На черговому спільному науково-практичному семінарі з китайськими колегами відбулося підписання Меморандуму про співдружність та співробітництво між Державною комісією України по запасах корисних копалин (ДКЗ) і Центром оцінки запасів і ресурсів корисних копалин Міністерства земель і ресурсів Китайської Народної Республіки. Про те, як упродовж десятиліть ДКЗ здобуває авторитет у країні й на міжнародній арені, наскільки важливо ці напрацювання зберегти і примножити, говоримо з її головою — професором, академіком Академії гірничих наук України Георгієм РУДЬКОМ.
— Георгію Іллічу, не лише китайські чиновники, а й інші представники цієї нації, обережні, виважені, треба чимало часу і зусиль, щоб здобути їхню довіру й зацікавлення. Як це вам вдалося?
— Працею і результатами на міжнародній арені зокрема. Там ми теж не пасемо задніх. ДКЗ співпрацює з міжнародними й національними організаціями у галузі розвитку єдиної міжнародної нормативно-методичної бази з геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин. Виконуємо роботи з такої оцінки зі спеціальною групою експертів Європейської економічної комісії ООН з класифікації енергетичних та мінеральних ресурсів і запасів корисних копалин, з цільовою групою експертів ООН з шахтного метану Комітету з усталеної енергетики Європейської економічної комісії ООН. Провідні фахівці ДКЗ з нафтогазового комплексу — члени Спілки інженерів-нафтовиків.
Завдяки діловим контактам ДКЗ із закордонними фаховими організаціями Україна першою з країн Європи адаптувала національну класифікацію запасів і ресурсів корисних копалин до Міжнародної рамкової класифікації ООН викопних енергетичних та мінеральних ресурсів.
Розроблену ДКЗ Класифікацію запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 № 432.
Досвід ДКЗ із застосування Міжнародної рамкової класифікації ООН викопних енергетичних та мінеральних ресурсів для підрахунку і звітності про запаси й ресурси всіх видів корисних копалин враховує цільова група експертів Європейської економічної комісії, вивчають на регіональних семінарах ООН для країн Центральної Азії, Кавказу, Казахстану та інших. Це не могло пройти повз увагу китайських колег, які одним із головних питань ХХІ століття вважають надра країни і планети, екологічні виклики часу.
— Але тут, мабуть не останню роль відіграла особиста довіра до вас китайських керівників та науковців?
— Китайською й англійською мовами перекладено кілька наших монографій, статей, книжок. Важливо, що на семінарі був присутній і зробив одну зі стрижневих доповідей разом з українською стороною генеральний директор Центру запасів і ресурсів корисних копалин профільного міністерства КНР Чжан Давей, з яким ми спільно підписали згадуваний документ в інтересах обох держав.
— Розкажіть детальніше про співпрацю ДКЗ з китайськими колегами.
— У 2015 році в Пекіні відбувся тижневий китайсько-український семінар з класифікації ресурсів (стан, порівняння, застосування) на запрошення Центру оцінки запасів і ресурсів корисних копалин Міністерства земель і ресурсів КНР та науково-дослідного інституту нафтогазової розвідки і розробки Національної нафтової організації.
У квітні цього року в Києві проведено українсько-китайський семінар з класифікації ресурсів.
Основною темою на семінарах була опрацьована фахівцями ДКЗ монографія «Національні та міжнародні системи класифікації запасів і ресурсів корисних копалин: стан та перспективи гармонізації». Монографія й національна класифікація запасів і ресурсів корисних копалин України викликали жваву зацікавленість міжнародного геологічного товариства. Зусиллями й коштами компанії Shell (Royal Dutch Shell plc), а також Міністерства земель і ресурсів Китаю монографію та класифікацію перекладено англійською та китайською мовами для майбутнього застосування і використання в роботі.
Розроблену ДКЗ класифікацію застосовує Міжнародна агенція з атомної енергії для спрощення переходу від класифікації МАГАТЕ запасів і ресурсів родовищ урану до РКООН-2009.
Науково-технічна співпраця ДКЗ з міжнародними організаціями сприяє підвищенню іміджу нашої країни на міжнародній арені, закріпленню авторитету ДКЗ як організації, що зробила внесок у створення Міжнародної рамкової класифікації ООН і бере активну участь у розробленні глобального коду звітності щодо запасів і ресурсів корисних копалин. Серцевина діяльності ДКЗ — це теза: «Державне управління надрами — сфера безпеки України».
— Однак віднедавна в інформаційному просторі країни почастішали заяви, в яких прямо чи опосередковано заперечується необхідність проведення державної експертизи і оцінки запасів корисних копалин для управління використанням мінерально-сировинної та паливно-енергетичної бази України в сучасних правових та економічних умовах.
— Так, намагаються це хитро політизувати: начебто державна експертиза — архаїзм радянських часів і планової економіки, а нині користувач надр сам може вирішувати, скільки у нього запасів у межах ділянки спеціального дозволу і якої вони якості й вартості. Одне слово, роби що хочеш, і це дуже небезпечно для економіки країни. Маємо досвід діяльності деяких користувачів надр з негативними наслідками.
Згідно з Кодексом України про надра, завдання держави — регулювання гірничих відносин у країні для забезпечення раціонального комплексного використання надр, навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян у користуванні надрами. Держава (уповноважені державні органи виконавчої влади) має точно знати, яку кількість корисних копалин розвідано, яка їхня якість, ринкова вартість і наскільки повно й ефективно їх використовують.
— А як у нас із забезпеченням природними ресурсами? Житимемо?
— Державним балансом корисних копалин України обліковано майже 8 тисяч родовищ із 97 видів мінеральної сировини. Власними енергоресурсами наша держава забезпечена тільки на половину потреби, ними користуватися слід дуже дбайливо. Україна за запасами, ресурсами і видобутком корисних копалин входить у першу десятку гірничодобувних країн, як Австралія, Бразилія, Індія, Казахстан, Канада, Китай, Росія, США, ПАР.
Майже у всіх цих країнах, (а це близько 60) з розвиненою гірничодобувною промисловістю, діють державні уповноважені організації, які засвідчують достовірність запасів розвіданих родовищ корисних копалин, їх промислове значення та комерційну вартість, дозволяють розкриття цих даних користувачами надр у публічній звітності.
Як і всі провідні гірничодобувні країни, Україна здійснює державне управління використанням своєї мінерально-сировинної й паливно-енергетичної бази та її розвитком, що додає їй стабільності й авторитету в міжнародній спільноті й бізнесі.
До речі, одним із перших нормативно-правових актів України після здобуття незалежності був Указ Президента «Про управління в галузі використання і охорони надр» від 30.04.1992 р. №287, яким заснована Державна комісія України по запасах корисних копалин.
Тож необхідність проведення державної експертизи запасів корисних копалин, які відкривають, розвідують, передають у користування, видобувають і реалізують, очевидна і не може бути предметом дискусій. Такі дискусії — це правовий нігілізм, щоб розхитати основи державного управління надрами і економіку країни
— Над якими важливими питаннями працює ДКЗ?
— Поточну науково-технічну діяльність спрямовано на гармонізацію української класифікації з класифікаційними схемами провідних світових організацій, таких як CRIRSCO (Об’єднаний комітет з міжнародних стандартів звітності про тверді корисні копалини) та SPE (Спілка нафтових інженерів) для створення умов порівняння запасів корисних копалин, підрахованих за різними системами.
Розроблення схем порівняння таксонів класифікацій і узгодження їх з CRIRSCO та SPE має відкрити можливість для підприємств гірничодобувного та нафтогазодобувного комплексів України здійснювати геолого-економічні оцінки промислового значення запасів своїх родовищ за класифікацією України і переводити їх до класифікацій, що використовують провідні міжнародні інституції (CRIRSCO, SPE, МАГАТЕ), а також фондові біржі.
За період діяльності ДКЗ досліджено і затверджено понад 4000 геолого-економічних оцінок родовищ корисних копалин, опрацьовано і надано чинності понад 40 нормативно-правовим документам, що становлять основу галузевої науково-методичної бази. Опубліковано понад 100 наукових праць, понад 40 монографій, 15 підручників для вищих навчальних закладів і методичних розробок.
ДКЗ періодично, за заявками користувачів надр, проводить цільові науково-методичні семінари для підготовки спеціалістів геологічної галузі, підвищення фахової кваліфікації з питань розвідки родовищ, класифікації запасів і ресурсів корисних копалин, геолого-економічної оцінки мінеральної сировини та звітності й державного обліку запасів корисних копалин.
— На завершення порадуйте нашими природними багатствами, що не в останню чергу привертає до нас увагу Китаю та інших країн.
— Україна має значний гірничодобувний потенціал і посідає провідне місце серед європейських країн з видобутку залізних, титанових, уранових і марганцевих руд, кам’яного і бурого вугілля, каолінових глин, кам’яної й калійних солей; з виробництва феромарганцю і глинозему. Видобувають також нафту і газ, індустріальні мінерали — доломіт, графіт, кварц та інші корисні копалини.
Ольга ЛОБАРЧУК
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Георгій РУДЬКО. Народився у 1952 році. В 1974-му закінчив геологічний факультет Львівського держуніверситету ім. Івана Франка, в 1984-му — географічний факультет Чернівецького держуніверситету та аспірантуру Пермського університету. Працював геологом польових загонів ВГО «Західсибгеологія» та у ДП «Західукргеологія». Викладав у Івано-Франківському технічному університеті нафти та газу та Львівському Франковому університеті. З 2004 року — голова Державної комісії України по запасах корисних копалин, доктор геолого-мінералогічних наук, доктор географічних наук, доктор технічних наук, професор, академік Академії наук вищої школи України, академік Академії гірничих наук України, почесний розвідник надр України, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки 2014 року, заслужений діяч науки і техніки України. Має понад 600 наукових праць, із них 63 монографії, 16 підручників для вищих навчальних закладів, понад 40 методичних розробок та інструкцій Державної комісії України по запасах корисних копалин.
Ми в Google+