ОСЬ ТАК!

Начальник відділу прикордонної служби «Зерново» Любов Тхір — єдина жінка, яка обіймає таку високу і відповідальну посаду в Східному регіональному управлінні Держприкордонслужби 

Коли кажуть, що людині щось відверто пасує, то це однозначно про Любов Тхір та її форму прикордонника. Ось уже де повна гармонія і відповідність! Навіть важко уявити цю чарівну жінку-офіцера в діловому костюмі чи сукні. Наче влита у строгу форму, що додає співрозмовниці особливого шарму, елегантності і витонченості.

Утім, це виключно поверхове враження. Бо форма  формою, а зміст роботи вимагає інших особливих якостей. І насамперед — сили, як фізичної, так і волі, витривалості, аналітичності, виваженості, тобто всього того, що потребує служба прикордонника.

Допомагав бойовий гопак

Ще школяркою Люба мріяла стати вчителем або ж вихователем. У маленькому містечку Хоростків на Тернопільщині, де народилася і виростала, разом із сестрою Анею залюбки відвідувала музичну школу, грала на фортепіано і гітарі. А ще — захоплювалася спортом, зокрема… футболом. Бо тато — спортсмен і тренер — змалечку привчав дівчаток до цієї гри. А разом з цим — до регбі та бойового гопака, який Любі полюбився особливо.

Сьогодні капітан - прикордонник пригадує, з яким завзяттям бралася до танцю. Навіть хлопці заздрили її талантові. Чи ж могла тоді подумати, що оті перші уроки не просто знадобляться в подальшому житті, а стануть запорукою і основою майбутньої професії? Бо з-поміж вимог, яким повинен відповідати прикордонник, сила і витривалість — одні з головних.

Можливо, слалася б їй дорога до педагогічного вишу, якби не один з учителів, який розгледів у дівчині особливі якості. Порекомендував вступити до Національної академії Державної прикордонної служби України, що в Хмельницькому. Тим паче, відстань від рідного дому невелика — якась сотня кілометрів. Та й спокуса спробувати себе в цій справі взяла гору.

Ось коли стали в пригоді якості, що виробила в собі змалку.  Блискуче витримала вступні іспити, і розпочалися навчальні будні. Особливо студіювала іноземні мови, зокрема англійську та турецьку (до речі, сьогодні  чудово ними володіє). З часом стала однією з успішних на курсі. Тож коли випускали групу офіцерів - жінок, з-поміж майже сотні Любов Тхір мала особливо помітні досягнення та успіхи.

Прикордонник Любов Тхір знайшла свою життєву дорогу.
Фото надане прес-службою Сумського прикордонного загону

Пункт пропуску — пункт особливої відповідальності

Попрацювавши у відділі прикордонного контролю «Конотоп», молода випускниця невдовзі очолила один з його підрозділів, а згодом стала першим заступником начальника відділу прикордонної служби «Хутір-Михайлівський». А ще за кілька місяців Любов Тхір призначили начальником такого ж відділу  «Зерново» — одного з вузлових залізничних пунктів пропуску на українсько-російському кордоні, що в Сумській області.

Щоб зрозуміти, що означає ця посада, досить кількох цифр і фактів. Під керівництвом Любові Петрівни — майже сотня прикордонників, серед яких здебільшого чоловіки. Їхній обов’язок — контролювати потяги, яких через станцію щодоби проходить шість, а в розпал відпусток і туристичного сезону — 10. Звісно, всі — міжнародного сполучення. І це при тому, що зупинки поїздів обмежені в часі.

Як говорить Любов Тхір, ось тут потрібні особливі зібраність, пильність, увага. Адже на кону — безпека і престиж держави: за діями і поведінкою прикордонників часто складається перше враження в тих, хто приїздить до України.

Водночас і гості бувають різними. Лише протягом минулого року прикордонники вилучили у пасажирів  9  кілограмів наркотичних речовин, дві одиниці вогнепальної зброї, медалі, монети тощо. Власники нумізматичних та інших культурно-мистецьких цінностей пробували ввезти або ж вивезти їх незаконним способом. Але завдяки пильності вартових державного кордону зловісні наміри так і залишилися намірами.

Любов Тхір пригадує, як один з пасажирів намагався в’їхати в Україну за підробленим паспортом. Його намір «розкусили» відразу, відтак такого гостя довелося зсаджувати з потяга. Втім, він такий  не один. І досі з’являються спритники, які сподіваються обвести навколо пальця правоохоронців, та даремно.

Про те, як працює капітан Любов Тхір, краще скажуть два таких факти. 2010 року на День прикордонника Президент Віктор Янукович особисто вручив жінці-офіцеру медаль «Захиснику Вітчизни», а торік її портрет занесено на Дошку пошани Державної прикордонної служби України.

У самому ж колективі «Зерново»  панують взаємоповага, підтримка, бо, як вважає керівник, військова дисципліна — це одне, а кожен підлеглий — особистість. Тож з кожним треба знаходити насамперед порозуміння, цінувати здібності, підтримувати в повсякденній роботі.

…Насамкінець поцікавився улюбленим заняттям жінки-офіцера, хоча й передбачав відповідь: «Служба і ще раз служба. Цілодобова». І усміхнулася тією весняною і неповторною усмішкою, що може бути лише в капітана прикордонної служби, якій так пасують форма і погони.