Заступник міністра освіти і науки Павло Хобзей:
«Фінанси — інструмент досягнення певних цілей в освітній політиці»
Наповнюваність класів, щільність учнів на певній території, педагогічне навантаження, статус гірського регіону — специфіку навчальних закладів та місцин враховуватимуть під час розподілу освітньої субвенції. Відтепер її визначатимуть за новою формулою та спрямовуватимуть лише на заробітну плату вчителів — відповідну постанову Кабмін затвердив торік 27 грудня. Складна формула містить чимало різноманітних коефіцієнтів — саме такий підхід, кажуть у профільному відомстві, дасть змогу справедливіше розподілити державні кошти. Тож які нюанси враховує важливий математичний вираз, «УК» розповідає заступник міністра освіти і науки Павло ХОБЗЕЙ.
— Павле Кузьмовичу, на заробітну плату яких саме педагогічних працівників держава спрямовуватиме освітню субвенцію?
— Освітня субвенція покриватиме лише заробітну плату педагогічних працівників, які забезпечують отримання повної загальної середньої освіти. Тобто вчителям у загальноосвітніх школах, а також учителям загальноосвітніх предметів, які працюють у професійних училищах, — ці навчальні заклади вже фінансують із місцевих бюджетів (з області й міст — обласних центрів). А також — що цілком нове — субвенцію спрямовуватимуть і на здобуття повної загальної середньої освіти для студентів коледжів, які фінансують з обласного бюджету. Адже у 2018-му коледжі, що не є окремими структурними підрозділами вишів, фінансуватимуть з обласних бюджетів і бюджету столиці.
Водночас субвенція не перекриває зарплату для педпрацівників дошкілля і позашкілля, для допоміжного персоналу, який працює у школі, і видатки на комунальні послуги, на утримання навчальних закладів.
— Хто працював над створенням нової формули?
— До робочої групи залучили представників асоціацій міст, районних рад, ОТГ, міністерств фінансів і економіки, представників місцевих органів влади і, зрозуміло, нашого відомства. Також у розрахунках допомагали експерти з українсько-шведського проекту з децентралізації. Ми довго дискутували. Формулу склали не за день — це півроку інтенсивної роботи. Адже треба розуміти, що основне для нас — не гроші, а якість освіти, якої досягаємо через фінансові інструменти, зокрема й через формулу.
— Які коефіцієнти впливатимуть на розрахунок коштів?
— Досі розподіл був дещо несправедливим, коли заробітну плату вчителям нараховували на клас. Так, учитель отримував ті самі кошти незалежно від того, скільки учнів навчав у цьому класі: десять чи тридцять. Тож ми міркували, як зробити цей розподіл справедливим і водночас стимулювати місцеві органи влади до ефективнішого використання коштів.
Запропонована формула, хоч і має складний запис, насправді проста для розуміння. Головний показник, як у всіх цивілізованих країнах, — кількість учнів, які проживають на певній території. Далі рахуємо, залежно від початкової, базової чи старшої школи, кількість годин — відповідно до навчальних планів. Адже в початковій школі менша кількість годин, а в старшій — значно більша. Враховуємо й ставку вчителя з розрахунку 18 годин тижневого навантаження. Тобто якщо загальну кількість годин по школах поділимо на 18, матимемо одну ставку.
Найскладніший множник — розрахункова наповненість класів. Раніше його враховували, але неправильно: якщо наповнюваність класів зростала, територія отримувала менше коштів на одного учня. Тому ми обрали статистичний підхід: для міст обласного значення, обласних центрів проставили норматив у розмірі 27, для міст обласного значення, що не є обласними центрами, — 25. Непросто було врахувати специфіку сільської місцевості, оскільки вона різниться. Водночас прагнули підібрати параметри, які не залежали б від ефективності роботи місцевої влади. Тож перший — це відсоток сільського населення на певній території (у районі чи ОТГ). Другий — щільність учнів на квадратний кілометр. Ці два параметри стійкі й не залежать від наповнюваності класів.
— Чи враховуватимуть поділ класів на підгрупи?
— Нині, відповідно до норм, якщо у класі навчаються понад 28 учнів, він може ділитися на підгрупи. Тому за частину навчального часу потрібно платити подвійну зарплату. А в спеціалізованих школах з іноземною мовою, де клас ділиться на три підгрупи, — потрійну.
Нова формула не враховує цього з двох причин. По-перше, згідно із законом, у класі не мають навчатися понад 30 учнів. На жаль, таку норму, особливо у великих містах, часто порушують. Ймовірно, в новому законі «Про загальну середню освіту», над яким саме працюємо, пропишемо норматив. Якби ми давали певний коефіцієнт за поділ класів на підгрупи, тоді стимулювали б міста створювати великі класи. Адже так вони б отримували більше коштів з освітньої субвенції.
По-друге, коли, скажімо, до двох класів набирають 50 учнів. Що зробить директор школи? Щоб взяти додаткові гроші, до одного класу візьме 28—30 учнів (тоді він ділитиметься на підгрупи), а решту 20—22 дітей — до іншого. Це стане маніпуляцією, яку не зможемо згодом відстежувати.
— Чому учні звичайних шкіл в одній категорії з вихованцями гімназій та ліцеїв?
— Мережа ліцеїв і гімназій — питання місцевих органів влади. Несправедливо надавати з бюджету більше ресурсів лише за категорію навчального закладу. Адже не секрет, що вряди-годи школи переназивають ліцеями чи гімназіями, проте якість освіти не змінюється. Нині немає чітких критеріїв, чим відрізняється добра загальноосвітня школа від гімназії — лише тим, що проводить добір дітей до 5-го класу?
Ще аргумент. Насправді наповнюваність класів дуже важлива для початкової школи, де навіть 30 учнів — надміру. Тож прописуватимемо норматив бодай 25 учнів. Ця проблема актуальна й для базової і старшої школи, де теж треба змінювати методики викладання: замість фронтального (коли вчитель біля дошки) до навчання у групах, дискусії, підготовки спільних проектів тощо. Прагнемо, щоб класи були меншими, щоб запроваджували інтерактивне навчання, тому не хочемо стимулювати відповідними чинниками, грошима. Адже фінанси — це інструмент досягнення певних цілей в освітній політиці.
— У розрахунках закладено коефіцієнт для гірських шкіл — як їхніх учителів підтримуватиме держава?
— Учителі гірських шкіл (розташованих на
— Навіть беручи до уваги всі нюанси, зарплата вчителя, скажімо, в селі вважатиметься високою, натомість у містах-мільйонниках — все-таки низькою.
— Досі кошти на зарплату розподіляли за простою формулою, яка не враховувала багатьох параметрів. Тож нині на рахунках відповідних органів місцевої влади залишилося понад чотири мільярди гривень. Ці кошти можна використати на заробітну плату в цьому році або на поліпшення матеріально-технічної бази навчальних закладів. Нова формула нарахування освітньої субвенції забезпечує справедливіший розподіл. У багатих містах, приміром, де розташовані атомні електростанції, різниця між вчительською зарплатою і працівників місцевих підприємств буде істотною. Схожа ситуація й у столиці, де значно вищий рівень оплати праці, ніж в інших регіонах. Тож місцева влада надає вчителям певні муніципальні надбавки, що дає змогу вирівнювати ситуацію.
— Чи враховане в субвенції цьогорічне підвищення заробітної плати педагогів ще на 25%?
— Звісно, через фіксовані механізми. Решту 7% ми прописали через надбавки. Адже якщо учитель хороший, то хоч би як підвищували зарплату, все одно йому недоплатимо. А якщо педагог слабший, ймовірно він вже й не відробляє ті гроші, які отримує.
Тому прагнемо давати мотиваційне фінансове заохочення, щоб цю надбавку отримали прогресивні вчителі — агенти змін, котрі втілюватимуть у життя підходи концепції «Нової української школи». Тож чітко прописуємо, що цю надбавку отримають учителі початкових класів і керівництво шкіл, які пілотують проект нового стандарту початкової освіти, а також ті педагоги, які візьмуть 1 вересня 2018 року перший клас. Упродовж всього навчального року триває серйозна підготовка вчителів — це значне навантаження, щоб підготувати їх до першого вересня. Адже крім викладання, вони повинні ще й самі вчитися, тому ми даємо їм не менш ніж 20% надбавки (до 30% залежно від вкладу і фінансових можливостей території). Далі агентам змін додаткові надбавки можуть надавати місцеві органи влади, які знають цих прогресивних педагогів, — саме на них опиратиметься реалізація реформи середньої освіти від першого до одинадцятого класів.
Також у межах імплементації мовної статті нового Закону «Про освіту» підтримуємо вчителів української мови і літератури для шкіл з мовою нацменшин — вони отримають надбавку не менш ніж 20%. Таким чином закладаємо суттєву мотиваційну складову, щоб у системі української освіти відбувалися прогресивні явища.
Інна КОВАЛІВ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Павло ХОБЗЕЙ.Народився 1960 року в місті Інта (Республіка Комі). У 1969 році родина переїхала на Івано-Франківщину. Закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка, Українську академію державного управління при Президентові України. Працював начальником Головного управління освіти і науки Львівської ОДА, проректором Українського католицького університету.
Ми в Google+