Розробка колективу науковців Харківського національного університету міського господарства неінвазивний апарат штучної вентиляції легень, про яку повідомляв «Урядовий кур’єр» і захоплено розповідали десятки ЗМІ, потрапила у довгий лабіринт чиновницьких узгоджень, дозволів та інших бюрократичних зволікань. І відбувається це, нагадаю, в час, коли сотні лікарень потерпають від нестачі сучасного кисневого обладнання для лікування хворих на COVID-19. Схоже, що інноваційний недорогий мобільний і нескладний у користуванні апарат, виробництво якого за ліцензією Лондонського університету вчені Харківського національного університету міського господарства ім. Бекетова адаптували під українські стандарти, може спіткати доля численних винаходів, проєктів, які роками лежать у шухлядах чиновницьких столів. А може, ще за радянською традицією жовтіють під товстим сукном канцеляристів.

За словами директора Навчально-наукового інституту енергетичної, інформаційної та транспортної інфраструктури ХНУМГ Ігоря Білецького, в Міністерстві охорони здоров’я їхню розробку відправили в довгий шлях сертифікації. Хоч постанови Кабінету Міністрів дозволяють введення в обіг та експлуатацію окремих виробів, необхідних для виконання заходів на запобігання поширенню, локалізацію і ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Тим часом пандемія не вщухає, забираючи щодня здоров’я і життя сотень людей. Як сказав Ігор Білецький, колектив ХНУМГ навіть у такій ситуації не складає рук і готовий працювати на користь людей. Він гостро потребує допомоги уряду.

Легко говорити з тим, хто хоче тебе почути

Здавалося б, який стосунок до медобладнання має структурний підрозділ університету міського господарства, який працює в галузях енергетики, інформаційних технологій, електричного транспорту та інших комунальних проблем міст. І справді, як пояснили в університеті, фактично жодного. Однак, за словами Ігоря Білецького, з огляду на гострий дефіцит сучасного медобладнання в лікувальних закладах Харкова у виші з самого початку пандемії визначилися з напрямом своєї участі у загальній протидії хворобі.

«Ми як технічний університет думали, чим можемо допомогти в боротьбі з коронавірусом. Хтось шиє маски, хтось випускає герметичні костюми для лікарів. Ми ж технічний університет. Через критичну нестачу апаратів ШВЛ у лікарнях Харкова й усієї України вирішили створити новітній зручний і мобільний апарат, — розповідає директор інституту. — Перебрали багато концепцій, розглядали десятки моделей і зупинилися на апаратах, що працюють на давно відомому методі СРАР: створення continuous positive airway pressure — постійного позитивного тиску в дихальних шляхах, коли до повітря додається кисень».

Апарат створює позитивний тиск на маску пацієнта, допомагає дихати і дає змогу додавати до повітря кисень 20—95 відсотків, що підвищує його недостатній рівень у крові пацієнта. Тобто саме те, чого потребують хворі на COVID-19.

Схожі пристрої було розроблено ще у 1960 роках, але вони вже давно і морально, і технічно застаріли. Отож, пояснює Ігор Білецький, вчені університету почали працювати над проєктуванням новітнього апарата, поставивши перед собою кілька завдань: забезпечити його мобільність, можливість переміщення з ним хворих до лікарні, у самій лікарні, використання його в польових умовах та каретах швидкої допомоги. Важливо, такий апарат має бути технологічним, щоб його можна було швидко поставити на виробництво і щоб коштував недорого.

У процесі вивчення світового досвіду в цій галузі натрапили на розробку Університетського коледжу Лондона. Завдяки тому що ХНУМГ має високий рейтинг, посідаючи 25 позицію в освіті України, потужну промислову, лабораторну бази, високий рівень фахівців, британці відгукнулися на пропозицію харків’ян щодо співпраці.

«Почали спілкуватися ще на початку процесу створення власного апарата ШВЛ. Колеги з Лондона, зазначивши, що це світова проблема і розв’язувати її потрібно спільно, поділилися з нами досвідом. Надали всю технічну документацію, а після того, як пройшли етап сертифікації, дали нам ліцензію на неінвазивний ШВЛ», — розповів Ігор Білецький.

До слова, Лондонський університет з бюджетом приблизно мільярд на рік, 300 мільйонів з яких спрямовують на гранти на дослідження, не видає ліцензій ані комерційним організаціям, ані виробникам.

«Просто нам вдалося знайти спільну мову. Просто університет допоміг університету. Цей діалог підтримуємо і тепер», — зазначив Ігор Білецький.

У серійне виробництво — хоч завтра

За чотири місяці вчені ХНУМГ разом з партнерами зуміли пройти весь ланцюжок організації виробництва і підготовки серійного випуску ШВЛ за британською ліцензією. Виготовили дослідний зразок, а потім і дослідну партію з десяти апаратів, напрацювали логістику.

«Деякі комплектуючі ми замовляли за кордоном, але основна кількість — це вироби наших харківських підприємств, наших партнерів. Навіть деталі з медичної сталі зуміли на замовлення зробити в Україні. Наприклад, є деталь, основа якої — трубка завтовшки 0,8 мм. Її слід виготовляти зі специфічної медичної сталі. Допуск деталей, які проходять до десяти видів обробки, становить 6 мікрон. Тому нам її виготовляли на замовлення», — розповідає Ігор Білецький. Він наголошує, що партнери допомагали вченим безплатно.

Ціна одного такого апарата ШВЛ — 50—70 тисяч гривень залежно від комплектації. За словами науковця, якщо правильно поставити роботу, для більшості медзакладів потрібно буде придбати лише портативний завбільшки зі смартфон, адже все інше у них є в наявності. Апарат можна підключити і до систем кисню. Для його роботи не потрібне електропостачання, оскільки він працює від тиску кисню.

Це, до речі, також вагомий аргумент у характеристиках пристрою, оскільки траплялося, що у приміщенні лікарні зникала електрика, як в одній з областей Західної України, і тоді померли двоє хворих.

Нещодавно після успішних випробувань у ХНУМГ пройшла презентація неінвазійного апарата штучної вентиляції легень за участі керівників Харківської облдержадміністрації, заступника міністра охорони здоров’я. Усі учасники презентації говорили про гостру затребуваність таких апаратів для України, а Харківщина вже хоч тоді готова була закупити 500 таких ШВЛ. Але для масового виробництва, яке харків’яни повністю готові розпочати на наявних потужностях хоч завтра, потрібен сертифікат, або ж дозвіл від Міністерства охорони здоров’я.

Зробити легше ніж пробити

Тисячу апаратів за два місяці вже могли б виготовляти в Харкові, проте відповіді на подані в МОЗ документи про отримання дозволу на виробництво та експлуатацію науковці ХНУМГ не отримали ні через два тижні, ні через місяць.

«Структура дуже зарегульована, — міркує Ігор Білецький. — Коли в МОЗ запитували, чи ми розробили і обрахували бізнес-проєкт, ми, щиро кажучи, не зовсім розуміли це запитання. Адже ми університет, у нас немає бізнесу. ШВЛ — це наша посильна допомога в боротьбі з пандемією. Одне слово, нас відправили на довгий шлях сертифікації. А для розроблення технічних умов потрібні кошти і час. Це близько чотирьох місяців і плюс процедура сертифікації. Ще чотири місяці. Чи є вони у країни, хворих на COVID-19?»

Науковець розповів, що Університетський коледж Лондона після випробування своєї продукції вже через десять днів мав дозвіл на використання своїх апаратів ШВЛ, яких вже в перші місяці пандемії в Англії було виготовлено 50 тисяч штук. У Пакистані отримали на базі ліцензії дозвіл на виробництво за тиждень.

Ректор університету Володимир Бабаєв 6 листопада звернувся з листом до міністра охорони здоров’я щодо з’ясування долі харківських апаратів ШВЛ, проте відповіді, бодай хоч якоїсь, так і не отримав. Як дізнався через канцелярію, лист потрапив до одного із заступників міністра й там застряг.

У МОЗ є процедура, за якою міністерство може видати дозвіл за швидкою процедурою під час пандемії. Адже і прецеденти були ще в травні цього року. Як свідчить копія документа №24-04/125132-20, міністерство видало дозвіл на виготовлення 10 000 апаратів ШВЛ одному з підприємств України. Проте, за відгуками лікарів, ці апарати, в яких на голову хворому надягають поліетиленові мішки, родом з минулого століття. Та й технічні характеристики далекі від вимог сьогодення, особливо в умовах пандемії.

Отож спільне дітище лондонських і харківських науковців, покликане допомогти медикам у лікуванні хворих на коронавірусну недугу, саме потребує свіжого, наповненого киснем повітря, не отруєного чадним газом бюрократії