Розширення Євросоюзу завжди було наслідком поступових демократичних і геополітичних процесів. Рішення надати Україні статус країни-кандидата на вступ до ЄС, ухвалене в розпал війни на європейському континенті, було політичним, і  тому не всі розуміють його тектонічні наслідки. До першої хвилі прийняття у свої лави країн колишнього соцтабору, яка відбулася у 2004 році, Євросоюз довго готувався, ухваливши з цією метою 1995-го так звані Копенгагенські критерії. Вони встановлюють вимоги до країн, що висловили бажання приєднатися до ЄС. У ситуації з Україною процес надання їй статусу кандидата відбувся у пришвидшеному режимі.

Багато хто у Брюсселі та інших європейських столицях переконаний: Київ не отримав би статусу кандидата, якби не війна. І в цьому разі механізм кандидатства став одним з найпотужніших засобів боротьби з путінською росією. Як допомогти Україні успішно пройти шлях від країни-кандидата до повноцінного члена ЄС, говорили учасники дискусії «Україна — кандидат на вступ до ЄС: шлях вперед», яка відбулася у Брюсселі за ініціативи Фонду Ганнса Зайделя.

росія хоче нас зупинити

У політичних та експертних колах ЄС існує розуміння, що надання Україні статусу кандидата не повинно стати обіцянкою, яку неможливо виконати. Адже цей статус мають п’ять країн: Туреччина, Північна Македонія, Чорногорія, Сербія й Албанія. Більшість із них перебувають у цьому статусі понад 10 років, а Туреччина — більш як 20.

«Так відбувається тому, що статус кандидата цим країнам дали зарано», — припускає німецький євродепутат  та голова Фонду Ганнса Зайделя Маркус Фербер. Щодо України, то, за його словами, виклики з проведенням політичних та економічних реформ у країні значно ускладнює війна й гуманітарна криза, спричинена нею.

Ще кілька місяців тому отримання Україною статусу кандидата для багатьох не лише в ЄС, а й у Києві було абсолютно нереальною перспективою, а тепер це сприймається цілком природно, вважає Представник України при ЄС Всеволод Ченцов. «Беручи до уваги війну, рішення про надання статусу кандидата справді було актом солідарності. Але, з іншого боку, це стало кроком, який чітко показав наше майбутнє у відносинах з ЄС», — сказав дипломат. Він вважає, що в цій війні саме Євросоюз діє як найбільший і найсистемніший партнер України, оскільки від ЄС на постійній основі наша країна одержує політичну й фінансову підтримку.

Дипломат наголосив, що кандидатський статус для України не виник на рівному місці, адже українська влада протягом останніх восьми років рухалася шляхом реформ, визначених рамками Угоди про асоціацію з ЄС. «Тому це природний і ґрунтовний розвиток», — зауважив Всеволод Ченцов. Він переконаний, що, розпочавши воєнне вторгнення в Україну, росія прагне передусім зупинити рух нашої держави в напрямку до ЄС. Досі кремль вдавався до «незграбних спроб використати так звану м’яку силу», щоб обмежити суверенітет України, вів гібридну війну, застосовуючи дезінформацію та кібератаки. А коли ці спроби виявилися марними, розпочав широкомасштабне вторгнення. «Тож ця війна — не лише захист України від російської агресії, в центрі війни — можливість для становлення та зміцнення великої європейської країни», — сказав Всеволод Ченцов.

Політична підтримка, яку Євросоюз надає Україні, відіграє визначальну роль у протистоянні з москвою. «Якщо ви не стріляєте в росіян, то це не означає, що ви залишаєтесь осторонь. Це також ваша війна, і застосування вашої позитивної трансформаційної сили життєво важливе», — наголосив український дипломат. Він нагадав, що після надання статусу кандидата  наша країна має виконати сім кроків, які сформулювала Єврокомісія. Серед них реформування судової системи, боротьба з корупцією, імплементація антиолігархічного закону, вдосконалення закону про права нац­меншин. Нині ці реформи перебувають на різних стадіях реалізації, і українська влада має твердий намір їх завершити. «Президент Зеленський заявив, що ми реалізуємо ці реформи заради України, а не заради ЄС», — зазначив Всеволод Ченцов.

Українська влада, ведучи війну з жорстоким і сильним ворогом, робить усе, щоб економіка країни працювала. Втрати та руйнування, спричинені діями російської армії, призвели до того, що дефіцит держбюджету становить 5 мільярдів євро на місяць. Але за підтримки наших міжнародних партнерів Київ поки що успішно справляється із цим викликом.

«Україна бореться, ми почуваємося сильними і розуміємо, що жорстокість нашого ворога не має меж. Але ми переможемо разом, успішно збудуємо сильну й успішну Україну і здолаємо хвороби радянського минулого — корупцію та неефективне управління», — переконаний український дипломат.

Право вето потрібно скасувати

Щоб допомогти Україні пройти шлях від кандидата до повноцінного члена ЄС, сам Євросоюз повинен стати реальною силою. «путін своїми діями повністю підірвав усі основи міжнародного права, порушивши чи не кожен його принцип. І нам треба усвідомити: світ змінився, ми увійшли в нову фазу існування, тому ЄС повинен озброїтися новими засобами і стати ефективним», — переконаний італійський євродепутат та голова неурядової організації «Спілка європейських федералістів» Сандро Гоці.

Усі важливі рішення в ЄС ухвалюють одностайно, і навіть один голос проти може його заблокувати. Так трапилося, наприклад, у процесі ухвалення шостого пакета санкцій проти росії, коли  угорський прем’єр Орбан протягом шести тижнів гальмував це важливе рішення, доки в Україні гинули мирне населення й військовослужбовці, а російські ракети нищили міста й села.

«Ніхто не знає, яке рішення і хто заблокує завтра, тому сьогодні нам необхідно позбутися права вето, бо воно заважає діяти швидко», — заявив Сандро Гоці. Він наголосив, що право вето слід скасувати щодо ухвалення рішень у галузях оборони та зовнішньої політики ЄС.

«Інакше наші друзі в Києві та Кишиневі не зможуть швидко рухатися у напрямі до членства в Євросоюзі, бо їм стане на заваді наша неефективність», — заявив євродепутат.