У світ вишиваного одягу сумчанка Світлана Волик увійшла стрімко, легко і невимушено. Вона сама за порівняно короткий часовий проміжок створила окремішній світ, позначений особливим орнаментальним шармом і стилем, який відразу ж вказує на талановиту й неповторну авторку. І це попри те, що майстриня не має спеціальної освіти, вчителів-наставників, відомих родичів чи знайомих, які б популяризували її шедеври-витвори. Усе сама, усе — від матінки-природи, якій особливо довіряє, надто у хвилини натхнення, коли потрібно побути на самоті, зібратися з думками і задумами, узагальнити намріяне, заплановане.

Але то вже інша царина — таємниці творчості, що не розкладається на молекули й атоми, а мчить-лине, мов нестримний потік, вивершуючи неповторні узори, створюючи особливу геометрію душі й серця. А в підсумку — ексклюзивні чарівні сукні, сорочки, брюки дарують власникам особливу духовну радість і емоційне піднесення.

Спочатку були… дитячі ножиці

Світлана з Кіровоградщини, де народилася у звичайній сім’ї, в якій не було майстринь-рукодільниць чи когось із прихильників народного мистецтва. Але добре пам’ятає, що із самого малечку полюбляла щось вирізати простенькими дитячими ножицями. Інколи — з паперу, але частіше — із тканини. І звісно, не завжди доречно й до ладу, тож інколи перепадало від мами.

Тяжіння до такого захоплення відгукнулося через кілька десятиріч, а тоді батьки бачили Світланку майбутнім медиком або юристом, хоч зізнається, мріяла про роботу модельєра. Однак усе склалося не так, як мріялося-гадалося. Дівчина хоч і зробила спробу стати юристом, швидко збагнула, що це не її дорога. І облишила правову стезю, обравши іншу, далеку від юриспруденції.

Як пригадує, перші вишиванки вишила орієнтовно у 2013—2014 роках для себе. Згодом трапилася нагода провести фотосесію у вишиванках, щоб продемонструвати красу і неповторність українського національного одягу, нації. Світлані це сподобалося. Згодом її запросили до благодійної акції зі збирання коштів для бійців, поранених в АТО. Світлину у старовинній вишиванці відібрали для виставки, яка мала широкий соціальний розголос. У соціальних мережах вийшла на талановиту дизайнерку із заходу України, яка шила добротний одяг для численних замовників, зокрема з-за кордону та зірок естради. Запропонувала їй співпрацю, і справа набрала нових обертів.

Українська душа вишивана

Виготовленням сучасних стильних вишиванок Світлана почала займатися предметно і професійно чотири роки тому. Нині разом з колегами (їхнє виробництво у Кривому Розі) виготовляють стилістично повсякденний одяг, який можна носити будь-якого дня і з будь-якого приводу. Адже вишиванка — це українська душа, її візитівка, що асоціюється з Україною і впродовж багатьох століть залишається духовним осердям нації.

Нині вже з гордістю можна стверджувати, що Суми стали родоначальником новітнього вишивального мистецтва, де зареєстровано бренд «СВОЄ». Як пояснює дизайнерка, до цього слова йшла довго і цілеспрямовано. Адже вкрай важливо мати щось власне, неповторне, ексклюзивне. Назва бренда має і цілком прозоре символічне значення: С — Світлана, ВО — Волик, а Є побачила в соціальних мережах на сторінці одного зі столичних телеведучих, який розмістив світлину власноруч вирощених груш із підписом «своє». Це остаточно ствердило вибір. 

За словами майстрині, їй близькі етнічні мотиви, які комбінуються з ультрасучасними лініями в одязі й актуальними трендами. Це стосується сорочок з орнаментом на рукавах, брюк-палаццо, джинсових оверсайз-суконь і мінімалістичних вишивок на грудях. Тобто абсолютне поєднання минулого і сьогодення надихає і нагадує, як важливо, хто саме ти і що носиш своє.

А в орнаментах — війна

Повномасштабне вторгнення російських військ мало неабиякий вплив на творчість майстрині, адже під обстріл потрапляли її виробничі об’єкти. Тоді душа і серце розривалися від болю. Однак народжувалися нові орнаменти, в яких знаходили місце «байрактари», бавовна, обпалені колоски пшениці. Тож із часом сформувалася колекція «Вишиванки війни», що стала ще одним свідченням важкого воєнного часу.

Кожна сукня і сорочка неповторні, на їх створення надихнули документальні кадри, відеокліпи тих чи тих музичних гуртів. А «байрактар» — особливий символ, адже на нього гуртом збирали гроші, то й на вишиванці він спільний. Особливо гордиться Світлана, що її вироби носять на фронті, тож готує нові вишиванки до дня перемоги.

Є в колекції роботи, присвячені містам України. Блакить Дніпра та собори — то улюблений Київ, море сонця — Одеса, чорним по сірому з альтанкою — рідні нескорені Суми, із тризубом та патріотичними гаслами це — Маріуполь, за яким дуже сумує. Поряд Ірпінь, інші міста. На полотні часто трапляються золотаві колоски — під час ворожих обстрілів горіли пшеничні і житні поля. Доречні нитки, що світяться в темряві, адже можливі відімкнення електроенергії.

Від Японії та США до Польщі й Німеччини

За порівняно короткий термін про роботи сумської майстрині дізналися не лише в Україні, а й у світі. Як каже Світлана, вона не обліковує країн, до яких потрапляє вишиваний одяг, однак достеменно знає, що географія надзвичайно широка. Крім того, що сорочки й сукні активно замовляють і купують, охоче дарує на знак поваги, передає на благодійні аукціони.

Нещодавно відправила вишиванку 75-річному пенсіонерові японцеві Фумінорі Цучіко, про якого днями розповідав «Урядовий кур’єр». Дідусь залишив рідну країну, близьких і поїхав до Харкова підтримувати нужденних городян благодійними обідами, хоч самому гроші далеко не зайві, а одяг не новий. Тож Світлана вирішила в такий спосіб віддячити за його добре серце і чутливу душу.

А недавно у США проходив  саміт мерів, у якому брав участь Тростянецький міський голова Юрій Бова. Крім того, що він носить вишиванку бренда «Своє», подарував сорочку із зображеннями «хаймерсів» і «байрактарів» як оберегів України держсекретареві США Ентоні Блінкену. Судячи з реакції політика, такого одягу в нього ще не було.

Має три вишиванки в гардеробі й директор Сумського обласного науково-методичного центру культури і мистецтв Євгенія Бистрицька, яку зі Світланою пов’язує давня дружба. Каже, що дорожить вишиванками — символом оновлення, сонця, тепла. І неодмінно — майбутньої перемоги.

Трапляється, що про свої вироби за кордоном Світлана дізнається із соціальних мереж. Якось знайома поділилася новиною, що в одній з передач німецького телебачення розповідали про вишиванки сумчанки. Що й казати, приємно, адже так світ дізнається про прикордонні Суми й Україну загалом.

Стосовно звань, відзнак, титулів, то марна справа їх перелічувати. Останнім часом ім’я Світлани Волик стало символом успішної жінки і бізнес-леді, яка власноруч створила власну імперію вишиванок.

Гала-шоу під знаком об’єднання

У День вишиванки в Сумському національному академічному театрі драми та музичної комедії ім. М. Щепкіна проходить грандіозний показ сучасних дизайнерських вишиванок «Об’єднуємо Своє», який перший в Україні. Майстриня представила більш як півтора десятка нових робіт, орнаменти, що єднають, красномовно стверджують українські національні традиції, їхню історію і цінності. Ідеться про численних друзів України в усьому світі, які підтримують у важкій війні, допомагають вистояти завдяки високому моральному духу.

У заході беруть участь численні гості з інших міст і регіонів країни, зокрема Києва, Одеси, Прилук та інших, шанувальники і прихильники вишиваного мистецтва, а також рідні Світлани — чоловік, донька і син. Діти хоч і не продовжувачі маминої справи, виростають талановитими і креативними: 21-річна Сніжана чудово малює, а 20-річний Олександр захоплюється бісероплетінням. Тож бренд «Своє» має і неодмінно матиме продовження.