Станіслав Титовський — відомий у Миколаєві та за його межами лікар. 30 років він очолював обласну інфекційну лікарню, нині працює в медичному центрі «Валео». Його керівництво з перших днів карантину організувало безплатну «гарячу телефонну лінію», на яку може звернутися кожен із запитаннями про COVID-19. Доктор Титовський добре знає, що таке епідемія й епідемічна ситуація, адже йому довелося приборкувати холеру в Миколаєві. У той час, коли не було ні нинішніх антисептиків, ні сучасного обладнання, миколаївські лікарі впоралися з надзвичайною ситуацією. У лікаря-професіонала власне бачення протидії корона вірусу. Він поділився думками із приводу ефективності заходів, які здійснюють нині, дав поради.
— На Миколаївщині поки що не підтверджено жодного випадку захворювання на коронавірусну інфекцію. Але люди стривожені. Наскільки ефективні та вчасні заходи, які застосовують?
— Якщо казати про епідемію, то всі ці заходи вже запізнілі. Якщо ж казати про ситуацію з коронавірусною хворобою як повітряно-крапельною інфекцією, то єдиний вихід — максимально зменшити контакти носіїв інфекції, хворих зі здоровими. Так менше буде хворих і важких випадків, легше вийдемо із ситуації. Поки що себе виправдав спосіб, яким іде Україна та більшість країн: максимальне роз’єднання людей. Заходи, які здійснює влада, оголосивши карантин, як превентивні виправдані.
Продукти є, заправки є, їздити можна, аптеки ліками торгують. Звісно, багато незручностей, але краще перетерпіти їх, ніж потім мати проблеми. Навіть країни з розвиненою системою охорони здоров’я не справляються з потоком хворих. За статистикою, на 100 людей, заражених вірусом, 80 почуваються добре і його розноситимуть. 15—20 потребуватимуть стаціонарного лікування, 1—5 — реанімаційних заходів.
А скільки ж буде хворих? Якщо 50, 100, 200, то з ними легко впоратися. Якщо ж нічого не робити, а це крапельна інфекція, то захворілих буде тисячі. Тож усе дуже серйозно. Тому я прихильник заходів для максимального роз’єднання та самоізоляції. Це по-перше.
По-друге, хоч би які рішення ухвалювали представники влади, медики, інші, ситуація значною мірою залежить від особистої поведінки людей. Якщо людина почувається зле, має кашель, їй не слід виходити з дому. Сьогодні ти на когось покашляв і передав вірус. Завтра на тебе покашляють, заразять туберкульозом. Елементарна культура в поведінці має бути.
— Чи можна довіряти офіційним даним про кількість уражених в Україні та Миколаївській області?
— Хто це знає? Згадаймо, як було в Житомирської області. Жінка, яка згодом померла, ходила, десять днів з усіма спілкувалася. Може, вони мають вірус, може, ні, проявиться він чи не проявиться, невідомо. Може і серед нас є носії вірусу в легкій формі. Якщо у важкій, то вони б уже звернулися до медичних закладів. Насправді швидкі тести на коронавірус, крім ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) в перші дні антитіл не покажуть. Якщо має місце важкий перебіг респіраторної інфекції з дихальною недостатністю, задухою, ознаками пневмонії, то тут незалежно від причини треба лягати у стаціонар і лікуватися, а потім з’ясовувати причину. Коли людина хворіє вже тиждень і більше, тоді тест щось покаже, а в перші дні — нічого.
Якщо ви кашляєте, температура невисока і почуваєтеся задовільно, то сидіть удома і не виходьте. Важливо, щоб джерело інфекції не розповсюджувало її далі. Через те про тести кажу трохи скептично. Пам’ятаю, коли була холера, виникла така ідея: всіх обстежити і виявити. Це ж міф! Скільки було невиявлених! Наше завдання — забезпечити людям, у яких з’явилися серйозні проблеми, медичну допомогу.
— Які заходи з дезінфекції наприклад міського пасажирського транспорту бажано проводити? Чи ефективними вони будуть?
— Кажучи про холеру, тоді напевне знали, коли, як і чим проводити дезінфекцію міського транспорту. В ті часи, на щастя, була, а нині, на жаль, немає санітарно-епідеміологічної служби, яка цим займалася. Розігнали висококваліфікованих спеціалістів, які могли робити епіданаліз. Була й організація, заснована ще на початку минулого століття, — дезінфекційна станція, де працювали спеціалісти саме з цього питання. У нинішній ситуації їх дуже не вистачає.
Епідеміологи з’ясовували, чим, як і коли дезінфікувати. На дезстанціях були бригади, які вивозили інфекційних хворих. Там працювали медсестра-евакуатор, дезінфектор. На жаль, ми втратили цілу протиепідемічну систему. Не закликаю повертатися назад, але слід відновити систему протиепідемічного аналізу й захисту. Хоч би які дезінфекції робили, нехай би ті маршрутки та автобуси хоч через автоклав пропускали. Але якщо в них їздять люди, які заражають одне одного, то хай автобус буде стерильним, пуття не буде! У разі холери ми, наприклад, виявляли кишкову паличку на стінах. Милом ретельно вимили стіни, і все минуло. Тобто треба робити елементарне: мити, змивати бруд, дезінфікувати.
— Люди непокояться, що наша медицина не витримає іспиту на коронавірус. Як вважаєте, є приводи для тривоги?
— Резерви в медицині є. Якщо їх зосередити у правильному напрямі, то все вийде. Правильно заявлено, що слід відкласти всі планові операції, аби сконцентруватися на одному — боротьбі з коронавірусом. Так, у нас немає такої апаратури, як наприклад в Італії. І спеціалістів таких немає. Але надати необхідну медичну допомогу можна. Я, на нещастя, сам був пацієнтом, маю сказати схвальне слово нашій ЛШМД. В інфекційній лікарні, де консультую, також систему організовано. Якщо вчасно все закупити, здійснити необхідні заходи, враховуючи епідситуацію, все можна встигнути. Міністерство охорони здоров’я йде в правильному напрямі.
— Чи запобігають зараженню засоби захисту — медичні маски, рукавички? Як слід поводитися під час карантину?
— Маски треба носити тому, хто кашляє. Тоді це має ефект, хворий може не заразити здорову людину. Якщо ж маска не щільно прилягає до обличчя, то вірус разом із повітрям може під неї потрапити в разі контакту із хворою людиною на відстані менш ніж два метри. Якщо всерйоз захищатися, то це респіратори або протичумні маски, які роблять із кількох шарів вати й марлі.
Пам’ятаю, в 1990 роках прилетів в Україну з Індії літак, у якому виявили чуму. Що зробили? Його посадили в Житомирі на військовому аеродромі. Усіх відправили на інкубаційний період із запасом на десять днів в обсервацію. Тоді були протичумні костюми, тож справилися.
На вулиці ходити в масках безглуздо. Інфекція розсіюється, концентрація не та, тож вона вже не заразна.
У магазинах ризик заразитися є, якщо там натовп. Заражаються люди і в громадському транспорті. Єдиний спосіб запобігти зараженню — самоізоляція вдома, прогулянки, обмеження контактів.
Я за вдягання рукавичок. Через руки вірус передається однозначно. Ми підсвідомо кілька разів на день торкаємося обличчя, а на руках вірус. Якщо весь час обробляти руки дезінфектантами, то висушимо шкіру. Помивши руки з милом, треба пом’якшити їх кремом. Але не до фанатизму, бо тоді суха шкіра стає беззахисною.
— Правда, що людина, яка веде здоровий спосіб життя, має більше шансів протистояти вірусу?
— Що таке імунітет? Це система захисту. Якщо людина веде здоровий спосіб життя, не піддається загальному психозу, імунітет у неї буде міцним. Оптимісти швидше одужують, ніж песимісти. Хронічний стрес, страхи, паніка пригнічують імунітет. Слід сказати щиро: ліки, які рекламують і масово розкуповують, нічого не дають. Можна порадити для імунітету, крім здорового способу життя, свіжого повітря, комфортного душу та здорового харчування, вживати настоянку ехінацеї. А прямих противірусних засобів з доведеною ефективністю проти коронавірусу, як таміфлю проти грипу, немає. Імунітет можна підтримувати лише правильним способом життя, вірою в те, що він захистить більше, ніж усякі аптечні засоби.
— Коли завершиться карантин?
— Я ж не Ванга, щоб робити такі прогнози. Ми все-таки затягнули початок боротьби з вірусом. Маємо надію, що заходи, яких вживають, таки дадуть ефект.
Якщо самі громадяни зрозуміють, що від них усе залежить, то ми впораємося. Слід самим про себе потурбуватися, а не чекати на чиюсь допомогу. Потрібно дбати про імунітет. Варто рухатися. Ми з вами біологічні машини, а щоб працювати, машині потрібно рухатися.
(У підготовці матеріалу використано відео з сайту https://inshe.tv/)
ДОВІДКА «УК»
Станіслав ТИТОВСЬКИЙ. У 1974 році закінчив Київський медичний інститут. Відомий на Миколаївщині та в Україні лікар-інфекціоніст.
Останні 30 років працював головним лікарем Миколаївської обласної інфекційної лікарні.
Автор десятків наукових робіт, член асоціацій інфекціоністів України та Росії, міжнародного товариства з вивчення печінки. Нині працює в миколаївському медичному центрі «Валео», консультує в обласній інфекційній лікарні.
Ми в Google+