Кабінет Міністрів нещодавно затвердив план великої приватизації на 2019 рік — продажу чималих державних підприємств та установ. Згідно з цим документом, до переліку об’єктів включили ПАТ «Центренерго», ВАТ «Тернопільобленерго», ПАТ «Запоріжжяобленерго»,  АТ «Харківобленерго», АТ «Миколаївобленерго», АТ «Хмельницькобленерго»; найбільші видобувні підприємства країни — АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія»,  ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»,  ПАТ «Азовмаш»,  ДП «Завод «Електроважмаш»; інші відомі підприємства — ПАТ «Сумихімпром»; ПАТ «Одеський припортовий завод», ПАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг».

Спершу зазначимо, що  за інформацією Міністерства фінансів України, торік до  державного бюджету від приватизації надійшло лише 0,3 млрд гривень. Хоча Законом України від 7 грудня 2017 року № 2246 «Про Державний бюджет України на 2018 рік» Фонду держмайна було встановлено завдання з надходження коштів від приватизації обсягом 21,3 млрд гривень.

Фактично план було виконано на 1,4%. Усі об’єкти, які приватизувалися, належать до так званої малої приватизації. Об’єкти великої приватизації у 2018 році не було продано, хоча розпорядженням Кабінету Міністрів від 10 травня 2018 року № 358-р та наказом Фонду держмайна від 27 березня 2018 року № 447 було ухвалено рішення про приватизацію 22 об’єктів великої приватизації. Міністерству фінансів довелося збільшити план державних запозичень до загального фонду державного бюджету, особливо зважаючи на кардинальне недовиконання плану приватизації.

Додамо ще трохи негативу: за останні три роки жоден об’єкт великої приватизації не був приватизований.

Уже помітні ознаки прискорення

«УК» вирішив з’ясувати, на що очікувати Україні від великої приватизації, яка відбуватиметься цьогоріч, та які проблеми можуть виникнути на цьому шляху. Чи прискориться цей процес у 2019-му?

На думку старшого наукового співробітника Інституту економіки та прогнозування НАН України, кандидата економічних наук Євгена Бублика, помітні ознаки прискорення виконання необхідних для організації конкурсів формальних процедур у 2018 році (ухвалення нового закону, проведення конкурсів із призначення інвестиційних радників) дають підстави зробити висновок: у 2019-му цей процес буде значно активізовано.

«Разом із тим, лишається досить багато перешкод на цьому шляху. Зокрема, законність конкурсів із призначення радників уже оскаржено у судовому порядку. Крім того, значна частина активів багатьох запланованих до приватизації у 2019-му об’єктів все ще заблокована рішеннями судів. Відповідно, виконати формальні процедури для початку процесу їх приватизації юридично неможливо. За іншими об’єктами також є складнощі з призначенням інвестиційних радників. Тобто щодо реалізації плану приватизації на 2019 рік існують вагомі ризики», — зазначає він.

Колега з цієї самої установи старший науковий співробітник, кандидат економічних наук Світлана Брус зазначає, що практика свідчить: роки, в яких проводяться вибори, є невдалими для приватизації великих об’єктів, оскільки інвестори воліють очікувати результатів всенародного волевиявлення.

«В Україні колись після зміни уряду приватизоване підприємство було націоналізоване та перепродане (Криворізький металургійний завод). Про вибори як один з основних ризиків невиконання плану приватизації говорять і потенційні інвестори, і урядовці», — резюмує фахівець.

Чи треба продавати обленерго?

2019-й має стати роком великого продажу ще не приватизованих обленерго. З одного боку, це надважливо для економіки України загалом і для кожного пересічного громадянина зокрема: успішний інвестор, придбавши енергетичне підприємство, зробить його процвітаючим та прибутковим. З іншого боку, як зазначає Євген Бублик, сьогодні приватизація обленерго має певні застороги: «Є інформація, що обленерго здебільшого прибуткові, а  їхня приватизація не несе економічної вигоди державі. Існує ризик, що у результаті приватизації обленерго іноземним інвестором його кінцевим власником стане російська влада». На думку фахівця, одним із принципів приватизації є руйнування монополій, разом із тим, результатом продажу обленерго може стати формування національної олігополії, певні ознаки чого вже є.

Тобто певні ризики, і до того ж чималі, все-таки є, і вони можуть бути з російським душком. Проте експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Єгор Киян зазначив «УК», що приватизація обленерго на даному етапі означатиме гарантію контролю цього ринку. «Ми повинні дивитися не на прибутковість компаній, а на монополізацію ринку. Концентрація підприємств в одних руках може створити велику монополію, що є неприпустимим», — зазначає він.

Експерт абсолютно правий, коли говорить, що у випадку появи інших постачальників послуг та демонополізації ринку (своєрідномго його розбавлення іншими новими фігурантами) в майбутньому підприємства конкуруватимуть між собою. Звісно, це завжди потребує від будь-якого власника підприємства поліпшення якості послуг, створення конкурентних тарифів (тобто їх зниження) та залучення інвестицій.

Декого залишать у спокої

Які об’єкти не треба виставляти на продаж, крім стратегічних?

Як вважає Світлана Брус, це оборонні заводи, заклади правоохоронної сфери, охорони здоров’я, навколишнього середовища тощо. «Такі підприємства можна залишити  у державній власності, передати у концесію або приватному інвесторові. Останньому може бути запропоновано невеликий пакет акцій (не більш як 25%), а контрольний держава залишатиме за собою», — резюмує вона.

Чи стане приватизація-2019 успішнішою, ніж у 2018-му? На думку Єгора Кияна, не всі об’єкти, які є в переліку уряду, буде продано. Проте експерт упевнений, що цьогорічна приватизація стане набагато успішнішою. «Утім, переконаний, що план не буде виконано», — додає аналітик.

Та хай і так, проте є всі підстави вважати, що велика приватизація 2019-го буде на порядок кращою, ніж торік. Адже державні мужі зважили на помилки минулого, та й до «великого» продажу підготувалися значно краще.

ПРЯМА МОВА

Віталій ТРУБАРОВ,
в.о. голови Фонду
державного майна України:

— Ми домовилися з Постійним представником Міжнародного валютного фонду паном Люнгманом спільними зусиллями розв’язати проблеми, котрі блокують процес великої приватизації. Чітка вимога МВФ — розпочати в 2019 році продаж компаній з переліку великої приватизації.

Фактично з квітня минулого року простоює Одеський припортовий завод, а інвестиційний радник Pericles Global Advisory у складі консорціуму з White & Case LLP, Kinstellar, KPMG Ukraine та SARS Сapital не може розпочати процес підготовки до приватизації і реструктуризації боргів заводу, в тому числі і перед НАК «Нафтогаз». Це дало б змогу підприємству розпочати виробництво продукції. Також вугільна компанія «Краснолиманська», завод «Електроважмаш», «Індар», Об’єднана гірничо-хімічна компанія залишаються заблокованими рішенням суду, відповідно інвестиційні радники не затверджені і розпочати практичну роботу з приватизації неможливо.

Зараз триває підготовка до приватизації ПрАТ «Президент Готель» інвестиційним радником «Конкорд Консалтинг» у консорціумі з «Бюро Маркуса» та Redcliffe Partners.

ПАТ «Азовмаш», який не отримав жодної заявки від претендентів на інвестиційного радника, до приватизації готуватиме Фонд державного майна.