ПРОБЛЕМА

Кардіохірургічною допомогою в Україні охоплено менше половини хворих, які її потребують

Парадокс наших днів: тисячі хворих, життя яких можна було б врятувати оперативним втручанням, щороку помирають, а хірурги найвищої категорії мало практикують, бо … немає кого оперувати. Про це, зокрема, йшлося на щорічному з’їзді керівників кардіохірургічних центрів України, що проходив у Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова.

Проблема серцево-судинних захворювань вкрай актуальна. Відповідно до статистики, в Україні понад 12 млн громадян страждає від ішемічної хвороби серця. Така поширеність серцево-судинних захворювань — справжня загроза національній безпеці. Тим часом кардіохірургія — одна з найперспективніших і швидко прогресуючих галузей науки та медицини. Вона визначає рівень розвитку держави, її інтеграцію у світову медицину. Сьогодні неможливо собі уявити лікування хворих із вродженими і набутими вадами серця, ішемічною хворобою серця чи складними порушеннями ритму без хірургічного втручання. В Україні працює 24 кардіохірургічних центри в усіх регіонах України, де виконують понад 17 тис. операцій щороку.

Майже всі вони відкрилися за безпосередньої участі флагмана вітчизняної кардіохірургії — Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова. Тут і сьогодні виконується близько 30% від загального числа всіх кардіохірургічних втручань в державі та проводяться фундаментальні наукові дослідження, які активно впроваджуються в практику кардіохірургів України. Зберігаються традиції та темпи роботи, закладені засновником — Миколою Михайловичем Амосовим.

Так, у 2011 році врятовано 4862 життя.  Найбільш вражає прогрес хірургії ішемічної хвороби серця (летальність 0,4%), гострого інфекційного ендокардиту (летальність 1,4%), вкрай важкі операції при розшаруваннях аневризм аорти, критичних вроджених вадах серця.

Інститут оновив парк обладнання майже всіх клінічних відділень, отримав кошти на проведення капітальних ремонтів операційних та інших підрозділів. І головне — розроблено та затверджено проект нового надсучасного лікувально-діагностичного корпусу інституту з оригінальними гібридними операційними, службою екстреної кардіохірургії та реабілітації пацієнтів після операцій на серці.

Проте, зазначив президент Національної академії медичних наук Андрій Сердюк, порівняння фактичної кількості зроблених за рік операцій з розрахунковими показниками потреби свідчать про те, що кардіохірургічною допомогою в Україні охоплено менше половини хворих, які її потребують. За даними Асоціації серцево-судинних хірургів України, забезпечення потреби в коронарографіях становить лише 1,0%. Велика кількість гострих інфарктів та високий рівень смертності від них є відображенням цього показника. Також недостатньо розвинена служба екстреної кардіохірургічної допомоги.     

В Україні близько 50 дорогих апаратів (вартість кожного — 12—17 млн гривень), які в середньому обслуговують, умовно кажучи, півтори людини на день. Тим часом кожен апарат щодня може здійснювати від 10 до 15 процедур.

Учасники з’їзду наголошували, що не всі профільні лікарі направляють хворих на консультацію в кардіохірургічні центри. А в інституті імені М. М. Амосова під час досліджень тисячі коронарографій виявили, що больовий синдром у пацієнта виникає внаслідок 70-відсоткового звуження судинного проміжку. Традиційне лікування стенокардії за таких умов не стримує атеросклеротичного процесу. Протягом року-двох судина повністю перекривається і виникає інфаркт.

Тому слід відпрацювати новий підхід, спираючись на те, що больовий синдром вже свідчить про проблему. До лікування без коронарної діагностики приступати не варто. Після усунення основної проблеми — звуження судини — потрібно забезпечити відповідне медикаментозне лікування, призначене кардіологом, і проводити вторинну профілактику інфаркту міокарда.

Як раціональніше організувати роботу? Проблему буде обговорено на спільній нараді керівників МОЗ, Національної академії медичних наук та головних кардіологів областей.

ДОВІДКА  «УК» 

Смертність від серцево-судинних захворювань останніми роками становила 66% від усіх смертельних випадків у країні. Кількість хворих з ішемічною хворобою серця зростає щорік. У 2011 році цей показник становив понад 6 мільйонів випадків. Гострий інфаркт міокарда трапляється в понад 34 тис. хворих щороку, з яких кожен третій помирає. Загалом серцево-судинні захворювання призводять до первинної інвалідизації 33% працездатного населення.

Головний лікар
Національного інституту серцево-
судинної хірургії ім. М. М. Амосова
Сергій СІРОМАХА:

— Були часи, коли медики не могли допомогти хворим здолати складні серцево-судинні недуги. Нині все змінилося. Вітчизняна наука і практика прогресують. Нині кардіохірургія — не експериментальна галузь. Є методики і спеціалісти, які можуть і готові запобігти найскладнішим ситуаціям. Проблема в тому, щоб їх не допускати і вчасно приходити на допомогу. Як і що для цього робити, відомо. В Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова ми не маємо черг на жодні операції. Пацієнтам роблять потрібні дослідження протягом 1—2 днів, і одразу оперують. Після втручання хворі перебувають у лікарні 6—7 днів. Крім того, що в інституті виконується близько 5 тис. операцій на рік, ми маємо і ліжковий, і науковий потенціал для збільшення цієї кількості. Однак у житті все складніше, напрацьовані схеми часто не спрацьовують, не всі хворі до нас звертаються. Тому смертність від серцево-судинних захворювань стала по суті національною бідою. Основна причина цього —немає чіткої державної програми, яка б передбачала як заходи та схему подолання недуги, так і відповідальність не лише медиків, а й керівників регіонів за її виконання, а також відповідне фінансування. Не самі лише профільні спеціалісти на місцях винні в тому, що не всі, кому це потрібно, вчасно звертаються до кардіохірургічних центрів. Причин багато. Десь бракує інформації, в багатьох немає коштів навіть на дорогу, не проводяться профілактичні огляди … Здолати все це й повинна допомогти програма. Своє місце у її виконанні медики знають і готові відповідати за результат. Потрібно підняти роль влади в організації процесу, адже йдеться про національну безпеку держави. Дедалі більше хворіє молоді. Якщо не вжити кардинальних заходів, матимемо суспільство, яке вимиратиме. Досвід країн, котрі здійснюють відповідні програми боротьби із серцево-судинними захворюваннями, показав їх високу ефективність. Якщо вона діятиме у нас, то невідкладна і кваліфікована допомога буде доступна пацієнтам, а головне — наближена до них. У нас працює значна кількість кардіохірургічних центрів. Для них треба створити такі умови роботи, щоб вони боролися за пацієнта. Тоді зникне проблема невчасних оглядів, необізнаності громадян про можливості лікування. Саме за умови роботи медиків і повинна відповідати влада на місцях.