Як відомо, нелегка доля дісталася дружинам моряків далекого плавання. Адже по півроку і навіть більше доводиться чекати на березі того моменту, коли чоловік нарешті, даруйте.., звалить у море. Відразу варто сказати: цей заяложений жарт не зовсім витримав випробування часом. А згадується він, бо нині складається враження, що переважна більшість українських жінок опинилися в ролі дружин морських вовцюганів, яких довго і нетерпляче доводиться виглядати на березі. Причому деякі морячки, не дочекавшись своїх половин, і самі вирушають у далеке-далеке плавання. А до них, так часто буває, приєднуються й діти, які вже змалку демонструють хист вроджених моряків. І, погодьтеся, для держави, оточеної з усіх боків морями, це цілком природно.

Хочете уточнити, про яку державу йдеться? Звичайно, про Україну. Які моря майже перетворили її на острівну країну? Та ті, що хоч і позначені на географічній карті в інших місцях і широтах, насправді хлюпають у нас біля порога. Приміром, Червоне. Це море, маючи навіть кілька неофіційних і зневажливих назв типу бормотуха, таки користується великим попитом, бо дуже доступне для всіх бажаючих. Утім, за популярністю йому дуже далеко до Жовтого моря, яке жовтіє, булькає і піниться з усіх боків. Це море наступає на берег так стрімко, що навіть стало спонсором такого сухопутного виду спорту, як футбол. Хоч якщо врахувати глибину, ширину, кількість сортів та інші параметри Жовтого моря, більш доречними були б інші види спорту — водне поло, синхронне плавання, веслування на байдарках та каное і навіть навколосвітня парусна регата.

Бувалі морські вовки підказують: на берегах Жовтого ніде яблуку впасти ще й тому, що маємо одне з найбільших у світі Біле море. Взагалі, «біленька», як пестливо називають цю водойму, і раніше не міліла, але останніми роками виходить із берегів і насувається на сушу, немов цунамі. Тому хоч-не-хоч у цій ситуації чогось відразу згадуються безслідно зникла під хвилями Атлантида, всесвітній потоп та Ноїв ковчег.

Не просто морською, а навіть острівною державою Україна поступово стає з усім відомих причин. Про одну з них нещодавно вкотре нагадав Держкомстат, який проаналізував обсяг виробництва тютюну та алкогольних напоїв за останні 12 років. Отже, якщо у 2000 році виробляли 16 мільйонів літрів коньяку, то у 2012-му цього напою налили аж по вінця — 46 мільйонів літрів. Розкинулось широко й Біле море — 196 мільйонів літрів «біленької» у 2000-му і аж 425 мільйонів літрів торік. Причому насамперед варто врахувати кількість виробленого алкоголю на душу споживача. Не секрет, із року в рік населення в нашій країні катастрофічно зменшується, а ось виробництво спиртного збільшується просто ударними темпами, і ми опинилися буквально на березі моря спиртного, яке оточило суходіл з усіх сторін. І тому не дивно: споживання українцями спиртного за останні 10 років збільшилося вдвічі!

Нещодавно по телевізору показували репортаж із деяких країн Європи, де немалого лиха наробила велика вода. Співчуваючи неборакам, які ходять вулицями по коліна у воді та рятуються від повені на дахах, мій знайомий спершу щось нерозбірливо буркнув, а потім чогось позаздрив мені.

— Тобі добре: ти мешкаєш на сьомому поверсі, а що я робитиму на другому?

Трохи помовчали.

— Думаєш, і до нас дійде велика вода? — нарешті здогадуюся про причину його бідкань.

— На греця нам велика, коли на нас вогняна вода наступає! — спохмурнів він. — Бо якщо раптом розіллються всі запаси спиртного у магазинах і на складах, доведеться відступати аж на найвищі поверхи! Можеш собі це уявити?

Спробував. І відразу згадав давнього приятеля, який нещодавно оселився на дванадцятому поверсі. Щастить людям! Треба зателефонувати, привітати з новосіллям і підтримувати зв’язок. Бо таки не завадить мати надійніший сховок у разі розливу тієї великої вогняної води.