Тетяна ЧАРКОВСЬКА,
вчитель української мови
та літератури столичної
гімназії N117

Багато талановитих людей виростила Україна. Серед цієї краси, оповитої смутком, народився поет Божої волі - Тарас Григорович Шевченко.

Доля не дала згинути цьому непересічному талантові. Прожив мало, усього сорок сім років, але твори його осявають нам шлях на багато століть. Неабияку роль у долі та житті поета відіграв наш рідний Київ: у Тарасових творах місто згадується майже п'ятдесят разів.

З чого я, вчителька, розпочинаю свою розповідь про нашого генія? Найперше завдання, щоб мої вихованці на все життя впевнилися: Великий Кобзар - людина. Непересічна, велика, проте не ікона. А ще намагаюся передати незримий, але надзвичайно міцний, потужний зв'язок Поета з нами, сущими нині.

Затамувавши подих, слухають мої Оксанки і Петрики, як п'ятнадцятилітнім хлопчиком, але ще підневільним кріпаком він уперше потрапив до золотоверхого Києва. Як його дитяча уява закарбовувала в пам'яті образи ченців, ремісників, кобзарів, бурлаків, прохачів, солдатів, пихатих паничів, котрих згодом він обезсмертить у своїх творах.

Намагаюся разом з вихованцями пройти шлях, яким Шевченкова Катерина прямувала з Києва до Броварів, а синок її Івась після смерті матері супроводжував сліпого кобзаря (поема "Катерина"), помандрувати старим Подолом з Яремою Галайдою з поеми "Гайдамаки".

Спільно ми шукаємо "київський слід" у поемах "Невольник", "Варнак", "Наймичка", "Княжна", "Петрусь", у російськомовних повістях "Наймычка", "Музыкант", "Капитанша", "Близнецы".

На іншому уроці з нами Тарас Шевченко в Києві після чотирнадцятирічної перерви, вже вільний. Тож маршрут пролягає через Гідропарк, де в позаминулому столітті був трактир Рязанова, затим "Зелений готель" на вулиці Московській (Печерськ), Бібіковський, нині бульвар Шевченка, названий на честь столичного градоначальника, якого поет у поемі "Юродивий" назвав "Капрал Гаврилович Безрукий".

І вже зовсім поруч з нашою гімназією, на вулиці Інститутській (будинок не зберігся), ми разом читаємо описану саме в цьому місці Шевченкову "Прогулку с удовольствием и не без морали". Далі подумки мандруємо вниз, на Хрещатик, тодішнє Козине болото, де Тарас Григорович проживав у збереженому до наших днів будинку колезького секретаря І. Житницького.

А як талановито змалював столичні старожитності художник Тарас Шевченко - "Костел в Києві", "Аскольдова могила", "Васильківський форт в Києві", "Церква Всіх Святих в Києво-Печерській лаврі", "Київ з-за Дніпра".

Є в столиці місця, пов'язані з сумними сторінками біографії нашого Кобзаря. Зокрема те, де 5 квітня 1847 року його заарештували за написання одного з найгеніальніших творів - поеми "Сон".

Остання дорога нашого духовного генія, як відомо, теж пролягла через Київ. 10 березня 1861 року його душа полинула у вічність, а 6 травня труну з тілом Кобзаря виставили в церкві Різдва Христового, на березі його улюбленого Дніпра.

Життя генія коротке, як спалах зірки. Та світло його таланту з часом не тьмяніє. Якщо мої учні зрозуміють це з уроків української літератури, то я не помилилася у виборі фаху.