ПРЕЦЕДЕНТ

Чому окремі правоохоронці професійно захищають… шахраїв?

Природно, що участь у будь-якому судовому засіданні вимагає серйозного ставлення всіх без винятку його учасників. Навіть тоді, коли воно відкрите, а справа, про яку йтиметься, не стосується звинувачення у злочині, що тягне за собою тяжкі наслідки.

Та коли позаторік 23 листопада 2011 року суддя Оболонського районного суду міста Києва, розпочавши слухання словами «Заборонено знімати на камеру, оскільки може бути розголошена досудова таємниця слідства», затим півгодини відхиляв одну за одною кільканадцять заяв позивача і, зрештою, після кількох хвилин перебування в дорадчій кімнаті закрив кримінальну справу, пославшись на рішення слідства, яке він отримав безпосередньо під час судового засідання, серйозно сприймати побачене і почуте, погодьтеся, стало складно.

Ця ситуація надто вже нагадувала давню буддійську притчу про трьох мавпочок, перша з яких не хотіла бачити зла, а друга і третя слухати та говорити про нього: наслідуючи їх, за задумом авторів, загалом можна було вберегтися від зла. Та навряд, що саме це — завдання третьої гілки влади.

Молодший брат «Еліти-центру»

Безсмертна слава Остапа Бендера спонукає багатьох любителів в’їхати до раю на чужих плечах. На щастя таких пройдисвітів, кількість легковірних не меншає, і, що гірше, вони продовжують жити з вірою, що скандали на кшталт «Еліти-центру» обійдуть їх стороною.

Хоча, погодьтеся, є і другий бік цієї медалі: якщо всі ми нікому не довірятимемо, зокрема й будівельному бізнесу, навряд чи це додасть бонусів вітчизняній економіці, натомість спорудження житла, зокрема і в столиці, знову зведеться нанівець.

Та повернімося до судового засідання, яке ми згадували вище. Як розповіла в листі до редакції група інвесторів, котрі протягом 2005—2008 років уклали інвестиційні угоди на пайову участь у будівництві житлового будинку з ТОВ «Інжпромбудсервіс», коли спливли терміни зобов’я?зань будівельників і справа зайшла в глухий кут, вони змушені були захищати свої права та інтереси. Знайшовся і чоловік — Ігор С. (із зрозумілих причин ми допоки не називаємо прізвища нашого «героя» —  І. Н.), який запропонував розгубленим громадянам свої юридичні послуги: мовляв, і захистить, і допоможе таки стати власниками якщо не квартир, то бодай отримати право власності на свою частку інвестицій в об’єкті незавершеного будівництва, котре тягнеться як мокре горить уже впродовж восьми років. Хоча як юрист мав знати, що за законом це неможливо.

Схопившись за соломинку надії, люди пристали на пропозицію цього «фахівця». Тож безпосередньо на вулиці біля житлового недобуду за адресою проспект Оболонський, 30 він запропонував усім інвесторам підписати з ним як із суб’єктом підприємницької діяльності договори про надання ним юридичних послуг.

Важливі  не гроші,  а їхня кількість

Для представництва інтересів інвесторів у різних інстанціях пан С. запропонував створити громадську організацію «Спілка інвесторів ТОВ «Інжпромбудсервіс», зібравши з громадян гроші на її реєстрацію, а затим щомісяця вимагаючи кошти на функціонування спілки, заробітну плату бухгалтера, юриста, оренду приміщення та охорону. Цікаво, що за статутом учасниками спілки виявилися він і ще двоє близьких йому людей, щоправда, жоден з яких особисто не є інвестором цього будинку.

Будь-які спроби отримати оформлений належним чином статут, протоколи загальних зборів чи звіти про діяльність спілки та витрачені кошти, пишуть автори листа, зводилися нанівець. Більше того, розпочавши власну перевірку, вони дізналися із сайту в Інтернеті: утаємничена спілка, що функціонувала на кошти інвесторів, проводила значно ширшу діяльність  — пропонувала третім особам правову допомогу, займалася питаннями будівництва та збутом будівельних матеріалів.

Надалі, йдеться в листі до редакції, Ігор С. запевнив частину інвесторів у необхідності створення кооперативу і зареєстрував його. Певна річ, засновниками цієї ще однієї контори «Роги і копита» знову став він сам та двоє його поплічників. Один з них за 32 тисячі гривень, які вкотре зібрали довірливі громадяни, нібито провів «аудит-експертизу» і разом з організатором афери почали переконувати інвесторів, що добудовувати будинок можна лише їхніми коштами, отож треба ще збирати — по 350 доларів за 1 квадратний метр.

І знову жодних установчих документів щодо кооперативу, кажуть інвестори, їм не показали. Вони навіть хотіли зупинити діяльність цього липового утворення. Та маховик обдурювання розкручувався й надалі. За словами Ігоря С., кожен член БОК «Житло-інвест» повинен був передати кооперативу свої паї (у багатьох вони вже оплачені стовідсотково). Незгодних та тих, у кого немає грошей, неодноразово повторював на зборах спілки новітній кооператор, залякуючи людей, йому нічого не варто «викинути з дому».

«Мічений  юриста»

І лише пізніше зрозумівши, що їх просто майстерно обдурювали, інвестори з’ясували, хто та особа, котра довго годувала їх обіцянками. Виявилося, що Ігор Васильович С. свого часу через «липову» страхову компанію спритно надурив тисячі херсонців і за вироком Суворовського районного суду міста Херсона від 28 вересня 1998 року  був засуджений на 4,5 року саме за шахрайство. Та вочевидь, відбувши строк у колонії суворого режиму, належних висновків так і не зробив.

Тоді вони кинулися перевіряти те, що їм обіцяли «на словах», і зрозуміли, що їхні гроші зникли як у прірву.

Прискіпливий читач іронічно завважить: «Хіба ж можна бути такими довірливими? Адже ясно, як Божий день, що мають справу з непевною людиною!» Та виявилося, ця іронія поширюється не лише на авторів листа до редакції, а й на Оболонський районний суд столиці.

Ще раз залізши до кишені інвесторів, тепер уже на 40—50 тисяч «зелених», наш горе-герой сміливо подався до суду і, як за помахом чарівної палички, виграв справу, в результаті якої кожен власник недобудованої квартири нібито отримав «законне право» на шматок недобудованої споруди.

Апеляційна інстанція дуже швидко відмінила це рішення як незаконне, мотивуючи тим, що право власності виникає лише з моменту державної реєстрації нерухомого майна, передумовою ж набуття такого права на новостворений об’єкт, відповідно до закону, є закінчення його будівництва, а також у більшості випадків прийняття нерухомого майна в експлуатацію.

За словами вкотре обманутих інвесторів, зібрані головою спілки «на виграшну справу» кошти знову канули в Лету. Лише тепер вони зняли з очей рожеві окуляри і відкрили гірку істину: досвідчений шахрай дуже довго водив їх за ніс.

Про злочинну, за словами авторів листа, діяльність громадянина І. С., що, на їхню думку, підпадає під ст.190 Кримінального кодексу (шахрайство), вони подали заяву до Оболонського РУ ГУМВС України в Києві ще на початку лютого 2012 року. Та через місяць слідчий цього райвідділу своєю постановою відмовив у порушенні кримінальної справи, навіть не розглядаючи факти, викладені в заявах інвесторів.

І лише після звернення до Генпрокуратури правоохоронці таки взялися розглядати кричущі факти про заволодіння шахрайським шляхом чужими коштами. Та, як завважують автори скарги, слідчі Оболонського райвідділу міліції діяли в досить специфічний спосіб.

Приміром, приходить до слідчого поважна людина, полковник у відставці, просить взяти у нього свідчення. А йому, ні сіло ні впало, відмовляють. Натомість у двері стукає інший інвестор, тепер уже інвалід війни в Афганістані, каже, що має важливі докази про шахрайство, — а його й вислухати нікому. Одне слово, якась цілковита «кругова оборона» від істини.

 Дива  трапляються

Зрештою, дві справи обдурених інвесторів таки дійшли до суду.

Одну суд розглянув по суті, а другу тягнули п’ять місяців поспіль, причім навіть змінили «коней на переправі», тож новий суддя ухвалив досить оригінальне рішення: згаданий позов не входить до їхньої юрисдикції, бо повинен розглядатися… за місцем реєстрації будівельної компанії.

Правоохоронні органи, зі свого боку, ніби й продовжували розслідувати порушену кримінальну справу. Та тут небавом ображений І. С. — в одній особі консультант з юридичних питань, голова спілки інвесторів ТОВ «Інжпромбудсервіс» та очільник кооперативу «Житло-інвест» — не дочекавшись завершення розслідування, оперативно подав скаргу до того ж таки Оболонського суду на постанову про порушення згаданої вище справи за фактом заволодіння шахрайським шляхом чужими коштами, мовляв, оббріхують чесну людину.

І колесо Феміди прискорено закрутилося. Новий суддя, прийнявши цю справу 31 жовтня 2012-го,  навіть без урахування двох вихідних, призначив слухання у ній вже на 5 листопада. Та оскільки заявник якраз перебував у відрядженні, довелося все-таки її відкласти. 23 листопада служитель Феміди разом із прокурором рішуче відхилили всі без винятку скарги особи, за заявою якої було порушено кримінальну справу про шахрайство.

А після кількахвилинного перебування в дорадчій кімнаті суддя раптом зачитав постанову, цитуємо, «Про закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину від 15 листопада 2012 року, винесену начальником відділення СВ Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві, відповідно до якої кримінальну справу №05-27173, порушену за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, закрито за відсутністю події злочину».

Причім, як йдеться в постанові, сам Ігор С. , цитуємо, «не заперечував проти залишення скарги без задоволення та відкликав свою скаргу». Простими словами йдеться ось про що: людина, яку звинувачували у шахрайстві, вже не скаржиться на це, бо слідство спішно встановило: злочину, виявляється, не було!

«Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожен, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності…» — зазначається в постанові про закриття кримінальної справи, підписаної слідчим І. Холондовичем. Ніби все й правильно, тільки деякі твердження з цієї цитати викликають в авторів листа певні сумніви.

Так, важко погодитися, кажуть вони, що в цьому випадку йдеться про повне розкриття злочину, коли навіть свідків не вислухали належним чином, не кажучи вже про перевірку документів. Є застереження і щодо строків розслідування, яке тягнулося з лютого 2012-го. А вже наприкінці минулого року  правоохоронці так поспішали із закриттям справи лише з однієї причини:  торік 20 листопада  якраз набрав чинності новий Процесуальний кримінальний кодекс, за яким кримінальні справи не можна закривати без належного розгляду в судовому засіданні.

У їхньому випадку, твердять ошукані інвестори, злочином, у якому підозрюється Ігор С., є шахрайство, котре відповідна стаття Кримінального кодексу трактує як корисливий злочин, суб’єктивна сторона якого передбачає наявність прямого умислу і корисливих мотивів.

Причім добровільна передача потерпілим майна чи права на нього є обов’язковою ознакою шахрайства. Зловживання довірою як спосіб шахрайства — недобросовісне використання довіри з боку потерпілого. Чому ж цього не хоче побачити Феміда?