А чи не зовсім нині українці забули про відзначення дня святої Варвари? Випадає воно між Андрієм і Миколаєм — 17 грудня. Ще на початку минулого століття на Тернопіллі Варварин день ушановували обрядами. Тож працівники Тернопільського обласного краєзнавчого організували захід «На Варвари у музеї...».
З’ясувалося, що свята Варвара в українців — покровителька вишивальниць, а також шлюбу, молодих родин і дітонародження. Тож подбали про відкриття виставок «На Варвари взори розквітали» та «Вишивана доля рідного краю», де показали найкращі зразки вишивки з фондів музею.
Запросили й народних майстринь, які провели для охочих майстер-класи з художньої вишивки, бісероплетіння, створення ляльки-мотанки, зав’язування хустки й намітки. Людмила ще зі шкільних літ захоплювалася бісероплетінням. На дійстві навчала дітей техніки «ткане полотно» без верстата. Подобається їй робити віночки, ткані полотна, пов’язки на голову, пояси, браслети, прикраси на шию, а також відтворювати етнічні візерунки, солярні знаки, реконструювати старовинні сорочки, шити чоловічі краватки й сорочки.
Як саме відзначали століттями свято Варвари на західному Поділлі, розповів відомий у краї етнограф професор Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка Олег Смоляк. Заміжні жінки до цього дня повинні були виготовити власноруч рушник. Увечері на Варварин день, щоб пологи були успішними, роздягалися й тим рушником накривалися, щоб нечиста сила не зашкодила їм у народженні дітей.
У 1970-х роках Олегові Смоляку під час етнографічної поїздки до Бережанського району вдалося довідатися, що на Варвари дівчата, які готувалися стати молодими господинями, випікали сім буханців хліба. Зокрема перший — для ворони, щоб вона відкаркувала від лихих людей, другий — аби вороги, сусіди не нашкодили майбутньому одруженню, третій — щоб суджений не мешкав десь далеко, бо ноги дуже находить-натопче, четвертий — для духів предків, аби були покровителями в одруженні, п’ятий — на потопельників, щоб не заманювали молодого, а сьомий — на Варвару, щоб дала гарну подружню пару. Хлібини ці зберігали до Різдва, потім складали у напірник і лягали спати, вважаючи, що саме цього величного свята бажання-мрії мають здійснитися.
Під час дійства «На Варвари у музеї…» пропонували традиційний узвар і трав’яний чай. А ще розповіли про історію надходження до фондів Тернопільського обласного краєзнавчого музею ікони святої Варвари. Тим часом знаний у краї гурт «Пшеничне перевесло» заколядував, нагадавши, що «де коляда лунає, там спокій, добро і сам Господь перебуває». Серед кількох різдвяних пісень у виконанні цього колективу прозвучала й про святу Варвару, яка «церкву збудувала з трьома куполами». Професор Олег Смолій нагадав, що Варвара загинула від батькового меча за те, що прийняла християнську віру. Її дуже шанують християни й особливо українці, бо частину її мощів привезли на початку ХІІ ст. до Києва, де нині зберігають у Володимирському соборі. Тому для українців свята Варвара будує церкву та об’єднує всіх навколо себе у глибокій християнській вірі.
Ми в Google+