Потрібно сказати "стоп" могильникам

Володимир ПАПУЧА,
заступник директора з інноваційних
технологій державного підприємства
"Науково-дослідний гірничорудний інститут", м. Кривий Ріг

Основне завдання власників більшості підприємств - підняти виробництво і дати видобуток, виплавити більше сталі. У них ніколи не болітиме серце за Кривбас, навряд чи стануть опікуватися екологією, і через 50 років наші діти та внуки житимуть у місті нетрів. Міні-Чорнобиль може утворитися також у Жовтих Водах, Дніпродзержинську (там розташовано уранові захоронення). Вздовж Дніпра, з якого ми п'ємо воду, проходить низка техногенних могильників. Одним із головних питань, що потребують вирішення, є дослідження впливу сумісної діяльності гірничо-видобувних підприємств Кривбасу та державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на довкілля, виявлення потенційних загроз від зближення гірничих відводів і проммайданчиків цих підприємств та розробка рекомендацій щодо запобігання аварійним техногенним ситуаціям і катастрофам. Такі дослідження потрібні для створення безпечної життєдіяльності, контролю та коригування технологічних процесів при видобутку корисних копалин. Потрібно вивчити вплив накопичених значних об'ємів рідких уранових відходів у балці Щербаківська, у сховищах масиву відпрацьованого методом підземного свердловинного вилуговування родовища урану "Девладово" та розробити заходи щодо усунення можливого виникнення природно-техногенних катастроф у Криворізькому басейні. 

 Хоча надра вважаються народним надбанням, фактичний їх власник - той, хто має ліцензію на видобуток відкритим способом руди з кар'єру та розробляє підземні рудники. З шахти одночасно з рудою видобувається порожня порода, яку заскладовують, що не йде в систему переробки. Крім відвалів, утворюються величезні хвостові господарства (хвостосховища) з сотнями мільйонів тонн так званих "хвостів". Вони містять 10-15% залізомістких руд та рідкоземельні метали, які можна переробляти в промислових масштабах. Але як відвали, так і хвостосховища належать не державі, а приватним структурам, які ніколи не вкладатимуть кошти для їхньої переробки - будувати завод, що дасть віддачу лише через кілька років. Потрібно сказати "стоп" хвостосховищам, розробити законодавчі документи, що вдосконалюють видобуток корисних мінералів та змусять власників компаній здійснювати переробку техногенних покладів, у тому числі й зворотну закладку в шахти (а їм сьогодні це невигідно, оскільки підвищуватиметься собівартість продукції і зменшуватиметься прибуток). За оцінками фахівців, на території України перебувають у відвалах понад 10,6 млрд м3 мінеральних відходів, а в техногенних зонах - значні мінерально-сировинні ресурси 38-ми видів корисних копалин.

 Десятки тисяч гектарів нашої родючої землі, на якій можна було б вирощувати пшеницю, гине щороку в місцях відводу кар'єрів, шахт. Вони простягаються на величезні площі, а через десятки років держава має виділяти гроші на боротьбу з порожнечами або з вскришами, що створюють напружений стан земної поверхні, сейсмічні поштовхи, пил, витікання води. Якщо підприємство видобуває основну сировину і знає, що там траплятимуться й інші будівельні або рідкоземельні компоненти, то в свою програму воно обов'язково має включати їхню переробку. Нащо ж засипати на глибині більше 100 м золото або уран, дефіцитний скандій, а потім створювати програми, аби успішно боротися з наслідками недавньої недбалості? На території Кривого Рогу розташований Ботанічний сад, який є філіалом Донецького. До 1999 р. він отримував дотації з бюджету, зокрема на засадження відвалів кущами та ялинами. А через 10 років ми вишукуватимемо кошти, аби ці дерева викорчувати, бо насаджені вони на колишніх відвалах та хвостосховищах, які потрібно буде впорядковувати. Це не по-господарськи.