АКТУАЛЬНО

Дефіцит місць у дитячих садках породжує багато проблем, серед яких — небезпека перебування в дошкільних закладах

Одна з інтермедій КВК дуже показова. В ній до завідувачки дитсадка звертається хлопчина років 20-ти і вимагає: мовляв, хочу в дитячий садок. Хлопець пояснює: щойно з армії прийшов, підійшла черга. Насправді миколаївські (і не тільки) батьки змушені записувати в дитсадки діточок буквально з моменту народження. І не факт, що черга підійде до хлопця вже армійського віку.

У когось виходить записатися «чесно», в когось — за додаткову плату. Миколаївські матусі розповідають, що влаштувати дитину в садочок можна, заплативши від півтори до шести-восьми тисяч гривень. Плату приймають і «натурою» — вікнами, дверима, оргтехнікою. В управлінні освіти цю інформацію не коментують, втім, зазначають, що відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту», прийом дітей у дошкільні навчальні заклади здійснює виключно керівник дошкільного закладу. Як здійснює? Яким чином усе відбувається? Жодного нормативного акта з цього приводу немає. Тож є привід для зловживань.

Вхід заборонено

Готуючись до написання цього матеріалу, спочатку отримала офіційну версію проблеми (міське управління освіти), потім — загальну статистику, коментарі фахівців, думку громадськості. Залишилося уточнити деякі нюанси «на місці». Кілька дитсадків у мікрорайоні «Ліски» (саме цю територію назвали проблемною з точки зору перевантаженості дитсадків) обійшла, даруйте за тавтологію, без проблем. І співробітники, і матусі відверто ділилися своїми переживаннями, відповідали на мої запитання.

Заходжу до завідувача одного з садків, представляюся, пояснюю мету появи. Жінка не заперечує проти спілкування, втім, зауважує, що зобов’язана повідомити про появу журналіста «нагору», в управління освіти. Телефон співрозмовниці виявився надто чутливим до відлунь на тому кінці дроту. Тому змушена була вислухати вигуки: «Як посміла? Хто пустив? Ви що, домовлялися?»

Завідувачка дитсадка передає слухавку мені. З подивом дізнаюся, що свій прихід мала узгодити з начальницею міського управління освіти. Чому ж так скромно? Чому, наприклад, не з обласним керівництвом, Президентом України? Шкода тих чиновниць, які бояться слова «журналіст». Прикро, що їх залякали настільки, що вони навіть назвати себе бояться. І не готові надати навіть ті цифри, які регулярно віддають в органи статистики. Сподівалася, що мені розкажуть, як формується черга в садок та кому віддають перевагу. Даремно. До речі, не вдалося отримати відповіді на черговий запит на інформацію від того самого управління. Там його просто проігнорували.

У семи няньок

У Миколаєві, за відомостями міського управління освіти, функціонують 87 дошкільних навчальних закладів, у яких виховують 16451 дитину. 72 заклади — комунальної власності, шість — відомчих, дев’ять — приватних. Дошкільною освітою охоплено 70,2% малят від загальної кількості дітей. На 100 місць — 143 дитини. В деяких садочках дітей вдвічі більше за норму.

Перевантаженість зумовлює проблему безпеки дітей. Один із таких випадків, що стався у Первомайському районі, намагалися приховати. Факт встановила Первомайська міжрайонна прокуратура, яка провела перевірку обставин травмування дворічної дівчинки під час її перебування у дошкільному навчальному закладі.

«Під час гри двоє дівчаток, дворічна А. та п’ятирічна К., почали діставати іграшку на шафці, — повідомили в обласній прокуратурі, — а коли старша дівчинка потягнулася за іграшкою, шафа впала і травмувала ніжку меншої». Дев’ятнадцятирічна вихователька не зуміла вберегти своїх вихованок від можливої загрози падіння дитячих шафок. Як виявилося, шафи вже два роки були не прикріплені до стіни. Як зазначено в акті судово-медичного обстеження, у дворічної дівчинки на правій ніжці розтрощений п’ятий пальчик, гематоми, забиття стопи. Все це вкупі «тягне» на травмування середнього ступеня тяжкості і тривалий розлад здоров’я.

Первомайська міжрайонна прокуратура порушила кримінальну справу за фактом службової недбалості директора навчально-виховного комплексу. Пізніше суд визнав директора винною у скоєнні злочину.

Це трагедія не тільки кримінального характеру. Трагедія соціальна. Відтепер дворічне дівча змушене жити з голкою в нозі, яку їй встромили задля скріплення подрібнених кісток. Лікарі не дають надії на те, чи зможе дівчинка в майбутньому пересуватися, як інші здорові діти, чи зможе вона втілити свої мрії, пов’язані з танцями та спортом.

Був садочок — і зник

Інший біль у жителів Ленінського району Миколаєва. Вони звернулися до «Урядового кур’єра» зі своєю проблемою. Активістка громади Ірина пояснює: «У нашому мікрорайоні працює лише один дитсадок, № 17. Влаштувати туди дитину неможливо через велику чергу. Садок біля 56-ї школи закрито, на Новобузькій — перетворено на притулок, садок № 15 перебуває невідомо в чиїй власності і вже зазнав незаконної перебудови. У цій будівлі кілька місяців ламали стіни, замуровували вікна, летіло будівельне сміття. Ймовірно, будують елітне житло. У будь-якому разі, на жодне з наших звернень до міської влади із запитанням «Що тут будують?» ми не отримали чіткої відповіді. В який садок нам вести своїх дітей?»

Відповідь отримав «Урядовий кур’єр» від управління освіти Миколаївської міської ради. Втім, вона навряд чи втішить мешканців мікрорайону. «Колишній дошкільний навчальний заклад №15, — йдеться у листі, — підпорядкований підприємству ВАТ «Миколаївський завод мастильного та фільтруючого обладнання». У процесі приватизації підприємства будівля дошкільного закладу увійшла до його статутного фонду і стала власністю. Дошкільний навчальний заклад №15 ліквідовано у 2002 році та продано ТОВ «Строй-Інвест». Із представником ТОВ «Строй-Інвест» проводиться робота щодо подальшого використання приміщення за його прямим призначенням».

Коли і чим завершаться «переговори», які тривають не один рік, невідомо. Однак є і радісна звістка: «згідно з міською комплексною програмою «Освіта» на 2013—2017 роки, передбачено відновлення діяльності (ДНЗ №143) та будівництво трьох дошкільних навчальних закладів м. Миколаєва протягом цього року». Чотири нових заклади ситуацію кардинально не виправлять. Втім, хоча б є тенденція. І з’явилася надія, що в дитсадок все ж таки можна буде потрапити до настання шкільного або призовного віку.