Минулого тижня відбулася знакова подія, за великим рахунком, трохи недооцінена громадськістю в шаленому інформаційному потоці, з яким фактично щодня мають справу наші співвітчизники. А саме такі події можуть пропонувати розв’язання проблем і врегулювання трагедій, з якими щодня стикаються українці. Наприклад, допомогти краще перехоплювати російські повітряні атаки, знищувати іранські дрони, забезпечувати стійкість енергетичної інфраструктури, відбивати кібернетичні напади і робити ще безліч корисних речей. Минулого тижня вперше в історії двосторонніх відносин Україна і НАТО започаткували Діалог високого рівня з інновацій на додаток до Угоди про співробітництво у сферах науки та охорони довкілля, яка вже існує.
Ця подія відбулася під час візиту до штаб-квартири НАТО віцепрем’єр-міністра з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій України Михайла Федорова. Про те, чому цей Діалог високого рівня вибивається із притаманного таким документам дипломатичного алгоритму, невеликій групі українських журналістів розповів помічник Генерального секретаря НАТО з нових викликів з безпеки Девід ван ВІЛЬ. Укрінформ скористався цією нагодою, щоб поставити представникові НАТО запитання.
Штучний інтелект — основа сучасної оборони
— Наскільки можна зрозуміти, пан Федоров — великий прихильник штучного інтелекту. Чи ви обговорювали з ним конкретні проєкти в цьому напрямі?
— Штучний інтелект насправді виходить із самої суті сучасної війни, він присутній майже у всіх галузях. Це як масло, що ви намащуєте на сендвіч, і не так важливо, буде цей сендвіч із сиром чи беконом.
Наприклад, якщо говоримо про енергетичну стійкість, пошук кращих рішень для побудови сучасних енергетичних мереж, штучний інтелект — дуже важлива складова цієї роботи. Якщо розглядаємо завдання кращого виявлення дронів, саме алгоритми АІ (Artificial Intelligence — штучний інтелект. — Ред.) справді можуть допомогти, щоб передбачати, де їх застосовуватимуть, виявляти та знищувати їх, відфільтровувати дані та відрізняти їх, наприклад, від птахів.
Тож буквально у всіх темах, про які говорю, штучний інтелект буде ключовою технологією. Ми всі навчаємося нині, як поводитися з ChatGPT (елемент штучного інтелекту, який розробила лабораторія АІ в листопаді 2022 року. — Ред.). Він усюди навколо нас, і його можна використовувати в тих проєктах, про які ми згадали.
НАТО високо цінує інноваційний досвід Збройних сил України на полі бою
— Співпраця з НАТО в галузі інновацій та технологій, очевидно, корисна для України. Але чи є зацікавленість НАТО в такій співпраці з Україною, що корисне виносите для себе? Імовірно, якісь уроки, ідеї, якими можете скористатися.
— Якщо говорити про користь такої співпраці загалом, якщо Україна здобуде перемогу, це також буде перемогою дляНАТО.
— Але ж немає жодного «якщо». Україна переможе, не сумнівайтеся!
— Безумовно, вона переможе. Ми стоїмо поряд з вами. Не йдеться про якусь конкретну віддачу від кожного елемента допомоги, яку ми надаємо. Але і користь для НАТО в цьому очевидна. Тому що ви зараз набуваєте нового і дуже швидкого досвіду з використання новітніх технологій: що з них працює, а що ні. Ваші Збройні сили набувають справді унікальних знань, як працює ця техніка, як її краще використовувати, щоб управляти дронами. Тому що наприкінці важливі не лише самі технології, а й можливість їх практичного застосування.
Ми говоримо про концепцію такого застосування. У цьому маємо дуже багато чого навчатися в України. Безумовно, це відкриває нові можливості певним компаніям із країн-союзниць, які надають послуги Україні. Насправді надають послуги Україні, а натомість отримують важливий інсайт: що саме вони мають поліпшити, щоб мати переваги.
Державний та приватний сектори мають працювати разом для оборони
— Якщо говорити про державно-приватне партнерство в розвитку військових технологій, які стимули можна знайти для приватних компаній для участі в цій роботі? І як застрахуватися від ситуації, коли внаслідок зміни настрою в керівника однієї з таких компаній війська на полі бою ризикують залишитися, наприклад, без надійного зв’язку?
— За нашим аналізом, ще кілька десятків років тому більшість інноваційних винаходів було за рахунок державного фінансування, зокрема у військову галузь. Наприклад, GPS, Internet — ці винаходи стали підсумком військових досліджень та розвитку. Усі їх було спочатку випробувано та використано у військовому середовищі, й лише згодом вони стали доступними для звичайних громадян. GPS наприклад спершу був відкритим для комерційного використання, але із трохи нижчою точністю, ніж та, яку насправді може надати військовий GPS.
Тепер ситуація інша. Головні винаходи виходять від приватного сектору. Інколи вони надходять навіть від стартапів або університетських дослідників і змінюють правила гри. Тож нині питання, як нам як силам оборони не відстати від тих інновацій, що з’являються в цьому середовищі й здебільшого призначені для комерційного використання. Тож головне питання, що постає перед нами: як краще зв’язати між собою ці два світи?
Головна проблема в тому, що дуже багато людей, які пропонують інноваційні рішення, не знають, чого потребують військові, тож навіть не беруть цього до уваги, розробляючи додатки. Вони думають передовсім про бізнесову модель та умови ринку, але не зважають на шлях, яким це могло б розвиватися у галузі безпеки і оборони. Ще одна проблема в тому, що дуже багато військових не знають, які ці новітні технології, й не уявляють, як інновації можуть розв’язати проблеми, з якими вони стикаються. Тож зближення цих двох спільнот — великий крок у розвитку такого державно-приватного партнерства.
Що стосується стимулів для приватного сектору брати участь у цій роботі… Думаю, що саме Україна показала нам, як багато представників приватного сектору хочуть долучитися до врегулювання цього конфлікту. Долучитися з доброї волі. І вони мають велике бажання працювати для оборони.
Можливість подвійного використання їхньої продукції дуже важлива й для нас, тому що може запропонувати успішну комерційну модель, яка дає більше грошей для досліджень і розвитку технологій наступного покоління й більш ефективна, ніж якби вона залежала лише від державної підтримки.
Дискусії щодо регуляторних правил та дозволів, що залежать від підтримки держави у використанні таких технологій, все ще тривають, і ми всі маємо їх вести. Але, будемо щирими, без однієї приватної персони могло б зовсім не бути системи StarLink, яка допомогла вчасно розв’язати проблеми комунікації. Ніхто ніколи не просив про це систему StarLink, але ми всі були дуже щасливі, що вона опинилася там, на полі бою. Ці системи продовжують привносити великі зміни в цю війну.
Маємо брати до уваги, що саме приватний сектор — власник значної частини нашої інфраструктури, критично важливої для оборони і безпеки. Тож маємо перебувати в постійному діалозі, зокрема обговоренні етичних поглядів, правових норм тощо. Думаю, що Україна — приклад того, як компанії Microsoft та StarLink насправді запропонували допомогу та робили правильно.
НАТО наполягає на відповідальному використанні технологій АІ
— Повернімося до теми штучного інтелекту. На рівні G7 обговорюють певні етичні норми у використанні АІ. Чи є в НАТО такі принципи та правила? Чи хотіли б ви, щоб таких правил дотримувалися й інші країни?
— Маємо такі принципи. Маємо АІ-стратегію для безпеки і оборони, тому що переконані: якщо не зможемо серйозно сумістити наші власні норми та цінності з усіма цими технологіями, то втратимо те, за що боремося. Тож маємо дотримуватися наших цінностей і на полі бою. Це повною мірою стосується відповідного використання технологій, зокрема таких, як штучний інтелект.
Півтора року тому ми погодили з усіма союзниками АІ-стратегію, частина якої — принципи відповідального використання штучного інтелекту. Вони визначають, як технології AI мають функціонувати, які мінімальні вимоги, що ми висуваємо до АІ-технологій.
Наприклад, Bias mitigation (алгоритм для самонавчання машин у категоріях та галузях, в яких їх застосовують. — Ред.) особливо на ранніх етапах розвитку АІ був проблемою. Тому що ці технології визначають певний порядок дій, який потім перетворюється на реальність, що може призвести до різних інцидентів. Не треба довго шукати приклади. Люди можуть позбуватися роботи або їх можуть заарештувати на основі цих доволі простих алгоритмів, які на початку використовували в технологіях Bias. Це та річ, якої ми хотіли б уникнути.
Інша річ, якої хочемо досягти, — надійність. Нам потрібно знати на 100 відсотків, що АІ робитиме у всіх ситуаціях. Особливо коли йдеться про найскладніші рішення, наприклад, пов’язані з питаннями життя і смерті, якщо це стосується оборони та безпеки.
Уже на певних ранніх етапах ми почали замислюватися, як хочемо, щоб наш АІ працював. Безумовно, сподіваємося, що такі вимоги перетворяться на світовий стандарт. Це означатиме, що матимемо менше ризиків з такими технологіями, як АІ.
російська агресія проти України змусила переглянути концепцію безпеки Альянсу
— Ми стикаємося з гібридною війною, в якій використання програмних продуктів поєднується з використанням традиційної зброї. Чи ви очікували побачити всі ці траншеї та м’ясні штурми з боку росіян? Чи поточна ситуація призводить до принципових змін у баченні НАТО самої концепції сучасної війни? Відомо, що багато країн готувалися до стабілізаційних, миротворчих або рятувальних операцій, — нічого схожого з тим, що відбувається нині.
— Перший урок ми винесли ще 2008 року, коли було атаковано Грузію. Потім був 2014-й, коли Крим захопила росія. Це були для НАТО сигнали до пробудження, свідчення, що світ уже не той, коли можемо очікувати лише на мир і стабільність. Ми дізналися, що є країни, віддалені від НАТО територіально, але становлять екзистенційну загрозу поблизу наших кордонів.
Коли це трапилося 2014 року, було прийнято рішення надавати 2% ВВП на оборону. Саме тоді було розміщено війська у країнах Балтії, щоб справляти ефект стримування для росії. Тож усі ці заходи вже було застосовано, але за сам підхід було піддано випробуванням, коли торік у лютому почалося вторгнення росії в Україну.
Нам справді було важко уявити таку широкомасштабну війну в Європі. Але це відбулося. Ні, вона не завершиться за кілька місяців, і так, ми потребуємо всіх цих матеріалів, які нині бачимо на полі бою, щоб вистояти та оборонятися тривалий час.
Одне з питань, які маємо намір вирішувати, — подальше підвищення готовності військ НАТО.Ми дивимося на оборонну промисловість. Тому що бачимо: нам потрібно більше виробничих спроможностей, ніж у нас було протягом минулих десятиріч, щоб бути готовими до стримування росії та захисту союзників.
На додаток союзники постачають велику кількість зброї для України, яка необхідна, щоб вона могла повернути свої території. Усе це справді потребує переосмислення шляху, яким ми все це організовуємо.
Дмитро ШКУРКО,
Укрінформ,
Брюссель
magazines.rijksoverheid.nl
Ми в Google+