Сюрреалізм — один із найпоширеніших напрямів у сучасному мистецтві й літературі. Особливості його — використання ілюзій та парадоксальне поєднання форм. Серед найяскравіших геніїв цієї епохи був і Сальвадор Феліпе Хасінто Далі, дитинство якого минуло в одному з найкрасивіших  куточків  земної кулі — Каталонії.

Заборонений плід завжди солодший. Віра в цю біблійну тезу однаково притаманна окремій людині й цілому етносові.  Минулої неділі це вкотре довели понад  80 відсотків жителів автономної області, які взяли участь у неформальному опитуванні й висловилися за незалежність Каталонії від Іспанії.  Лідер Каталонії Артур Мас назвав цей референдум повним успіхом, тоді як центральний уряд Іспанії наполягає: голосування нелегітимне і тому не має жодного значення.

Поставу гордого каталонця і несправжній референдум не зігне. Фото з сайту thestar.com

«Громадяни взяли участь у безплідному і марному заході. Уряд розглядає його як день організованої сепаратистами політичної пропаганди, що не має жодного юридичного підгрунтя», — йдеться в заяві міністра юстиції Іспанії Рафаеля Катали. За словами представників уряду, поведінка глави уряду Каталонії ускладнює майбутнє, а проведене в Каталонії опитування не має жодної юридичної сили і не даватиме політичних вигод владі провінції.

Як відомо,  каталонці мали намір проводити справжній референдум за незалежність, однак відмовилися від цієї ініціативи, оскільки конституційний суд Іспанії після звернення уряду заблокував на п’ять місяців дію декрету про проведення референдуму.

Утім,  Артур Мас узяв на себе відповідальність за той «сюр», що відбувся 9 листопада. Кожному, хто прийшов голосувати, видавали бюлетень із двома запитаннями: «Чи хочете ви, щоб Каталонія стала державою?» і «Якщо так, то чи хочете ви, щоб Каталонія стала незалежною державою?».

За попередніми результатами, які оголосила віце-президент Каталонії Хоана Ортега, у референдумі взяли участь 2,25 мільйона із 5,4 мільйона потенційних виборців. 80,7% із них відповіли «так» на обидва запитання, підтримавши ідею здобуття повної незалежності. Ще більше 10% відповіли «так» тільки на перше запитання. Близько 4,5% проголосували проти незалежності, а решта вкинула у виборчі скриньки чисті бюлетені, повідомляє Бі-Бі-Сі.

На думку професора Лондонської школи економіки Себастіана Балфоура, прем’єр-міністр Іспанії Маріано Рахой вчинив мудро, вдавшись до тактики невтручання. «Якби він наполіг на судовому переслідуванні волонтерів, які організували референдум, він би переграв сам себе і змусив би каталонців дужче почуватися жертвами», — цитує Балфоура інформагентство Bloomberg.

В одному експерти одностайні: проведене 9 листопада опитування про незалежність Каталонії — чудовий приклад маніпуляцій як у виборчих технологіях, так і в інформаційних.  Не варто використовувати цей приклад на своє виправдання  і українським сепаратистам з так званих ДНР та ЛНР. По-перше, відсоток  «самостійників» вийшов таким, оскільки противники  від’єднання просто проігнорували опитування, яке не має  жодних юридичних наслідків. По-друге, хоч  агітатори й використовували  чимало доступних засобів:  намети, листівки, листи на домашню адресу тощо, однак нікому навіть не спало на думку заходити на дільницю з «калашем» чи роздавати капусту та клапті соціального пластику.

До речі, влада Каталонії дозволила голосувати навіть підліткам — з 16 років та, за свідченням Олександра Курінського, українського журналіста і громадянина, який  живе в Барселоні,  запрошувала взяти участь в опитуванні всіх, хто проживає на території провінції (дуже нагадує «референдум» у  Криму, чи не так?)

ВАРТО ЗНАТИ

До складу Іспанії Каталонія увійшла 300 років тому, проте зберегла свою культурну і мовну самобутність. Три чверті її жителів є етнічними каталонцями і розмовляють каталонською мовою. Каталонію вважають найбагатшим та індустріально найрозвиненішим регіоном Іспанії. Її ВВП перевищує $300 млрд. І якби Каталонія здобула незалежність, то стала б 31-ю економікою світу.

Каталонці мають тривалу історію боротьби за незалежність, особливо активну в період із 1939-го по 1975 рік, коли військова диктатура генерала Франсиско Франко репресувала місцеву мову і традиції. Сепаратистські настрої спалахнули з новою силою в 2010-х роках, коли Іспанія загрузла в рецесії та корупційних скандалах.