За сорок хвилин виснажливої поїздки у міській маршрутці дістаюся до кінця столичного житлового масиву Троєщина. Там українсько-російська гуманітарна гімназія вражає перехожих модерним стилем оздоблення стін. З усіх боків триповерхову будівлю із синьо-фіолетово-помаранчево-жовто-зеленими вікнами від зайвої цікавості люду захищає паркан. Під ним роблю півколо й ледь не потрапляю під колеса трамвая. «Навіщо дітям тротуар? Їх підвезуть до центрального входу автівки», — знаходжу виправдання небезпечній зоні...
Уже 1 вересня ця диво-територія прийме перших школярів та приємно їх здивує гральним майданчиком із зображеними козаками на гірці, майданчиком для гри у баскетбол, червоними біговими доріжками з білими смугами, десятьма тренажерами для розвитку всіх груп м’язів, чотирма гойдалками та ялинками і низкою висаджених, немов під лінійку, кипарисів.
За двадцять хвилин тут очікують на Прем’єр-міністра Миколу Азарова. За цей час вивчаю план-схему гімназії. На фотографіях бачу: басейн (там діти плаватимуть двічі на тиждень), ігрову кімнату, спальну кімнату для першачків із двоярусними ліжками (навчання триватиме з 8.30 до 18 години), музичний клас із синтезатором, клавіновою, двома електрогітарами та підвісними стелями (більше нагадує концерт-холл).
Та це не межа. Діти в коридорах сидітимуть на м’яких шкіряних диванах і пуфиках. Їм не сліпитиме очі сонце — вікна вкривають жалюзі. А в кожному класі — інтерактивні дошки зеленого кольору, білі парти із зеленими, заокругленими краями. Не можна ж бо «загострювати» процес навчання...
Директор закладу Діана Савченко пояснює: «Цього року ми наберемо до 200 осіб у 1—7 класи. У кожному навчатимуться від 12 до 15 дітей, більшість яких — українці, за 4 тисячі гривень на місяць. Та головна перевага гімназії: можливість отримати по завершенні навчання два атестати (України та РФ) і вступити до будь-якого вишу Росії (для цього треба буде лише скласти єдиний державний іспит (введений на території РФ), а не зовнішнє незалежне оцінювання). Однак усі підручники в нас будуть із грифом Міністерства освіти України».
З її слів дізнаюся, що гімназію засновано згідно з міжурядовим меморандумом (від 14 вересня 2012 року) між Міністерствами освіти України та Росії за участю «Промінвестбанку» і його головного акціонера — російського Зовнішекономбанку.
За кілька хвилин на місце прибуває Прем’єр. Він потрапляє у заклад завдяки учнівській пластиковій картці. А вже по завершенні огляду території заявляє представникам ЗМІ: «Ця гімназія є яскравим прикладом глибокої довіри між українським та російським народом. Вона збудована за новим для нас принципом: передбачено навчання дітей за спільними російсько-українськими програмами. Це надзвичайно важливо, враховуючи величезний обсяг наших торговельно-економічних зв’язків. Інвестиції у дітей — найпевніші вкладення в майбутнє. Вірю у майбутнє українсько-російських відносин». Він висловив сподівання, що у недалекому майбутньому наші сусіди також відкриють гімназію, в якій навчання здійснюватиметься за українськими освітніми принципами.
Окрім цього, він сказав, що країні потрібні спеціалісти з гарним освітнім рівнем, який відповідає як українським, так і російським вимогам. У цьому контексті завдання представників столичної влади — домовлятися з московськими колегами щодо відкриття подібних навчальних закладів у столицях держав.
Глава уряду подякував інвесторам за відкриття українсько-російської гуманітарної гімназії й наголосив на важливості вкладення інвестицій в освіту. Окремо ж висловив сподівання, що для обдарованих дітей, батьки яких не зможуть профінансувати навчання, виділятиметься квота.
До слова, ранок цього дня у Прем’єра був насиченим. Перед тим, як прибути до гімназії, він відвідав реконструйовану дитячу поліклініку №1 у Деснянському районі. З цього приводу зазначив: «Це прекрасний лікувальний комплекс, де створено всі умови для реабілітації звичайних дітей, дітей з особливими потребами і тих, хто має хронічні захворювання чи постраждали від катастрофи на ЧАЕС».
Ми в Google+