всі підприємства теплокомун?енерго зрозуміли цей посил уряду й іноді відмовляють людям у наданні такої розстрочки». На цей випадок — порада від віце-прем’єра: звертатися до НКРЕКП, чиї філії є в кожній області — «вони зобов’язані жорстко реагувати на такі відмови, тим більше, що питання розстрочки перед Нафтогазом України вже вирішено і знято».
Щоб не прогоріти вщент за зиму, є ще один суто технологічний резерв, котрий однак належно не застосовують. «Ми не задоволені темпами встановлення лічильників у будинках, — каже Павло Розенко, — і Одещина, на жаль, відстає, загалом по державі встановлено на рівні 61%, в Одеській області — 50%». «Уряд не буде спокійно спостерігати за саботажем цієї програми», — пригрозив віце-прем’єр, визначивши відповідальними керівників теплокомуненерго та органи місцевого самоврядування. Причини саботажу він вбачає у тому, що без лічильника платіжки в 2—2,5 раза більші, ніж там, де люди мають лічильники.
«Щоб компенсувати цей розрив, окремою постановою визначено, що людям, які в будинку не мають лічильників, комунальні послуги нараховуватимуть із середньої платіжки людей, які мають лічильники. Так збалансуємо ціни і не дамо можливість монополістам наживатися на проблемах людей», — резюмував урядовець.
Баланс вийшов так собі. Бо відбулася зрівнялівка, за якої люди, які, не дочекавшись, власним коштом встановили лічильники, а потім тримали свої помешкання ледь теплими, аби не попасти на великі гроші, заплатять приблизно так само, як ті, котрі могли навіть зимувати з відкритою фіранкою. На стовідсоткове обладнання будинків лічильниками з регуляторами тепла віце-прем’єр відводить рік. Тож наступного сезону побачимо. Ймовірно, тоді можна буде робити висновки про здатність Одещини піднятися із субсидійного дна.
Ми в Google+