Нещодавно довелося бути свідком повчальної розмови.

— До людей, — говорив голова правління Укрмолпрому Василь Бондаренко керівникові заводу, — треба ставитися так, як хочете, щоб ставилися до вас. Пропонуючи споживачам неякісну продукцію, ви прагнете матеріальної вигоди. А про здоров’я тих, хто їстиме ваші вироби, думаєте? Підриваючи власний авторитет, ви ганьбите державу…

Відвертою і деколи навіть різкою була розмова. Впливати на виробників ні фінансово, ні адміністративно керівник громадської організації не може. Тож і вдається до моралі. Скажете, в наш час це не діє. Помиляєтесь. Ви залежите від авторитету того, хто захищає інтереси суспільства. Чесною працею Василь Маркович стверджує його в молочній галузі не один десяток років. І всі знають: не для себе старається — вболіває за громадську справу, відстоює інтереси держави своєю громадянською позицією. А тому він, представник молокопереробників, чи не більше навіть за керівників-аграрників, відстоює інтереси селян, дбає про те, щоб вони мали відповідні умови для виробництва молока. Бо це, вважає, в інтересах держави.

Саме так працює і директор Інституту фізіології рослин і генетики НАН України академік, Герой України Володимир Моргун. Попри всі труднощі цей науковий заклад за останні роки зробив справжнісінький прорив у селекції пшениці. Сорти інституту здатні давати 100-центнерний урожай. Заслуга вченого не лише в цьому. Його невтомними зусиллями робиться все для того, аби здобутки вчених набули практичного значення. Минулорічний рекордний збір зерна — свідчення успіху й на цьому шляху.

І ще один приклад. В Яготинському районі Київської області не уявляють життя без Володимира Ременяки, який очолює райдерж?адміністрацію. Його не просто поважають. Його люблять. Бо Володимир Павлович любить людей, яким чесно служить. А звідси і стиль роботи. Жителі району визначили його так: «На район Семеняка працює, як на себе, — такого керівника соромно підводити, йому хочеться допомагати».

Різні люди, різні у них посади. Об’єднує їх державницька позиція. На відміну від горе-політиків, які розмови про любов до України зробили прибутковою професією, вони на державу працюють. Їхній внесок оцінюється не лише конкретною продукцією. Такі люди — велети, що бережуть моральні цінності, своїм прикладом допомагають суспільству виробити імунітет проти зневіри, вселяють надію. Погодьтеся, сьогодні це не менш важливо, ніж зібрати додаткову тонну зерна. Сірість, яка намагається все і всіх підім’яти під себе, посіяла в державі цинізм, культ насильства, аморальність. Але вона не довговічна, боїться світла. Люди, які попри всі складності не зламались, не втратили гідності, чесно роблять свою справу і є тим промінням світла, яке допоможе більшості прозріти і здолати сірість.

Справжні патріоти не б’ють себе в груди на мітингах і високих трибунах. Вкотре час показав, що вони прагнуть не натовпу сподобатись, а найкраще виконати справу, якій служать. При цьому навіть у найнесприятливіших умовах знаходять шляхи розв’язання проблем. При цьому не на зарубіжжя орієнтуються, а перевершують зроблене там. Біда в тому, що політики не створюють умов для розквіту таланту таких людей. Тому багато, дуже багато напрацювань так і не пробиваються на широкий загал. Наша ж держава, за словами поета, сильна Іванами, які не зрадять ні предкам, ні собі, ні майбутньому. Вони — державники. І не тому, що не зуміли скористатися каламутною водою, збуреною горе-політиками, для наживи за рахунок суспільного добра. Їх велич у тому, що навіть не збиралися стати на згубний шлях. Бо мають совість, відповідальність перед суспільством, почуття гідності. Риси, яких так бракує тим, хто заяви про свою любов до держави зробили професією…

Бути державником сьогодні важче, ніж будь-коли. Тим часом суспільство, в якому престижною стала не творча робота, а вміння вигідно перепродати, де панує лицемірство, а чесність вважають пережитком минулого, для оздоровлення потребує людей, які хочуть і вміють працювати на благо держави. Вони є. Але чи про них сьогодні говорять, чи їх підтримують?