БЕЗПЕКА СУДНОПЛАВАННЯ

Висококваліфіковані фахівці морського та річкового транспорту вважають деякі «новації» чиновників Мінінфраструктури несвоєчасними і деструктивними  

Загальновідомо, що добрий господар зносить старе житло лише після того, як переступить поріг і занесе весь домашній скарб до новозведеного.  Але, як свідчить практика, цю просту істину нерідко ігнорують ті, від кого  залежить майбутнє цілих галузей української економіки та долі сотень тисяч людей. Саме це спадає на думку, коли  читаєш Звернення до Президента, Прем’єра, міністра Мініфраструктури та голови СБУ, підписане капітанами далекого плавання, штурманами, судновими механіками та фахівцями інших професій, для яких ходіння морями і океанами стало таким же звичним, як і по земній тверді. Тобто звернення ініціювали люди, які з власної практики знають, що  безпека судноплавства — це передусім безпека життя людей. І саме тому їх хвилює майбутнє Державної системи управління цим процесом. Судячи з документа, вони, як і вся морська спільнота України,  уважно відстежують дії державних органів щодо  своєчасної  імплементації  в національне законодавство вимог міжнародних конвенцій з питань роботи моряків. У тому числі  вимог Манільських поправок до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти (ПДНВ) 1978 року, які набули чинності з 1 січня 2012 року і мають бути повністю впроваджені до 1 січня 2017 року. А дипломування моряків, як зазначають  висококваліфіковані фахівці морського та річкового транспорту, — це частина галузевого єдиного технологічного процесу забезпечення безпеки судноплавства.

Відповідною урядовою постановою встановлено, що загальне керівництво Державною системою управління безпекою судноплавства здійснюється Кабінетом Міністрів України через Міністерство інфраструктури. Останнє несе також відповідальність за виконання зобов’язань держави за міжнародними конвенціями Міжнародної морської організації, виконує функції Морської адміністрації України. Тож закономірно, що нині в Мінінфраструктури розроблено низку нормативних документів, спрямованих на впровадження нових міжнародних вимог, орієнтованих на чинну організаційну систему підготовки і дипломування моряків.

Проте останнім часом, як наголошується у Зверненні,  комплексну  скоординовану роботу щодо приведення національної нормативної бази у відповідність з міжнародними вимогами, окремі посадовці намагаються підмінити частковими структурними змінами у питанні дипломування моряків. Зокрема, на нарадах обговорюються можливості ліквідації Координаційної ради з питань підготовки та дипломування моряків, а також зміни відомчого підпорядкування Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків і, як наслідок, роздрібнення найважливіших комплексних завдань вказаної Інспекції на окремі функції. Далі — передати ці функції іншим непрофільним суб’єктам Державної системи управління безпекою судноплавства й ліквідувати Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків. Такі пропозиції, вважають учасники Звернення, є  несвоєчасними і деструктивними з огляду на потенційну шкоду суспільству, загрозу соціальній стабільності та національній безпеці.

Нині, на виконання доручення Прем’єр-міністра Миколи Азарова, в Мінінфраструктури здійснюються заходи з упорядкування державних підприємств галузі морського та річкового транспорту, які належать до сфери управління Міністерства інфраструктури України. Але при цьому складається враження, що робиться це не завжди зважено і об∂рунтовано. Зокрема, серед протокольних доручень (п. 7 протоколу наради Мінінфраструктури від 21.06.2013, затвердженого міністром) є доручення  до 26.07.2013 опрацювати питання щодо передачі Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, яка належить до сфери управління  Міністерства інфраструктури України, в підпорядкування Міносвіти.  Але ж ця Інспекція забезпечує функціонування державних кваліфікаційних комісій, передбачених статтею 51 Кодексу торговельного мореплавства України, і не є навчальним закладом.

Більше того, в Україні налічується понад 200 тисяч моряків. Конвенція ПДНВ вимагає від моряків кожні п’ять років підвищувати свою кваліфікацію, проходити тренажерну підготовку і подовжувати чинність своїх кваліфікаційних документів. Тому щорічно через державні кваліфікаційні комісії проходить понад 40 тисяч моряків. Поспішні ж організаційні пертурбації в умовах перехідного періоду  невідворотно призведуть до суттєвих затримок з підготовкою та реалізацією рішень, передбачених вимогами названої Конвенції, що неминуче поставить усіх моряків в зону ризику втрати роботи. А будь-яка затримка в отриманні кваліфікаційних документів призведе до зростання соціальної напруги серед моряків. Щоб цього не сталося, потрібно посилити роль і значення Координаційної ради з питань підготовки та дипломування моряків для узгоджених дій Мінінфраструктури, Міносвіти і  Мінохорони здоров’я у вказаній сфері.

А задля збереження авторитету України як морської держави, запобігання процесам дестабілізації в  суспільстві,  висококваліфіковані фахівці, які  підписали Звернення до вищих посадових осіб держави й уряду, цілком аргументовано  просять відкласти розгляд питань ліквідації Координаційної ради з питань підготовки та дипломування моряків,  зміни відомчого підпорядкування (ліквідації) Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків до повного завершення впровадження в Україні вимог Манільських поправок до Конвенції ПДНВ (1 січня 2017 р.). А також призначити розгляд питань стану Державної системи управління безпекою судноплавства, координації дій центральних органів виконавчої влади щодо виконання міжнародних та національних вимог з підготовки та дипломування моряків на одному з найближчих засідань Ради національної безпеки і оборони України.

І якщо вдумливо проаналізувати текст Звернення, то стає очевидним, що ті, хто підписався під ним, дбають передусім про загальнодержавну справу і прагнуть застерегти від того, щоб реформування не перетворилося в руйнацію.