Про кримчанина Олега Приходька вся країна почула у лютому 2019 року, коли співробітники ФСБ провели обшук у його будинку в селі Оріхове Сакського району та вилучили українську символіку, портрет Степана Бандери, прапори партії «Свобода», червоно-чорні прапори, техніку і домашні диски. Після обшуку Приходька відвезли до Сімферополя, де допитували про його діяльність і зв’язки на материковій частині України. Російські силовики тоді ніяк не коментували проведення обшуку у проукраїнського активіста.

До цього Приходька так званий Сакський районний суд Криму 25 червня оштрафував на дві тисячі рублів і визнав винним за частиною першою статті 20.3 кодексу Росії про адміністративні правопорушення. У постанові «суду» зазначено, що «Приходько шляхом доступу третіх осіб до цих предметів і документів пропагує і публічно демонструє нацистську атрибутику і символіку». Приходько не раз наголошував, що атрибутика антикварна та сувенірна.

Вже пізніше, у жовтні, кримчанина затримали працівники ФСБ, йому висунули обвинувачення у «незаконному придбанні, передачі, збуті, зберіганні, перевезенні або носінні вибухових речовин або вибухових пристроїв». А згодом Приходька ще й звинуватили у плануванні вибуху в будівлі генерального консульства Росії у Львові. Відомо також, що у червні 2016 року російські силовики затримували активіста за українські номерні знаки на автомобілі.

Нині його вивезли до Росії, де з червня 2020 року у Південному окружному військовому суді, що у місті Ростов-на-Дону, почався розгляд його справи по суті. Зазначимо, що Приходька було внесено до списку екстремістів Росфінмоніторингу ще у грудні 2019-го, але за законом це можливо тільки коли вирок набув законної сили. Через арешт Олега Приходька в Криму українська Прокуратура Автономної Республіки Крим почала кримінальне провадження за ч. 1 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі).

Хто він такий?

Олегу Приходьку вже за шістдесят. До 2014 року він очолював у Сакському районі Криму партію «Свобода», але після окупації її діяльність заборонили. У 2013 році активіст брав участь у подіях Революції Гідності у Києві. Протягом років окупації Приходько не відмовився від проукраїнських поглядів, а тому постійно перебував в полі зору російських спецслужб.

Будинок Олега Приходько схожий на музей. Камін у вітальні прикрашений українським тризубом, а на стінах до приходу співробітників російської ФСБ висіли прапори України, партії «Свобода», червоно-чорний прапор, українські стрічки і портрет Степана Бандери з двома моделями пластмасових автоматів. Все це, за словами активіста, допомагало йому зберегти українську ідентичність у російських реаліях Криму.

«Я живу на своїй українській землі. Росіяни підкреслюють свою ідентичність — вішають триколор, кримські татари — свою символіку, а я — етнічний українець, тому у мене український прапор», — неодноразово розповідав активіст у ЗМІ.

Приходько народився і все життя прожив у Криму. Він — коваль, ремеслом займається з 1990-х. У своїй майстерні виготовляв різні речі для дому — решітки, ворота, декоративні предмети. У 2014 році вони з дружиною переїхали з Сімферополя в село Оріхове. Там подружжя облаштувало свій сільський побут. Визначною пам’яткою їхнього двору є дерев’яна альтанка, встановлена вже після кримських подій 2014 року. Там Приходько зустрічався з друзями і відпочивав з сім’єю. На альтанці напис: «За честь, за волю, за козацьку долю».

До речі, Приходько був долучений до будівництва Хрестовоздвиженської церкви в Євпаторії, яку місцева громада зводила власними силами. Купол допомагав встановлювати саме він. Ще до окупації Криму проросійські політики та активісти активно перешкоджали будівництву цього храму. Була навіть спроба спалити будівлю, проте єпархія все ж домоглася свого і храм відкрили. Нині дерев’яний храм хоче закрити окупаційна влада і вже навіть винесла припис про його знесення. Українська громада з метою захисту каплиці звернулась до Європейського суду з прав людини.

Російське кривосуддя

На засіданнях у Південному окружному військовому суді, що у місті Ростов-на-Дону, постійно присутні активісти Кримської солідарності, які висвітлюють їхній перебіг та інформують про те, що там відбувається. Приходько часто не стримується у висловлюваннях і періодично суд його видаляє із зали засідань.

Так, 9 червня під час судового засідання при допиті «свідків обвинувачення» — співробітників ФСБ Андрія Землякова та Володимира Стецика, «підсудний» не стримав емоцій та назвав їх «мусорами» і зрадниками, які продали Україну та підкреслив, що з ними не знайомий. Через це суд вилучив Приходька із зали суду.

18 червня відразу після початку засідання адвокат Приходька Нашім Шейхмамбетов подав клопотання про те, щоб до засідання допустили громадського захисника Митрополита Климента (Павла Куща) — голову Православної місії допомоги жертвам порушення прав людини та особам, позбавленим волі.

«Хочу звернути увагу суду на те, що Кущ має досвід участі у кримінальних справах як громадський захисник. У 2018 році його допущено Роздольненським районним судом Республіки Крим як громадського захисника. Його участь дасть змогу мені, Олегу Аркадійовичу, отримати моральну, духовну допомогу і підтримку. У Конституції РФ є статті, які вказують на право отримання юридичної допомоги та право мати кілька захисників. Відмова суду може бути лише за наявності істотних доказів або за наявності передбачених законом обставин виключають участь захисників», — підкреслив Шейхмамбетов.

Згодом суд допитав оперативника ФСБ Дмитра Перепелицю, який повторив фабулу звинувачення: Приходько хотів підірвати адміністрацію міста Саки, спалити консульство РФ у Львові, щоб вплинути на рішення влади про повернення Кримського півострова до складу України.

23 червня чергове засідання суду по «справі Олега Приходька» розпочалося з розгляду клопотання про допуск як громадського захисника Митрополита Сімферопольського і Кримського Православної церкви України Климента. «Приходька знаю з 1998 року, він допомагав мені робити зварювальні роботи в церкві в Євпаторії. Знаю імпульсивний характер Олега Приходька, знаю, що він потребує духовної підтримки і спілкування. Прошу призначити мене громадським захисником», — наголосив у суді Климент.

Держобвинувач заперечує: ніякої процесуальної функції поява громадського захисника не несе, а суд відмовляє в клопотанні, називаючи його необґрунтованим. Приходько обурився відмовою в допуску архієпископа Климента до справи та висловив припущення, що, мабуть, прокурор належить до комуністів, які завжди ненавиділи Україну і українських священників.

9 липня суд заборонив фотозйомку до кінця процесу без будь-якої мотивації. Також допитав двох свідків звинувачення — Тимура Іріха та Володимира Кунцова. У залі були присутні — донька Приходька Наталія Афанасьєва і український консул Юрій Довгуля. «Я не вірю, що він міг щось таке зробити. Йому точно це підкинули, щоб посадити. Вони (правоохоронні органи. — Ред.) йому спокою не давали, весь час обшукували, штрафували, допитували. Він неугодний був цій владі», — сказав у своєму виступі Тимур Іріх.

Свідок розповідає, що жодних терактів вони не обговорювали, вважає це все сфабрикованою справою. Пояснює, що Приходько колекціонував символіку, моделі військової техніки, прапори зарубіжних країн. Щодо націоналістичної атрибутики пояснити нічого не може. «Крим був і буде українським, а вдома у мене українська атрибутика. Не я до вас в Москву на танку заїхав, а ви до мене! Завтра до нього та сама мерзота приїде через те, що він правду сказав! Історія повторюється...» — вигукує Приходько з «акваріума».

Наступний свідок — Володимир Кунцов, колишній глава адміністрації Сакського району під час виступу зауважує: «У нас не та репутація, щоб ми обговорювали якийсь тероризм. Не знаю, ким є Приходько, але вважаю, що в цій країні кожен може бути тим, ким хоче. Для мене націоналізм не є лайкою. Вдома у нього я нацистської символіки не бачив, бачив тільки державну українську, його татуювання з ним не обговорював. Щодо його поглядів і політичної діяльності не в курсі».

6 серпня суд тривав. На початку прокурор зачитав довідку з Вікіпедії про Організацію українських націоналістів, в якій перебував Приходько. Один із адвокатів Приходька Нашім Шейхмамбетов запевняє, що захист заявить клопотання про визнання цих доказів недійсними, оскільки їх взято з інтернету та не мають автора.

Згодом Приходько розповідає, як проходив обшук у його гаражі і стверджує: вибухівку підклали йому співробітники ФСБ. Прокурор продовжує оприлюднення доказів. Надають довідку, що Приходько на обліку у нарколога не стояв. Держзвинувачення зачитує список комплектуючих вибухового пристрою, знайдених у гаражі Приходька. Прокурор оголошує довідку про відбір біоматеріалу з порожнини рота. Шейхмамбетов запитує Приходька, чи відбирав у нього хтось біоматеріал до того, як це було оформлено процесуально. Приходько розповідає, як до нього у відділенні ФСБ підійшов хтось, представився лікарем і попросив відкрити рота, після чого провів усередині ватною паличкою, а потім чимось схожим на тампон обробив порожнину рота. За словами Приходька, коли він розповів про це слідчому Романцю, той відповів, що він фантазує. Шейхмамбетов уточнює, чи усвідомлював Приходько, що це і для чого проводиться. Той відповідає негативно.

Прокурор зачитує експертизу, яка підтверджує наявність біоматеріалу (ДНК) Приходька на вилученій вибухівці. Адвокат Сергій Легостов запитує у нього, звідки біологічні сліди з’явилися на вибухівці. Приходько відповідає, що їх нанесли на вибухівку після огляду лікаря в управлінні ФСБ оперативники.

27 серпня на черговому засіданні у «справі Приходька» російський суд допитав співробітників ФСБ і вивчав речові докази. Свідки — співробітники кримського управління ФСБ Дмитро Грамашов і Олексій Сімонов, а також колишній понятий Олексій Катасонов.

Сімонову Приходько не знайомий, «оперативно-розшукові заходи в межах кримінальної справи ні до, ні після її порушення він не проводив, але брав участь в слідчих заходах». Ідеться про обшук у Саках торік восени. На обшуку був «у ролі співробітника ФСБ». З чиєї санкції туди потрапив — не пам’ятає. Каже, що було двоє понятих, яких залучив слідчий, прізвище якого він теж не пам’ятає. Обох чоловіків знайшли на зупинці на виїзді із Сімферополя. Вони їхали разом зі співробітниками ФСБ до місця проведення обшуку, але ні про що не розмовляли.

Слідчий Дмитро Грамашов керував опергрупою, що проводила обшук у будинку Приходька. Пам’ятає, що було два понятих, і не було вибухотехніка. Звідки взялися поняті — не пам’ятає. Слідчий розповідає, що йому було очевидно, що в будинку — антиросійська атмосфера.

«Богом клянуся, тут повинні бути ті, кого сьогодні допитували, а не я», — каже Приходько після закінчення чергового засідання.

Російське кривосуддя над Олегом Приходьком триває й надалі.

Нагадаємо, раніше Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова озвучувала різну кількість українських політв’язнів, які перебувають в ув’язненні в Росії: від 113 до 115. У списку Кримськотатарського ресурсного центру перебувають 86 кримських політв’язнів. Такі самі цифри — у Кримської правозахисної групи.

Ольга ГЕРАСИМЧУК
для «Урядового кур’єра»