Чотири місяці минуло відтоді, як на місцевих виборах українці сказали «так» укрупненим і новоствореним територіальним громадам. До них належить і Бучанська міська, яка об’єднала 14 населених пунктів Бабинецької та Ворзельської селищних, Блиставицької, Гаврилівської, Луб’янської, Здвижівської, Мироцької та Синяківської сільських рад. Тож її площа зросла до 261,18 квадратних кілометра, а населення — до майже 55,1 тисячі осіб.

Це територіальне об’єднання на Київщині можна назвати унікальним, бо місто обласного підпорядкування Буча стало ще й центром нового великого (друге місце за територією у столичному регіоні) однойменного району, громади якого відтепер можуть гармонійно розвиватися й самостійно розпоряджатися власними бюджетами без обласних та районних посередників.

Крок уперед

Із 2001-го працюю в Києві, але в Бучі ніколи раніше не бував. Тож вирішив пройтися пішки від залізничної станції до публічної бібліотеки, де мала відбутися зустріч з очільником Бучанської міської територіальної громади, головою правління Київського регіонального відділення Асоціації міст України Анатолієм Федоруком. Дорогою відзначив про себе, що навіть за умов перехідного зимово-весняного періоду місто акуратне та привітне. Отже, зробив перший висновок, Бучу не випадково обрали новим районним центром Київської області: місцева влада не лише показала, як господарює в місті, а й толерантне, шанобливе та щире ставлення до інших 12 об’єднаних територіальних громад, які увійшли до складу району.

І пан Федорук переконав мене в цьому з перших слів нашої розмови, яка відбувалася за участі місцевих журналістів. Анатолій Петрович відповідав на запитання працівників ЗМІ конкретно, доказово, зрозуміло й цікаво. Без отієї пихи, притаманної чиновникам його рівня, які, маючи такий бюджет, як у Бучі, — 687 мільйонів гривень, восьмий в області, але один з найвищих у плані розподілу на одного члена громади, деруть носа та б’ють себе в груди, запевняючи, що в цьому їхня заслуга.

Анатолій Федорук зовсім не вживав займенника «я». Голова Бучанської міської ОТГ більше використовував слово «ми», стверджуючи, що громада почувається однаково комфортно в місті й селах, хоч працювати ще є над чим.

«У цьогорічному нашому бюджеті гарантовано виплати захищених статей, передбачено понад 100 мільйонів гривень на розвиток населених пунктів сільських та селищних рад ОТГ, — заявив Анатолій Федорук. — Ефективному їх використанню сприятимуть активність та відповідальність кожного члена громади. Лише за таких умов зробимо наші села, селища та місто успішними, заможнішими.

Еволюційний процес трансформації районів столичної області ще триває, але жителі населених пунктів колишніх Бородянського, Києво-Святошинського, Макарівського та Вишгородського районів, які увійшли до нашої ОТГ, вже встигли переконатися, що добровільне об’єднання з нами для них стало ще й вигідним».

Територія пріоритетного розвитку

«BUCHA TECHNO GARDEN: територія пріоритетного розвитку» — проєкт, який підтримали в Мінрегіоні. На форумі «Україна 30» про початок його реалізації сказав міністр Олексій Чернишов. За його словами, індустріальний парк, медичний кластер, спортивний та ІТ-хаб — це інвестиції й нові робочі місця, можливість повернути жителів на роботу до рідної громади. Паралельно вирішують питання будівництва транспортних розв’язок — без цього інвестори не розвиватимуть території. Це все складові формули, доданки якої працюють на успішний результат.

Анатолій Петрович навів і такий приклад: у селищі Гаврилівка колишнього Вишгородського району розташоване одне з найбільших в Україні виробництв курятини «Гаврилівські курчата» (ТОВ «Комплекс Агромарс»). У фінансовому плані воно було стабільним, тому об’єднуватися з Бучею не поспішало. Але Анатолієві Федоруку вдалося переконати місцевих жителів і актив, що вирушати в самостійне плавання Гаврилівці ще зарано.

«І як у воду дивився, — голова громади робить наголос на останньому слові. — ТОВ «Комплекс Агромарс» нині призупинив діяльність, фактично позбавивши Гаврилівку бюджетних надходжень. Щоб урятувати селище, ми спрямували сюди кошти, які громада отримує від малого та середнього бізнесу. Внесок його, до речі, вагомий у бюджеті ОТГ. Хоч, звісно ж, ніхто не применшує ролі головних підприємств громади — ДП «Антонов», ПП «Деліція», ТОВ «ЮТЕМ-ІНЖИНІРИНГ», МПП «Рада», ПрАТ «Меліоратор», ТОВ НВП «Мадек». Розраховуємо отримати до кінця року надходження від господарчих дворів різних фірм, наприклад у селищі Бабинці, які раніше не сплачували податків до місцевого бюджету, бо перебували за межами своїх населених пунктів. Ми змінили їхню прописку й внесли до списку платників місцевих податків — земельного та на нерухомість.

Тепер налаштовані перетворити Бучу на територію пріоритетного розвитку: звертаємося до бізнесу, щоб він не боявся заходити в наш регіон. Ми готові створити для нього умови з наданням певних пільг. Наприклад, звільнити на певний період від сплати ПДФО: інвестуєш 200—300 мільйонів — і три-п’ять років не платитимеш його. І це дає результати: серйозна медична компанія вирішила зайти у нашу громаду. Вона готова інвестувати майже мільярд гривень у побудову клініки та кількох логістичних центрів.

Ведемо діалог з австрійськими та німецькими виробниками медичного обладнання. До речі, всі робочі питання співпраці з інвесторами вирішує створена в Бучі Агенція регіонального розвитку. Вона веде прозорий діалог із бізнесом за формулою рівних партнерів».

Успішні кейси громади

Спілкування з Анатолієм Федоруком тривало понад годину, але ніхто із журналістів не втомився. Навпаки, всім хотілося поставити йому запитання. Лише в Бучі я зрозумів, що за документ стратегія розвитку громади, роботу над яким завершила молода амбітна команда. У стратегії визначено пріоритетні напрями розвитку кожного населеного пункту, наприклад, будівництво дошкільного навчального закладу в Синяку — старостинському окрузі, до якого входять чотири села. Батьки тут возили малюків по сусідах. Цього року дитячий садочок має прийняти перших відвідувачів до 1 вересня.

Амбулаторія у Лубянці вже працює впродовж шести місяців, на часі відкриття у Мироцькому, кількох мікрорайонах центральної садиби.

Таку саму копітку роботу було проведено у Блиставиці, Луб’янці. Крім садочка, тут необхідно провести термосанацію школи, яку хоч і будували із силікатної цегли після Чорнобиля, проте потребує енергетичного осучаснення.

У громаді вирішують питання переведення котелень на альтернативні джерела опалення. Це дає змогу не лише економити кошти, а й забезпечувати безперебійну роботу освітніх установ у зимовий період. А в Гаврилівці модернізація котельні зменшила майже вдвічі плату людей за спожите тепло. Друге життя тут отримав будинок культури «Полісся», у селищі з’явилися тротуари, новий сквер, відремонтували під’їзди.

«Для кожного населеного пункту, — розповідав Анатолій Петрович із видимим задоволенням, — ми розписали стратегічні завдання. Тобто перейшли від декларацій до конкретної роботи. До речі, з наступного року жодна громада не зможе користуватися не лише місцево-бюджетними коштами, а й державними, якщо в ній не мають планів стратегії розвитку. Останні слід затвердити на обласному рівні.

Маємо певні напрацювання у справі надання жителям громади високоякісних доступних послуг. Скажімо, в Бучі вже три роки працює ЦНАП, який надає 227 адміністративних послуг, у сільських центрах — близько 200. По закордонний паспорт не треба їздити до столиці — закуплено відповідне обладнання і вже майже два роки надаємо ще й таку послугу. У Ворзелі, Бабинцях та Гаврилівці плануємо створити кущові (розширені) ЦНАПи, щоб упродовж трьох найближчих років надавати в цих населених пунктах послуги, не гірші за якістю від обласних стандартів».

До речі, в Бучанському ЦНАПі працює 17 універсальних у плані замінності адміністраторів. Тому черг тут майже немає. Певний дискомфорт створює хіба карантин. У решті населених пунктів громади ЦНАПи функціонують на базі сільських чи селищних рад. Їхня матеріально-технічна база потребує вдосконалення та поліпшення не лише зовні, а й усередині. Але це не перешкоджає роботі. Головне — у ЦНАПах працюють гарантовані адміністратори.

До переваг Бучанської ОТГ можна додати найбільший в Україні Пластовий центр, який запрацював восени 2020 року, відкриття одного з перших на Київщині інклюзивно-ресурсного центру для дітей з обмеженими можливостями. Торік завершено будівництво гімназії на 900 учнів, закуплено автомобілі для старостинських округів, побудовано станції знезалізнення води. Питання на часі — роздільний збір сміття не лише в Бучі, а й усіх населених пунктах громади.

Контроль має бути іншим

Звісно, як голова правління Київського регіонального відділення Асоціації міст України Анатолій Федорук не обминув увагою контроль рішень органів місцевого самоврядування районними та обласними адміністраціями.

«Нагляд у тому вигляді, яким він був раніше, викликає невдоволення у громадах, — підсумував голова Бучанської міської ТГ. — Нам він не потрібен, і Асоціація міст України з цього приводу висловила певне занепокоєння. Вважаю, що настав час Верховній Раді ухвалити закон про чиновників місцевого самоврядування. У ньому потрібно прописати наглядові права, якими має бути наділений наприклад префект — керівник держадміністрації. На мою думку, він не може мати право призупиняти чи скасовувати рішення, ухвалене місцевою владою, це прерогатива суду. Префект лише володітиме правом вето.

Ми очікуємо на активну роботу законотворців з розроблення закону про компетенцію та права РДА, адже районні держадміністрації керуються старою нормативною базою й функціоналом, які подекуди суперечать реаліям. Тому слід чітко прописати повноваження органів місцевого самоврядування, РДА, ОДА».

До Києва повертався вже маршруткою, електрички ходили через Бучу нечасто. Проте з’явилася чудова новина: запрацювали у вранішні й вечірні години човникові електрички — аналог наземного метро, які зупиняються лише на станціях і доставляють пасажирів з Бучі за 22—25 хвилин. Актуальне будівництво підземного безпечного переходу з однієї частини міста в другу, розділених залізницею.

Море думок роїлося в голові. Але в тиші салону маршрутки піймав себе на думці, що недаремно побував у Бучі: нехай голови інших ОТГ вчаться в Анатолія Федорука та його команди, як повинні працювати органи місцевого самоврядування, аби позитивні зміни відчували жителі. Інакше навіщо всі ці реформи? А ще занотував собі у журналістському блокноті: «Поїхати в Бучу на відкриття сучасної академії спорту», де, переконаний, виростуть майбутні чемпіони.