ПРОБЛЕМА 

Пора розробити чітку програму ліквідації геоекологічних наслідків реструктуризації галузі

Іван ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’ єра»

В Українському державному науково — дослідному та проектно — конструкторському інституті гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи нещодавно відбулася нарада з питань розв’язання геоекологічних проблем під час експлуатації та закриття шахт, які відпрацювали свої запаси.

У підвалах —  вода

— Нарада такого рівня з цієї проблематики, можна сказати, проводилася вперше, — зазначив завідувач відділу інституту, доктор технічних наук Віктор Дрібан. — З чим це пов’язано? Реструктуризація вугільної промисловості разом з кризовими явищами в економіці призвела до колосальних геоекологічних проблем. І не тільки соціальних, пов’язаних з працевлаштуванням вивільнених гірників. При закритті, наприклад, однієї шахти  її потоки підземних вод повинні кудись спрямовуватися. Отже, виникає загроза затоплення сусідніх діючих копалень.

На жаль, на цьому, як зазначають учені, негаразди не закінчуються. Мова про питання навіть більш неприємні, а точніше — про явну зміну гідрогеологічних режимів цілих регіонів. А це, знову ж таки, призводить до підтоплення територій.   В Україні, як відомо, є два найпотужніших регіони, де гірські розробки ведуться понад  200 років. Це  Донецький і Криворізький басейни — тут чимала частина території знаходиться над виробками, є й безліч шламосховищ, озера, що містять  так звану кислу смолку (рідкісну отруту). Не позаздриш і житлу, котре виявиться розташованим на виробленій території.?

— Відділом охорони надр і зрушення земної поверхні, — каже доктор технічних наук Євген Піталенко, — розроблено 42 проекти, пов’язаних із затопленням територій і закриттям шахт. Річ у тому, що вчені спостерігали за станом поверхні під час гірничих робіт, але що має відбуватися після їх закриття — прогнозувалося, м’яко кажучи, недостатньо. Ось тепер і маємо таке явище, як деформація земної поверхні.

Дорогі проекти

На думку вчених, треба вирішити щонайменше три базових завдання. У числі їх — зібрати базу даних і оцінити ступінь екологічної небезпеки. Зокрема, слід відкартувати території за ступенем небезпеки, станом житлового фонду, ступенем зміни гідродинамічних рівнів. А потім уже розробити й здійснити конкретні заходи.

За найскромнішими підрахунками, у Донбасі не менше 10 тисяч потенційно небезпечних місць. Утім, вчені далекі від того, аби драматизувати ситуацію, але водночас хочуть, щоб ступінь небезпеки був зрозумілий. Понад 50  вугільних підприємств області слід  було закрити ще років 8 — 10 тому, та досі цього не сталося з причин несвоєчасного й недостатнього виділення коштів. На поточний рік у регіоні заплановано ліквідувати вугільні підприємства, які перебувають у стані високої готовності до остаточного закриття. Та для цього потрібно 750,5 млн грн. Чи будуть вони знайдені, поки що точно сказати не можна. А тим часом вартість проектів з причин подорожчання матеріалів зростає.

— На все, звичайно, потрібні кошти, в тому числі й на розв’язання проблем, пов’язаних з експлуатацією та закриттям шахт, — висловлює думку Віктор Дрібан. — Єдине, що ми можемо, це — скоротити витрати, продумати раціональні шляхи вирішення питань, зокрема, і пов’язаних з гідрогеологічним управлінням режимом регіону. Традиційно це робилося шляхом будівництва громіздких водовідливів, нині ж є пропозиція щодо використання так званих занурюваних насосів. Ми чітко окреслили проблему і в той же час сказали: можемо знайти ефективні шляхи її розв’язання. Тобто навіть при мінімальному, але реальному фінансуванні ми знайдемо слабкі точки й поліпшимо ситуацію…

Скільки конкретно на це потрібно коштів, у регіоні почути ні від кого не вдалося. Воно й зрозуміло, бо, скажімо, у Горлівці — одна ситуація, в Добропіллі — інша. Вчені інституту вважають: настав час розробки програми ліквідації геоекологічних наслідків реструктуризації вугільної промисловості. Це  складний, важкий документ, але він конче потрібний.

 

«До ліквідації шахт слід підходити комплексно»

Перший заступник міністра енергетики
та вугільної промисловості України
Ігор ПОПОВИЧ

Процеси ліквідації шахт не можуть проходити непомітно: спостерігаються просідання земної поверхні, певні площі займають відходи виробництва (порода). Питання в тому, як мінімізувати цей негативний вплив на навколишнє середовище та суспільство, про що йдеться в матеріалі з Донбасу. Продовжити тему редакція попросила першого заступника міністра енергетики та вугільної промисловості Ігоря Поповича.

— Ігоре Миколайовичу, як загалом налагоджено ліквідацію шахт в Україні?

— Ще 1996 р. при Мінвуглепромі було створено спеціалізовану структуру ДП «Укрвуглеторфреструктуризація». Торік на її базі  створили три регіональні дирекції (Донецьку, Луганську та Центрально-Західну), що позитивно вплинуло на оперативність прийняття рішень і контроль за їх виконанням. Для утримання водовідливних комплексів після реалізації проектних рішень утворили спеціалізоване підприємство — ДП «Укршахтгідрозахист». Ліквідація вугільних підприємств відбувається за проектами, які розробляють Український науково-дослідний проектно-конструкторський інститут гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи НАН України (УкрНДМІ); Макіївський державний науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості (МакНДІ) та спеціалізовані геологічні організації. Вони  розглядають різні варіанти закриття шахт, шукають оптимальні варіанти, розробляють заходи щодо забезпечення гідрологічної безпеки сусідніх діючих шахт.

— Скільки вугільних підприємств перебувають на стадії ліквідації? 

— Нині таких 110, ще 11 шахт готуються до неї. До проектів ліквідації включено роботи з рекультивації та озеленення  452 породних відвалів, відкачування шахтної води, рекультивації та гасіння породних відвалів (териконів). Регіональні підприємства ведуть систематичний контроль рівнів затоплення шахт, що ліквідуються. На теперішній час вони не перевищують проектних значень.

Контроль за виділенням шахтних газів на поверхню здійснюють групи газового контролю, у разі його виявлення МакНДІ розробляє комплексні заходи щодо запобігання неконтрольованого виділення. Так, при виявленні газу в мікрорайоні Мирному міста Горлівка пробурили 21 дегазаційну свердловину, внаслідок чого ситуація в районі стабілізувалася. Ліквідація породних відвалів та вироблень, що мають вихід на поверхню, здійснюється відповідно до правил «Ліквідації стовбурів вугільних шахт», розроблених УкрНДМІ.

— Як видно з розповіді журналіста, маємо непоодинокі факти заболочування територій у містах та селах…

 — Цей процес не пов’язаний з ліквідацією вугільних підприємств, а є наслідком виробничої діяльності діючих шахт. Проектами ліквідації передбачаються заходи щодо недопущення розвитку нових зон підтоплення, вони  нині виконуються в повному обсязі. Для забезпечення гідрологічної безпеки діючих вугільних підприємств проектами ліквідації передбачено різні режими функціонування ліквідованого підприємства:  утримання ліквідованої шахти у водовідливному режимі до закінчення відпрацьовування запасів сусідніх діючих шахт; будівництво водовідливів із заглибними насосами, експлуатація яких економічно вигідніша;  посилення діючих або будівництво нових водовідливів на діючих шахтах. На сьогодні ДП «Укршахтгідрозахист» експлуатує  14 водовідливних комплексів, з яких на  11-ти застосовуються заглибні насоси. Не можна не погодиться з думкою вчених про необхідність комплексного підходу до ліквідації вугільних підприємств, починаючи від ухвалення рішення про припинення їх діяльності до повної реалізації проекту, а також створення єдиної загальнодержавної бази даних потенційно небезпечних районів.

— Що можна сказати про працевлаштування вивільнених гірників?

— Після передачі підприємств на ліквідацію очікуване  скорочення робочих місць до кінця 2011 р. по Донецькій області становитиме 558 чоловік (з них пенсіонерів 323), по Кіровоградській — 100 чоловік  (32). Пенсіонери, які працюють на неперспективних шахтах, є соціально захищеними, тому вивільнення цієї категорії не спричинить негативних соціально-економічних наслідків. Для тих, хто не досяг пенсійного віку, можливе працевлаштування на діючих підприємствах, які мають вакантні місця.

Що стосується бюджетного фінансування, то воно справді обмежене, обумовлене можливостями держбюджету в післякризовий період. Однак це не перешкодить міністерству виконати програму реструктуризації поточного року в повному обсязі — реалізувати проекти ліквідації та підписати акти державних комісій щодо 22 підприємств.

Микола ПУГОВИЦЯ,
«Урядовий кур’єр»