Днями на Закарпатті відбувся третій форум «Відкрите Закарпаття — Re:Open Zakarpattia». Як і в попередні роки, учасники обговорили актуальні для регіону й усієї країни проблеми. Захід, який проходив під гаслом «Сміливість», знову зібрав топових спікерів з України та сусідніх країн. Як правило, зосереджувалися на облаштуванні життя в умовах війни, протидії агресії росії та беззаперечній перемозі.

Відповідальність має бути невідворотною

Першою на форумі виступила керівниця Центру громадянських свобод, відзначеного Нобелівською премією миру 2022 року, Олександра Матвійчук. Очолювана нею організація створила ініціативу трибуналу для путіна. Започатковано всеукраїнську мережу документування воєнних злочинів: зафіксовано вже понад 24 тисячі епізодів.

«Уже відкрито понад 30 тисяч кримінальних проваджень. Але досі у Кримінальному кодексі України не передбачено статей щодо відповідальності проти людяності, а також недостатньо прописані такі злочини. Відповідальність за них має бути невідворотною», — впевнена Олександра Матвійчук.

Із наступного року очолювана нею громадська організація в деяких країнах розпочне публічні кампанії, щоб розповідати про людські історії. Мета кампанії — довести всім політикам, звичайним громадянам розуміння того, чому Україна не може віддати свої території.

Житло переселенцям без оплати

Голова Закарпатської військової адміністрації Віктор Микита у виступі зосередився на тому, як функціонує проєкт із будівництва житла для внутрішньо переміщених українців. Розпочав із того, що в область перемістилася половина тих підприємств, які забажали переїхати на захід України, — загалом близько 440. Кількість переселенців, які офіційно зареєструвалися в області, сягає майже 150 тисяч. Ще стільки само або й трохи більше таких, які живуть без реєстрації. Податки з релокованих підприємств та ІТ-кластера, які було створено після початку війни, відрахування із зарплат військово­службовців дали змогу вийти на профіцит обласного бюджету. Завдяки цьому з’явилася нагода підтримати територіальні громади, які забезпечували проживання й харчування внутрішньо переміщених громадян.

«Ми релокували підприємства, які займаються будівництвом швидкозбірних панельних будинків. Створили умови для роботи цих підприємств, щоб вони мінімізували затратну частину на будівництво; територіальні громади відвели земельні ділянки. Так змогли вийти на ціну 300 доларів США за квадратний метр житла з урахуванням наповнен­ня: санвузлів, кухонь тощо», — зазначив Віктор Микита.

Третину вартості будівель сплачує обласний бюджет і ще по стільки — місцеві та бізнес, який користуватиметься цим житлом протягом десяти років. Надаючи житло своїм працівникам безоплатно, релоковані підприємства зможуть залучати робочу силу. Громади, отримуючи податок із доходів зайнятих фізичних осіб, матимуть свою вигоду.

Керівник військової адміністрації Закарпаття повідомив, що в області готують проєкт реабілітаційного центру з термальними водами. Спів­працюють із медичними донорами та міжнародними благодійними організаціями, щоб допомогти військовим після повернення із фронту безперешкодно перейти до мирного життя.

Влаштувати мільйони

У час війни актуальнішими, ніж будь-коли, стають узгоджені дії між містами й регіонами. Розповіддю про таку співпрацю розпочав Львівський міський голова Андрій Садовий: «Ми мали спільні зустрічі-зуми з міськими головами обласних центрів заходу України. Говорили, хто скільки може прийняти українців. Ми підготували себе і свої міста, змогли прийняти і допомогти громадянам. Створені добрі умови викликали бажання залишатися у Львові. Ми повинні бути надійним тилом, давати енергію, любов, тепло».

За місяці, що минули після 24 лютого, через місто Лева пройшли понад 5 мільйонів людей. В окремі дні, за даними мобільних операторів, у місті одночасно перебувало 2 мільйони.

«У Першому медичному об’єднанні надано лікарські послуги понад 11 тисячам поранених, — продовжує Андрій Садовий. — Вибудовуємо екосистему реабілітації «Незламні». Робимо біонічні протези, збираємо ресурси у цілому світі. Маємо розуміти: людей, які потребуватимуть допомоги, зокрема протезування, буде десятки тисяч. А тих, хто потребуватиме психологічної допомоги, — мільйони. Наша перемога буде кінцевою не тільки тоді, коли виженемо ворога, а коли відбудуємо державу».

Відбудувати допоможемо

Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків підкреслив важливість відносин між містами, об’єднання зусиль, необхідних для перемоги, а після неї — відбудови зруйнованого ворогом.

«Із західних областей походить левова частка військовослужбовців, які воюють у ЗСУ. І тут нині левова частка внутрішньо переміщених осіб, — зазначив він. — Нині вкрай важливе партнерство міст і всередині країни, і за кордоном. Партнери Івано-Франківська — Берегове на Закарпатті, Ніжин у Чернігівській області, Конотоп на Сумщині, а також тимчасово окуповані Попасна й Волноваха. Відбудувати їх допоможемо».

Голова Чернівецької обласної військової адміністрації Руслан Запаранюк повідомив про особливості підготовки до нинішньої зими: «Ми готуємося, опрацьовуємо різні сценарії. У разі необхідності заплановано відкриття 264 пунктів обігріву для населення в області та 18 мобільних пунктів, які зможемо перемістити в будь-яку точку краю. Є два вантажні автомобілі, які можуть переміщатися по області для обігріву людей. Усі пункти забезпечено основним генератором і додатково тепловими гарматами з можливістю підтримання тепла протягом доби».

Завдяки досвіду закарпатських громад під час подолання наслідків паводків 1998—2000-х років, а також системній роботі з гуманітарними вантажами міській раді Берегового вдалося швидко налагодити всю інфраструктуру, необхідну для проживання вимушених переселенців. Про це, а також про запроваджену Мальтійською службою допомоги систему соціальних карток для вимушених переселенців розповідав міський голова Золтан Бабяк.

Кордон стоїть перед новими викликами

На неготовності українських пунктів пропуску на українсько-словацькому кордоні до підвищених навантажень, які виникли в умовах війни, наголосив радник прем’єр-міністра Словацької Республіки з питань транскордонного співробітництва Едуард Бураш. Зі словацького боку теж, за його словами, є проблеми. Наявні смуги для руху не можуть вмістити всі легкові та вантажні автомобілі. Серед них є й ті, що везуть гуманітарну допомогу, збіжжя та інші вантажі. Потрібно, за словами радника прем’єр-міністра Словаччини, спільно знаходити вихід із ситуації. Це важливо ще й з огляду на те, що з першими морозами знову пі­дуть великі групи переселенців, і проблеми посиляться.

Едуард Бураш нагадав про обсяги підтримки України від його країни. Зокрема, Словаччина надала 1,8 мільйона євро на придбання електро- та дизельних генераторів. Безпосередньо на потреби Закарпаття спрямувала 20 мільйонів гривень.

Важлива логістика

Про перспективи відбудови зруйнованих країною-агресором енергетичних та інших об’єктів говорив заступник міністра інфраструктури України Мустафа Найєм: «Є експертне коло, люди, залучені у відбудову, модернізацію. Однак усе це станеться тільки після того, коли ми переможемо».

Найважливіші, вважає заступник міністра, нині питання логістики, доставка чутливих вантажів, їжі, ліків, а також експорт продукції за кордон. Простої на кордоні, які часто тривають тижнями, не потрібні нікому, ведуть до перевитрат.

За словами Мустафи Найєма, готують законопроєкт, покликаний спростити приватно-державну співпрацю у відбудові інфраструктури. Фінансування, яке надаватимуть Україні на відбудову, відбувається за певних умов. Один із таких прикладів — надання угорським урядом коштів на будівництво об’їзної дороги довкола Берегового на Закарпатті. Рівно половину контрактів за цим проєктом мав виконувати угорський підрядник. Однак роботи гальмуються, бо в Україні швидкі процедури для виконання таких проєктів поки що лише створюють.

Урядовець зупинився й на необхідності запровадження спільного митного контролю на кордонах України із країнами Євросоюзу. Переговори про це тривають уже пів року, а позитивного результату так і не досягнуто. На перешкоді бюрократизм та інертність у ставленні до війни. «Наша митниця, прикордонна служба, Мінінфраструктури повністю готові синхронізувати наші процедури з Європейським Союзом, щоб оминати всі ці контрольні точки», — зазначив Мустафа Найєм.

Державний секретар МЗС України Олександр Баньков зосередився на питанні компенсацій втрат українського бізнесу на внутрішньому ринку через війну, сприянні вітчизняних дипломатів у виході експортерів на зовнішні ринки.

Про досвід у залученні інвестицій розповів мер Дебрецена, другого за величиною міста в Угорщині, Ласло Папп. Щоб допомогти компенсувати втрати українського бізнесу на внутрішньому ринку через війну, вітчизняні дипломати сприяють експортерам у виході на зовнішні ринки. І вже є чимало таких успішних кейсів.

Ставлення етнічних груп, турботи волонтерів

Після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України передбачали неоднозначну реакцію різних етнічних груп. Однак побоювання, що так станеться, не справдилися. За словами голови Держслужби з етнополітики та свободи совісті Олени Богдан, протягом першого тижня війни було хвилювання, чи не використає росія якусь етнічну спільноту для виступів і закликів на кшталт «порятуйте нас». Але з такими заявами не вийшов ніхто. Люди різних етнічних ідентичностей у всьому світі підтримують Україну, бо бачать, що правда і справедливість на її боці.

Про питання, які хвилюють волонтерів і зокрема необхідність оновлення законів, що регулюють їхню роботу, говорив народний депутат Роман Грищук.

«Потрібно максимально спростити процес реєстрації волонтерів у держ­реєстрі за допомогою «Дії» та без необхідності фізично подавати банківські виписки до податкової. Це для того, щоб максимально захистити цих людей, які потенційно перебувають у зоні ризику», — зазначив він. Треба звільнити від оподаткування волонтерів за весь календарний рік, навіть якщо їх тільки зараз було внесено до реєстру, але збирати допомогу почали раніше. Відповідні законодавчі зміни разом із Мінцифри вже готують.

Об’єднавчі мультикультурні лінії

У країнах Заходу існує чітка концепція кордонних ліній, які відокремлюють одні країни від інших. У цьому сенсі він втратив відчуття мультикультурності. І саме Україна може стати джерелом відновлення цієї культурної традиції для Європи. Про те, як це може відбутися, учасники форуму мали змогу почути від засновника польського центру «Пограниччя мистецтв, культур, народів» есеїста Кшиштофа Чижевського.
«Є Європа як політичний концепт, є Європа як економічний концепт, однак немає Європи як культурного проєкту. У цьому шанс для України, адже саме з цієї частини Європи може піти концепція мультикультуралізму», — зауважив він.

Своєрідним підсумком можна вважати виступ заступника голови Закарпатської обласної ради Андрія Шекета. Згадуючи Закарпаття у контексті повномасштабної війни, він вважає за доцільне вживати поряд зі словами «надійний тил», «тиха гавань» і таке, як «плацдарм».

«Закарпаття стало плацдармом для тих людей, які прийшли зі східних регіонів чи центральних областей, стало плацдармом для допомоги, що надходила, — сказав Андрій Шекета. — Закарпаття — один з логістичних плацдармів. В одному економічному просторі в радіусі від 100 до 150 кілометрів і Дебрецен з мільярдами інвестицій, і словацьке місто Кошице, і румунське місто Сату-Маре тощо. Саме тому в контексті відбудови Закарпаття може стати логістичним плацдармом в інтеграції з Європейським Союзом».

Насамкінець.Жити в родинній Європі, як прагне Україна, за словами ще одного з учасників форуму, президента Литовського національного історичного комітету Алвідаса Нікжентайтіса, означає думати не лише про реформи воєнні, політичні, економічні. Ми не можемо створити нормальне суспільство на демократичних засадах без того, щоб не усунути відмінностей в історичній пам’яті, у ставленні до минулого.

«Нині моральний авторитет України високий, як ніколи, — підкреслив він. — І саме завдяки Україні почався процес наближення різних історичних пам’ятей».

Непохитна позиція України, наша героїчна боротьба за свою незалежність заслужила ту підтримку, яку нам надають нині наші партнери. Це засвідчив і форум, який відбувся на Закарпатті.