Та не слід забувати, що 25 років ми сиділи на газовій голці Росії. Газ — це дорогий енергоресурс. Історії про дешевий газ — міфи, якими свого часу ми фактично знищили власний газовидобуток. 25 років в Україні був нібито дешевий газ, а насправді через державний бюджет дотували олігархічні газові компанії. І щоосені ми були під тиском шантажу російської влади в енергетичних питаннях. Це робилося для того, щоб Україну повністю прив’язати до російського газу, бо на цьому будувався величезний бізнес. На російському газі у нас виникали навіть газові королі й королеви.

І лише 2014 року ми почали позбуватися цієї залежності. Довелося пройти непростий шлях, і багато викликів чекають на Україну попереду.

30 грудня 2019-го Україна й РФ домовились про транзит російського газу вітчизняною ГТС упродовж п’яти років з можливістю продовжити контракт ще на 10 років. Угода передбачає бронювання Газпромом потужностей для транзиту обсягом 65 мільярдів кубометрів 2020 року та по 40 мільярдів кубометрів у 2021—2024-му.

Щоб забезпечити транзит після 2019-го, сторони підписали певні угоди. А Росія тим часом намагається завершити будівництво газопроводу «Північний потік-2» для постачання газу в Європу в обхід України. Україна виступає проти будівництва цього газогону. Проти також США, Польща і країни Балтії.

Конкурентний і відкритий ринок

«Повна незалежність від російського газу — приклад успішної євроінтеграції України. Вона допомогла у найскрутніші часи закріпити наше партнерство. І йдеться не лише про газову незалежність від Росії, а й про наші здобутки євроінтеграційних реформ в енергетиці. Ці зміни корисні для безпеки держави, її бюджету і кожного українця», — переконана віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина.

Нині бачимо конкурентний, відкритий ринок, трансформовану державну компанію, яка повністю відповідає всім європейським стандартам. Це слугуватиме гарантією енергетичної незалежності України. Бо нині Європейський Союз як один із ключових партнерів України розглядає наш енергетичний сектор як такий, що відповідає найвищим енергостандартам.

«Та маємо рухатися далі. Адже порядок денний європейських країн у цьому напрямі дуже амбітний. А Україна — частина загальноєвропейського ринку газу. І маємо тут показати свій потенціал зокрема в реалізації водневої стратегії та розвитку водневої економіки наших партнерів. Тому дуже добре, що нині є чималі здобутки і перемоги, визнані світом. Але є й чимало викликів, як «Північний потік-2». І тут, я впевнена, нова адміністрація США підсилюватиме дії, спрямовані на протидію цьому політичному проєкту. Перед нами велике й амбітне завдання: стати частиною внутрішнього ринку газу Євросоюзу. Сподіваюся, за наступні п’ять років ми впораємося з поставленими викликами», — наголошує урядовець.

Докладніше про те, що зроблено на шляху від залежності від Росії до успішної євроінтеграції, розповів голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв.

Він зазначив, що події, які відбулися 2014 року, коли команда Нафтогазу разом з урядом і представниками ЄС спільно працювала над великими шляхами диверсифікації постачання газу, стали наріжним каменем, який заклав фундамент основних змін.

2014-й: як це було

«2014 року в нас не було впевненості, що, відкривши словацький маршрут, досягнемо успіху. Адже це відбувалося дуже важко, були складні перемовини, пошук компромісу. Адже Україна хотіла більшого — ми хотіли повних віртуальних потоків, а словацькі колеги, посилаючись на стару угоду з Газпромом, нам відмовляли. Тож ми довго шукали компроміс і врешті його знайшли. І поступово він зріс до такого розміру, що дав нам змогу повністю відмовитися від придбання газу в Росії.

Це стало базою для подальших успіхів. Стокгольмський арбітраж неможливо було б виграти без диверсифікації та незалежності від Газпрому. Адже в минулі роки Газпром мав власні важелі впливу і на керівництво України, і Нафтогазу. Вони сподівалися, що, перекривши нам газ, зможуть дочекатися, доки ми просто відкличемо позови. Але цього не сталося, бо цей важіль ми прибрали. Важіль постійної необхідності політичних домовленостей та поступок Росії», — згадує фахівець.

Другим важливим моментом домовленостей 2014 року стала зміна парадигми відносин Нафтогазу з Євросоюзом. Стало зрозуміло, що та «ідеальна картина», пропонована їхнім керівництвом, не завжди повноцінно відображає реальність і впроваджується в життя. Отже, наші переговори зі словацькою стороною допомогли закласти підвалини досягнення для України прийнятних умов.

І досягнуто їх лише із січня 2020 року, адже партнери наполягали на відокремленні ГТС. І воно відбулося наприкінці 2019-го, сертифіковано та успішно. Це дало змогу отримати новий європейський транзитний контракт. А нині забезпечує отримання нових потоків газу з європейських напрямків, зокрема й віртуальні. Проводять операції із заміщення газу без його фізичного експортування. Це за суттю той самий імпорт, але без додаткових втрат. Тобто з точки зору ринку і роботи оператора, це один з найвигідніших варіантів отримання газу з Європи.

Тому період із 2014-го до кінця 2019-го і початку 2020 року став шляхом до повної інтеграції України в європейський газовий ринок. Але перед урядом, незалежним регулятором і Антимонопольним комітетом стоїть три основні завдання.

Важливі завдання

По-перше, це гармонізація кодексу газотранспортної системи із європейським стандартом. Є стандартний європейський кодекс ГТС. «Ми свого часу його переклали і запропонували до розгляду. І дуже сподіваємося, що його найближчим часом буде ухвалено. Він потребує насамперед від облгазів більшого порядку. І його впровадження дасть змогу збільшити обсяги біржової торгівлі», — зазначив фахівець.

По-друге, це повне скасування ПСО. Є розуміння, що зробити це щодо великих енергогенеруючих підприємств буде нелегко, адже вони не генерують достатньо прибутків, щоб самим розраховуватися за газ. Проте, за словами Андрія Коболєва, якщо наполегливо йти до цієї мети, це стане можливим. Зробити такі підприємства спочатку беззбитковими, а потім вивести їх на прибутковий рівень. І це дало б змогу повністю відмовитися від ПСО на ринку постачання газу для теплової генерації.

По-третє, маємо провести повноцінну реорганізацію в сегменті розподілу газу. Нафтогаз нині не впливає на роботу операторів ГТС, взаємодіючи лише у форматі «клієнт — постачальник послуги». Слід проводити роботу з облгазами та газзбутами. І така повноцінна реорганізація дасть нарешті змогу говорити, що кожен кінцевий споживач отримає всі переваги незалежного, ефективного й конкурентного ринку природного газу», — наголосив очільник Нафтогазу.

У пріоритеті — міжнародна співпраця

Генеральний директор ТОВ «Оператор ГТС України» Сергій Макогон зазначає, що нині Україна має позитивний досвід впровадження міжоператорських угод із Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Молдовою, Румунією і навіть Росією, адже вони працюють за загальноєвропейськими принципами. І протягом 2020 року довели, що можна працювати як якісний незалежний європейський оператор.

«Ми впровадили кілька нових продуктів, це short haul і короткий транзит, що забезпечило закачування в українські газові сховища рекордну кількість палива. Нині там близько 27 мільярдів кубометрів. Велика частина, майже 10 мільярдів кубів — газ нерезидентів. Це європейські компанії, які привезли на зберігання такий великий обсяг газу. І це засвідчує рівень довіри, який ми здобули. А це мільярдні додаткові доходи до державних компаній, отже, й до держбюджету», — сказав він.

Наступного року заплановано підтримати перехід на енергетичні одиниці. «У парламенті опрацьовують відповідний законопроєкт. Це важливий крок, який забезпечить глибшу інтеграцію у європейський газовий ринок. Бо там давно торгують газом в енергетичних одиницях».

Ще одне з ключових завдань для Оператора ГТС України — співпраця з Польщею та угорським оператором задля виходу до нового термінала в Хорватії, що забезпечить Україні доступ до середньоазіатського газу через Трансбалканський газопровід.

Споживача слід захищати

«Нові можливості на ринку природного газу створюють конкуренцію за споживача і бажання запропонувати йому найкращі сервіси. Постачальники створюють нові продукти, які відрізняються ціною та періодами постачання, намагаються зацікавити покупців бонусами та привілеями. Ринок розвивається, тож нині є близько 300 постачальників газу, — розповіла на брифінгу член Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Ольга Кривенко. — Та ми бачимо, що ціна на природний газ на нашому ринку відображає ті ціни, які нині є в Європі. І нашим споживачам до цього слід звикнути. А постачальники мають навчитися діяти за правилами в межах правового поля. Тоді споживач матиме вибір і буде захищеним», — сказала вона.

Регулятор максимально спростив умови зміни постачальника і зробив усе можливе, щоб терміни переходу були короткими. Нині для цього потрібна мінімальна кількість документів, подавати які можна онлайн. І не потрібні жодні довідки від попередніх постачальників. Тому й за власну заборгованість відповідальність несе сам споживач. А нового постачальника позбавлено прав вимагати додаткові довідки, аби максимально спростити процедуру. Тож роблять усе можливе, щоб український ринок газу став якомога привабливішим і для внутрішнього споживача, і для європейських партнерів.

Нам потрібен транзит

Директорка з питань взаємодії з державними органами та міжнародними організаціями ТОВ «Оператор ГТС України» Ольга Бєлькова зауважила, що українську газотранспортну систему було побудовано саме для транспортування. Тому транзит — єдиний спосіб для її оптимального використання.

«І жодним іншим чином її на сьогодні не можна використати оптимально. Близько 80% доходів надходить із зовнішніх джерел: за рахунок транзиту і трейдерів, які працюють з нами, щоб переважно постачати газ з Росії в ЄС», — сказала вона і зауважила, що якщо російські газові проєкти все-таки буде реалізовано, це стане для нас надзвичайним викликом. Як і для багатьох країн Центральної та Східної Європи. Тому нині надзавдання — залишити усе так як є, тобто 80% фінансування із зовнішніх доходів.

«Операційна спроможність ГТС така, що без великих обсягів транспортування газу вона не буде ефективною», — наголосила фахівець.

Україна завжди виконували свої зобов’язання з транспортування газу, навіть у складні 2014—2015 роки. І тому нині у Брюсселі й Берліні чи Вашингтоні думка єдина: енергетична реформа в Україні відбулася вдало.

Та настав час, коли Україна має пояснити колегам у цій галузі, що потрібна симетрія відносин. Певних домовленостей вдалося досягти навіть з Росією. Але з Румунією, Словаччиною, Молдовою є ще більший потенціал для узгоджень.

«Українська ГТС має отримати засадничу, а не запасну роль на європейському ринку газу. Адже утримувати такі надвеликі потужності ми зможемо, лише активно інтегруючись у євроринок природного газу», — вважає фахівець.

Нинішня угода з Росією про транзит дуже вигідна для України. А те, що ми вперше отримали змогу зберігати європейський газ у наших сховищах, — велика довіра до нас і визнання дієвості реформи. Хоч нині операторові слід вистояти проти великих викликів: «Турецького» та «Північного потоків». Але є проблеми і всередині країни — борги внутрішнього ринку. Вони підривають позиції оператора і заважають боротися проти зовнішніх викликів.

Проте є і потенціал. У світі нині широко обговорюють можливості застосування біометану, інших декарбонізованих газів, водню. І Україна має працювати над цим потенціалом, аби в подальшому мати змогу використовувати і ці можливості на користь країни й конкретного споживача.