На мапі нинішньої Сумщини село Залізняк займає особливе знакове місце. Саме тут 1792-го на хуторі Попівка (тодішня назва населеного пункту) розпочав діяльність культурно-просвітницький гурток «Попівська академія», який заснував Олександр Паліцин — філософ, літератор, архітектор, гравер, художник, перекладач творів французьких просвітителів, критик, вправний і працьовитий господар.
А рівно через 190 років, улітку 1982-го, тобто чотири десятиріччя тому, група ентузіастів-краєзнавців під керівництвом незабутнього Михайла Теслі, освітянина, шанувальника історичної минувшини, створили громадську організацію «Паліцинська академія», узявши за основу напрацювання і спадщину великого попередника. Тож нинішній рік двічі ювілейний для сумських академіків-активістів.
Про цей та інші аспекти роботи читачам «УК» розповідає ректор ГО «Паліцинська академія» Анатолій БЛИЗНЮК.
— Анатолію Михайловичу, ви належите до активістів-академіків, які стали свідками створення і розвитку Паліцинської академії ще на початку 1980-х.
— І не тільки свідком, а й активним учасником цих процесів. Славетна історія Попівської академії захопила мене ще тоді, коли навчався у школі, а потім у Сумському педагогічному інституті.
Студентом ретельно досліджував «Слово о полку Ігоревім»: курсову роботу на цю тему оцінили на відмінно і визнали науково-дослідницькою. По закінченні навчання в інституті поїхав працювати на Путивльщину — п’ять років, які провів у краї, де творилося «Слово…», додали знань про цю літературну перлину.
Із часом познайомився з ентузіастами-краєзнавцями, з-поміж яких світлої пам’яті невтомний Михайло Тесля. Він став першим, хто звернув увагу на попівсько-залізняцький феномен в особі Олександра Паліцина.
— Справді, з нинішньої історичної вершини важко переоцінити значення діяльності Олександра Паліцина, який на той час створив не просто краєзнавчо-просвітницький гурток, а мініакадемію, що стала прообразом навчального закладу.
— Так, у приміщенні було 16 кімнат, з яких шість для занять: з архітектури, скульптури, живопису, словесності тощо. Гурток постійно відвідували 10-12 учнів. Уроки в класі поєднувалися із практичними годинами — в саду і лісі, на квітниках, де вихованці доглядали за квітами, деревами. Так наставник прагнув прищепити їм трудові навички.
Окрема тема — любов Олександра Паліцина до української мови. За свідченнями сучасників, він заслуховувався і зачаровувався українськими піснями, що їх співали місцеві сільські дівчата. Високо цінував старанність учнів, найуспішніших і найздібніших за власний кошт відправляв учитися за кордоном. Як Миколу Алфьорова, який спочатку навчався в Італії, а потім у Франції.
Зверніть увагу на цікаву обставину. Рід Паліциних походить із Поділля, тож не випадково Олександр обрав для проживання саме Попівку, тобто повернувся в Україну, на землю предків. Одне слово, це була духовна особистість.
— Із 1980-х, точніше 1982 року, коли створили громадську організацію «Паліцинська академія», про неї заговорили науковці, журналісти. Серед числа першовідкривачів були краєзнавці Павло Сапухін, Геннадій Петров, професор Сумського педінституту Павло Охріменко, письменник Олексій Столбін.
— А розпочав досліджувати діяльність гуртка сільський учитель, ентузіаст Михайло Тесля із села Залізняк. Він розшукав численні архівні матеріали, оригінальні твори Олександра Паліцина, епістолярні документи, картини з колекцій тощо. Перші заходи відбулися в Сумському педагогічному інституті, де з 1983 року стали проводити науково-практичні конференції з вивчення та популяризації «Слова о полку Ігоревім». У Суми приїздили науковці з Києва, Харкова, Чернігова, Івано-Франківська та інших міст України, з-за кордону. Науковці виступали з доповідями, обмінювалися відкриттями та припущеннями, відвідували визначні міста Сумщини: Путивль, Ромни, Глухів, Білопілля.
— З-поміж них Олекса Мишанич, доктор філологічних наук, завідувач відділу давньої літератури Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, Омелян Пріцак, професор Гарвардського університету, Михайло Гетьманець, доктор філологічних наук, професор Харківського педуніверситету ім. Г.С. Сковороди.
Вагомими тодішніми сторінками діяльності академії ставали виступи перед селянами, робітниками, у студентських аудиторіях, шкільних класах. Пригадується спілкування із жителями Залізняка та навколишніх населених пунктів. Замість зали — жнивне поле, за трибуну слугував кузов вантажного автомобіля. Земляки Олександра Паліцина з великим інтересом слухали розповіді про гурток, навчання, просвітницьку діяльність, літературну перлину «Слово о полку Ігоревім».
Часи хоч і минають, але стабільним залишається високе духовне призначення нинішньої Паліцинської академії.
— Нині в її лавах більш як сотня творчих особистостей.
— Це насамперед краєзнавці, письменники, журналісти, художники, скульптори, освітяни, бібліотекарі. Маємо власну атрибутику: посвідчення, значки, відомчі нагороди. Упродовж 40 років надрукували понад 180 книжок на краєзнавчу тематику, сотні монографій, статей у наукових часописах. Ведемо широку просвітницьку роботу серед учнів, викладачів, громадськості, адже наша мета — популяризувати знання про визначних діячів культурно-освітнього гуртка, встановлювати меморіальні дошки на будівлях за проєктами Паліцина, проводити круглі столи, конференції, виставки, огляди, літературні читання, диспути, зокрема присвячені функціонуванню української мови.
Останнім часом організували круглий стіл з нагоди 140-річчя із дня народження земляка одного з основоположників футуризму художника і письменника Давида Бурлюка, підсумували міський конкурс на кращий шкільний музей Сум, провели науково-практичні конференції «Мова — держави основа», «Історія України-Руси», «Чи було возз’єднання України з росією?»
У найближчих планах — підготовка до 300-річчя із дня народження славетного філософа Григорія Сковороди, 150-річчя — художника, архітектора, графіка уродженця Ворожби нині Сумського району Василя Кричевського.
— Назвіть знаних в області й Україні паліцинських академіків.
— Наприклад, заслужений художник скульптор Олег Прокопчук. Він автор пам’ятного знака Голодомору в Сумах, меморіальних дощок, серед яких українському поетові Олександрові Олесю в обласному центрі та Білопіллі, художникові-футуристу Давидові Бурлюку, словознавцю, професорові Павлові Охріменку, гумористові Павлові Ключині. З його ініціативи й авторства виготовлено контактну скульптурну композицію «Малюки, або Діти ласують солодощами». Як відомо, свого часу Суми були центром цукровиробництва, тут працювали заводи підприємця Івана Харитоненка. Нині скульптор створює бюст Олександра Паліцина для музею «Дзвони пам’яті».
Свого часу активістів академії удостоєно почесної відзнаки «За заслуги у просвітницькій діяльності». З-поміж них Микола Тимошенко, Михайло Тесля, Василь Будянський, Надія Шевлякова, Володимир Голубченко, Микола Мошик. Кожен із паліцинських академіків робить вагомий внесок у розбудову духовного обширу краю, утвердження історичних національних традицій, популяризацію вершинних культурно-мистецьких набутків земляків. Це ще раз підкреслює єдність минулого і сучасного, слугує містком до майбутнього.
Тобто просвітницька місія української національної духовності, яку заклав 230 років тому Олександр Паліцин, успішно продовжується.
Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Анатолій БЛИЗНЮК. Народився 1950 року в селі Підставки на Липоводолинщині в учительській сім’ї. Закінчив Сумський педагогічний інститут ім. А. Макаренка за спеціальністю «вчитель української мови та літератури».
Працював учителем і директором школи. З 1983-го по 2013-й очолював один з найкращих в Україні Музей освіти і науки Сумщини. Нині завідувач музею «Дзвони пам’яті» при Сумській міській ветеранській організації.
«Відмінник освіти України» (1988), лауреат Міжнародної канадської премії Приятелів України (2003). Член правління Сумської обласної організації ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка.
Автор документального нарису «Історія професійно-технічних навчальних закладів Сумщини» в енциклопедичному довіднику «Профтехосвіта України» (2005).
Упродовж 38 років, з 1982-го по 2020-й — заступник керівника Сумської обласної ГО «Паліцинська академія». З 2020-го і досі — її ректор.
ДОВІДКА «УК»
Олександр ПАЛІЦИН. Народився 12 вересня (30 серпня за старим стилем) 1748 року. Навчався у санкт-петербурзькому шляхетському кадетському корпусі. Служив ад’ютантом у фельдмаршала рум’янцева-задунайського. Після того як пішов у відставку, весь час жив у Попівці Сумського повіту Харківської губернії. Земляки двічі обирали його повітовим маршалком дворян Сумського повіту.
Автор багатьох проєктів архітектурних пам’яток у Харкові, Сумах, на Сумщині, зокрема в Низах, Хотіні, Боромлі, Верхній Сироватці, Славгороді, Кам’янці.
1792 року заснував культурно-просвітницький гурток «Попівська академія», який слугував своєрідним навчальним закладом для дітей місцевих дворян.
Один з ініціаторів створення першого на Лівобережжі Харківського університету (1805), пізніше — почесний член Харківського університету, член Товариства наук при виші.
Першим в Україні виконав віршований переспів пам’ятки світової літератури «Слово о полку Ігоревім» (1807), який отримав високу оцінку тогочасної літературної критики.
У Попівку приїздили науковці, письменники, архітектори, з-поміж них і Григорій Сковорода.
Серед його вихованців — Микола Алфьоров, Євстафій Станевич, Сергій Глінка, Василь та Володимир Ярославські, Мойсей Ушинський, Василь Капніст, Василь Каразін та інші.
Помер у Попівці 1816-го, похований у склепі неподалік маєтку — на цьому місці встановлено пам’ятник.
Ми в Google+