ТЯГАНИНА

Вже завершені кримінальні справи слідчі везуть до суду «на перекладних»

Коли наприкінці минулого року набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс, відповідно до норм якого всі порушені правоохоронними органами справи заносять до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а отже, не можуть тишком-нишком закривати, як це було раніше, вітчизняне суспільство ніби отримало ковток свіжого повітря. В багатьох з’явилася надія, що відходить у минуле прісної пам’яті «телефонне право», ніхто не зможе тепер безпідставно втручатися в роботу слідства, тим більше грубо тиснути на нього.

Тобто теоретично наше законодавство почало набирати обрисів європейського. Ось якби лишень практика не підвела, гадали автори новацій. І вочевидь мали на це підстави.

Тричі в одну воду

У грудні 2012-го наша газета в публікації «Нелегка доля легкої промисловості: чи виживе» («УК» від 14 грудня 2012 р. №231) дослідила, чому зарубіжні інвестори спішно відмовляються від перспективних пропозицій українських підприємців.

Виявилося, що причиною таких відмов є не слабкість нашої економіки, не вади управління персоналом і навіть не брак кваліфікованих кадрів. Натомість жупелом для солідних бізнесменів, які передбачали вкласти свої кошти в наші заводи і фабрики, стали неправомірні дії рейдерів та втаємничена бездіяльність місцевих правоохоронних органів щодо законних власників.

Так, ТОВ «Киянка-Плюс», донедавна лідер з виробництва трикотажних виробів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, виявилося жертвою рейдерського захоплення і з кінця 2010 року змушене було призупинити роботу й самотужки захищати своїх робітників, а також своє право на власність, працю, сплату податків до бюджетів усіх рівнів.

Як зазначають представники підприємства, шляхом підробки протоколу загальних зборів нечисті на руку ділки забрали в законних господарів усе нерухоме майно. Підписи під протоколом загальних зборів товариства та актом передачі майна зробила людина напередодні звільнена зі своєї посади, яка добре знала, що  не має права їх підписувати.

Та хоч як це дивно, ТОВ «Киянка-плюс» тричі змушене було звертатися до Голосіївського райвідділу міліції столиці щодо надання цим діям правової оцінки. Тричі правоохоронці відмовляли заявникам, посилаючись на «вбивчий» аргумент — свідчення безпосереднього автора фальшування документів. Лише після оскарження товариством бездіяльності міліції в районній прокуратурі прокурор району порушив відповідну кримінальну справу.

На момент попередньої публікації в нашій газеті (14 грудня 2012 р.) згадану справу внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і редакція пообіцяла відстежити, чи буде дотримано норм чинного законодавства при її розгляді.

Крок назад, крок на місці

Після надання експертних висновків звільнена з посади директорка зізналася, що справді власноруч підписала згадані вище документи і в письмовій формі засвідчила ці факти. За час слідства (а воно тривало майже рік) зібрано достатньо доказів для пред’явлення підозри у злочині. Здавалося б, тепер можна завершувати кримінальну справу, аби, зрештою, справедливість було відновлено.

Та ось дивина: слідчий відділ Голосіївського РУ ГУ МВС України в Києві, нехтуючи положеннями Кримінального процесуального кодексу,  в яких зазначено, що матеріали справи слід невідкладно передати до суду для їхньої подальшої оцінки й ухвалення відповідного рішення (постанови, вироку тощо), не робить жодних дій навіть на вимогу прокуратури.

Причину такої бездіяльності важко пояснити — дуже вже вона схожа на безпідставне затягування процесу, ігнорування чинного законодавства і незрозумілого приховування очевидних фактів підробки документів.

Якась невидима рука вимушено гальмує й іншу карну справу, про яку йшлося в публікації «Урядового кур’єра». Тут вже йдеться про інший різновид рейдерства — захоплення чужого майна з допомогою «братків» та їхньої грубої сили.

Ще 27 грудня 2011 року о 4 годині 50 хвилин група невідомих вибила вхідні двері і нагло вдерлася до приміщень, які належать на правах власності ТОВ «Киянка-Плюс» та ТОВ «Візард», спробувавши заблокувати два поверхи будівлі. Міліція затримала нежданих «гостей» і навіть доставила у відділок.

Та нашвидкуруч допитавши досвітніх «гостей», правоохоронці з Голосіївського РУ ГУ МВС України в Києві дійшли висновку, що цих милих і симпатичних людей найняли для нічного ремонту приміщень керівники сусіднього підприємства. Зрозуміло, справжнім господарям у порушенні кримінальної справи оперативно відмовили. Й вони, як і в згаданому вище випадку, майже рік намагалися зрушити з місця цю справу.

Знову-таки за вимогою прокуратури, тільки вже не районної, а київської міської, кримінальну справу порушено, з 7 грудня 2012 року її також занесли до ЄРДР, визначивши відповідний реєстровий номер. З того часу минуло майже півроку. Результатів — як кіт наплакав.

Кажуть, не опитано всіх свідків. Лукавлять. Бо тоді, коли законний власник вимагав покарати хуліганів, слідству вистачило півдоби, щоб опитати героїв-нападників, потиснути їм трудові долоні і відпустити на всі чотири сторони, закривши справу. А щоб сьогодні довести її до логічного завершення — суду і покарання — мало півроку. Парадокс, чи не так?!

Без відповіді залишаються два запитання. Перше: «Чи знайдеться бодай один інвестор, який ризикне вкласти свої кревні у нашу легку промисловість, і чи зможе вона піднятися з руїн, стати гідним конкурентом неякісному імпортові і знову успішно працювати на благо та імідж України?»

Друге: «Чи мав рацію той, хто застерігав, що найпрогресивніший новий Кримінальний процесуальний кодекс «зламає зуби» на тіньовій практиці вітчизняної правоохоронної системи?»

Зазначимо,  що за кілька днів після нашої попередньої публікації уряд своїм розпорядженням  від  19 грудня 2012 року затвердив План заходів щодо сприяння діяльності іноземних інвесторів, головною метою якого має стати  визначення конкретики, реалізація якої сприятиме розв’язанню та упередженню виникнення складнощів ведення бізнесу в цілому та, зокрема, діяльності європейських інвесторів, а також додатковому залученню інвестицій і підтримці розвитку економіки. Схоже,  маємо практичне поле для втілення урядового рішення. Чи хтось думає інакше?