Під час святкування 22-ї річниці Незалежності України познайомився на Хрещатику з туристами зі Швеції. Під час спілкування глава фермерської родини зізнався, що до поїздки знав про Україну небагато, а про її економіку — практично нічого. Вирішивши поповнити багаж знань нового знайомого та розповідаючи про економічний потенціал нашої країни, принагідно згадав і про колісний завод у Кременчуці, де нещодавно побував у відрядженні. Добре знаючи, що в кожній шведській сім’ї обов’язково повинен бути автомобіль Volvo, я викликав справжнє здивування у чоловіка запитанням, на яких колесах їздить ця автівка. «На шведських!» — відповів турист. «Не факт, — посміхнувся я, — на Кременчуцькому колісному заводі давно вже виготовляють «взуття» до таких відомих та популярних іномарок-легковиків, як Chery, Geely, Lifan, Haima, Kia, Hyundai, Daewoo, Opel, Renault, Skoda, Nissan, Toyota, Mazda, Mitsubishi, Chevrolet, Ford, ВАЗ, УАЗ, ГАЗ, вантажівок, автобусів, європричепів та сільгосптехніки. За останні роки у спеціальному конструкторському бюро підприємства опрацьовано понад 500 видів коліс».
Звісно ж, я не збирався переконувати гостя, що Volvo їздять на українських колесах, бо так воно не є насправді. Але давно вже не секрет, що багато автомобілістів, придбавши іномарку, «перевзувають» її в наші колеса, які більш пристосовані до українських доріг. Тож продукція ПАТ «Кременчуцький колісний завод» і надалі матиме попит у широкого кола споживачів як для конвеєрної комплектації, так і для заміни коліс у процесі експлуатації.
Експорто-орієнтований
До речі, Європа зацікавилася виробничими можливостями Кременчуцького колісного заводу ще на початку 90-х років минулого століття. Тоді відомій данській фірмі «GKN Wheels Nagbol» потрібні були великогабаритні колеса для сільгосптехніки. Ознайомившись у подробицях з роботою підприємства та продукцією, яку тут виробляють, її представники уклали перший контракт на виготовлення та поставку коліс. Задля цього на заводі за короткий термін спроектували та виготовили нове обладнання. І вже у січні 1992 року Кременчуцький колісний відвантажив до Данії першу партію коліс. До 1998 року поставки продукції з Кременчука до цієї країни зросли до 10 тисяч штук. Сьогодні ж колісна продукція підприємства експортується до багатьох країн світу, в тому числі до Росії, Білорусі, Молдови, Болгарії, Бельгії, Великобританії, Нідерландів, Естонії, Латвії, Литви, Італії, Франції, Австралії, Єгипту, Ірану. Між іншим, упродовж кількох останніх років до підприємства почали «приглядатися» навіть світові виробники тракторів та комбайнів. Зокрема відома німецька компанія «GLAAS». Вона укомплектувала свої комбайни кременчуцькими колесами й експлуатувала їх у різних умовах. Якість та надійність української продукції сподобалися німцям, і вони невдовзі провели переговори щодо продовження поставок коліс для комплектації комбайнів.
Нагороди за якість
Роль Кременчуцького колісного заводу у становленні та розвитку спочатку радянського, а потім українського та закордонного сільськогосподарського та автомобільного виробництва важко переоцінити. Його «робочому взуттю» завдячують трактори «Кіровець», «Білорус», ХТЗ, комбайни «Ростсільмаш», «Дон», «Нива-Ефект», вантажівки МАЗ, КрАЗ, «Урал», автобуси ЛАЗ, ЛіАЗ, «Богдан», «Еталон», тролейбуси, легкові автомобілі ЗАЗ, ВАЗ, УАЗ та інша техніка. Бездоганна геометрія, максимальна міцність, надточне балансування — фірмовий «знак» продукції підприємства.
— Ми виготовляємо колісну продукцію на сучасному механізованому та автоматизованому обладнанні, — розповідає голова правління — генеральний директор ПАТ «Кременчуцький колісний завод» Сергій Машкевич. — Ободи — способом профілювання з листового металопрокату на поточно-механізованих лініях, диски коліс — способом холодної штамповки на автоматизованих лініях. Зварка дисків з ободами здійснюється у середовищі захисних газів. Завод має також розвинену власну базу з розробки та виготовлення необхідного виробничого обладнання. Зокрема, успішно діє такий напрямок, як верстатобудування. Окрім цього, на підприємстві продуктивно та ефективно працює спеціальне конструкторське бюро з розробки та проектування нових конструкцій коліс. Додам, що завод акредитований Національним агентством з акредитації України на відповідність міжнародному стандарту ISO 17025. Ми постійно вдосконалюємо виробничі процеси. Приміром, впровадили вже технологію фарбування коліс двокомпонентними емалями та порошковими фарбами. А нещодавно ввели в експлуатацію сучасну лінію ∂рунтування коліс способом катодного електричного осадження (катафорезу). Завдяки цьому досягнута висока механічна міцність і антикорозійна стійкість поверхні коліс.
Висока якість продукції — один з головних пріоритетів підприємства. Завдяки цьому воно увійшло до складу Європейської асоціації виробництва коліс (EUWA), пізніше стало повноправним членом Європейської технічної організації з шин та ободів (ETRTO). Продукція підприємства має відповідні українські та міжнародні сертифікати. На заводі функціонує також система менеджменту якості, яка відповідає вимогам міжнародного стандарту ISO 9001 та міжнародним стандартам ISO/TS 16949. Це значно поліпшило імідж підприємства, зміцнило довіру до нього споживачів.
Про міжнародне визнання свідчать нагороди: перші золоті призи — «За кращу торгову марку» — підприємство отримало від Міжнародного клубу промисловців у Мадриді в 1995 та 1997 роках. Затим — нагороди Європейського інституту маркетингових досліджень у Брюсселі (1998 р.), 14-ї Міжнародної конвенції в номінації «За високу якість та діловий престиж» у Нью-Йорку (2000 р.), «Зірка Співдружності» в номінації «Краща компанія СНД» на Московському саміті в 2009 році. Останню нагороду за соціально-економічні досягнення вручали конкретному підприємству на території СНД уперше. Відтоді про Кременчуцький колісний завод говорять як про економічно надійного партнера з високим ступенем відповідальності, лідера українського машинобудування, який працює за високими міжнародними стандартами. Окрім цього, завод було визнано найкращою вітчизняною компанією у справі збереження довкілля та зменшення негативного впливу на нього.
— Ми стояли біля витоків цього проекту і були його постійним учасником, — веде далі розповідь Сергій Машкевич. — Але думали не про нагороди, проводячи серйозну роботу з подальшого технічного розвитку виробництва і запровадження природоохоронних заходів, а про поліпшення екологічної ситуації в нашому промисловому регіоні. За рахунок введення в експлуатацію катафорезного грунтування коліс з термічним очищенням газів ми, наприклад, домоглися ліквідації викидів органічних речовин з камери фарбування. А переробка шламів від агрегатів хімічної поверхні на станції нейтралізації повністю унеможливила вивезення шламоподібних відходів на міське звалище твердих побутових відходів. На заводі також було виведено з експлуатації чотири холодильні камери АКФВ-8, які містили озоноруйнівну речовину, на інших чотирьох камерах ФАК-1,5 цю речовину замінено на озонобезпечну рідину.
Не в тепличних умовах
Звісно ж, за всіма цими показниками та нагородами стоїть копітка праця всього колективу, який, як і сотні, тисячі подібних в Україні, відчувають на собі всі економічні негаразди.
— Дуже б хотілося, —наголошує керівник підприємства, — аби у нас нарешті по-справжньому запрацювали вітчизняні заводи і фабрики. А то що ж виходить: деякі іноземні компанії, створюючи в Україні свої підприємства, дбають лише про власну вигоду. Вони на сто відсотків забезпечують роботу цих підприємств власними комплектуючими. Отже, вітчизняні заводи, які раніше випускали подібну продукцію або комплектуючі до неї, змушені скорочувати виробництво або ж зовсім його закривати, звільняти робітників. Наш завод теж втратив чимало замовлень від такої діяльності «чужаків», хоча випускає продукцію навіть кращої за їхню якості. Я не проти іноземних інвесторів, одначе і власного виробника потрібно берегти. Наші північні сусіди, наприклад, зобов’язують інвесторів дотримуватися вимог так званої локалізації: новостворене підприємство повинне забезпечувати випуск своєї продукції за рахунок не менш як 50% місцевих комплектуючих. Це сприятиме роботі вітчизняних виробників.
Поки ж цього не сталося, на Кременчуцькому колісному заводі роблять усе, аби завод не лише виживав в умовах жорсткої конкуренції, а й працював стабільно та рентабельно. Задля цього підприємство намагається не втратити жодної позиції на колісному ринку України та інших держав. Колісний працює виключно на замовника (за контрактами) і на вторинний ринок (задовольняє потреби власників транспортних засобів). З початку року, наприклад, на заводі випущено продукції майже на 270 мільйонів гривень, 60% її пішло на експорт.
— В умовах кризи в наших людей змінилося саме ставлення до роботи, — підкреслює генеральний директор. — Працювати намагаємося економно, розумно: зокрема, урізали ліміти на невиробничі витрати, переглянули норми використання паливно-мастильних матеріалів. У нас стало обов’язковим правилом для керівників усіх цехів та підрозділів доповідати на початок наступного місяця керівництву заводу про прогнозований обсяг енерговитрат. Більш досконалим став облік використання електроенергії та природного газу, що дало можливість оптимізувати оплату цих видів послуг. Зусиллями енергетиків у бойлерних було встановлено нові парові водопідігрівачі (пластинчаті теплообмінники). При цьому заощадження паропотреби за існуючої вартості енергоносіїв становить 70 тисяч гривень на рік. Також у деяких бойлерних парові водопідігрівачі замінено на електричні, завдяки чому заощаджуємо енергоносії до 40 тисяч гривень на рік.
Серед нововведень слід також назвати впровадження ефективної системи газового опалення інфрачервоними пальниками виробничих корпусів, що дає змогу не лише підтримувати в них у зимовий період потрібний температурний режим, а й економити значні кошти. З цим завданням справляється нова автоматична міні-котельня італійської фірми EuroBongas, яка не потребує під час експлуатації обслуговуючого персоналу. Крім того, вона повністю забезпечує гарячою водою заводську їдальню. Встановили також на окремих ділянках нові компресори, що забезпечують стиснутим повітрям виробничі лінії, при цьому не вмикаючи стаціонарну заводську компресорну. В 2013 році у ній встановили відцентрований турбокомпресор з осушувачем повітря, заощадивши лише за 7 місяців 716 тисяч гривень і досягнувши подачі більш якісного стиснутого повітря в заводську мережу.
До речі, режим заощадження не торкнувся соціального захисту працівників. На багатьох підприємствах в Україні, на жаль, «пустили під ніж» усе, що стосується умов праці та відпочинку робітників. На колісному так не вчинили. Хоч як важко доводиться, а «європейський рівень життя на окремому підприємстві» тут намагаються підтримувати. Тож поряд із турботою про високотехнологічне виробництво на заводі дбають про сучасні, що відповідають усім необхідним європейським вимогам, комфортні їдальні, буфети, роздягальні та душові, медичне страхування, забезпечення пільгових умов для відпочинку та оздоровлення, компенсацію витрат заводчан на харчування, підтримку молоді, яка приходить працювати, і пенсіонерів заводу. Інакше не можна.
Під час святкування 22-ї річниці Незалежності України познайомився на Хрещатику з туристами зі Швеції. Під час спілкування глава фермерської родини зізнався, що до поїздки знав про Україну небагато, а про її економіку
Юрій ВАСИЛЕНКО
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+