В Ужгороді одну з відкритих екскурсій містом, які тут час від часу влаштовують історики і краєзнавці, присвятили незвичній темі — органам. Біля обласної філармонії, де цей король музичних інструментів грає майже пів віку, зібрався великий гурт людей. Їхню цікавість задовольняв Шандор Шрайнер — екскурсовод, автор книжки «Органи Закарпаття», яка вийшла друком наприкінці 2022 року. Сьогодні розповідаємо про непересічну особистість музиканта, майстра органів і автора ґрунтовного видання.

Найбільше трубних — на Закарпатті

Краю за Карпатами належить пальма першості за кількістю таких музичних інструментів, як орган. Попри недружнє ставлення попереднього режиму до церковного інструмента на території області збереглося 56 органів. Це майже половина загальної їх кількості — в Україні загалом налічується 122 органи.

У Закарпатській області культура трубних органів не зазнала такої руйнації, як на Галичині, Правобережжі чи сході України.  Ще одна цікава деталь: кількість інструментів у реформатських і римсько-католицьких храмах на Закарпатті приблизно однакова. І кожен орган унікальний, має історичну та мистецьку цінність.

Інтерес до короля музичних інструментів з’явився в артиста Заслуженого академічного Закарпатського народного хору, майстра-настроювача фортепіано Шандора Шрайнера тоді, коли йому запропонували реставрувати найбільший церковний орган краю. Це було ще 2010-го. Згодом Шандору, який добре виконав роботу, запропонували наглядати за технічним станом, а також настроювати найбільший в області орган Закарпатської обласної філармонії. Із часом за паном Шандором закріпився статус єдиного в області реставратора і настроювача трубних органів.

Шрайнер-музикант грає в оркестрі хору на кларнеті й тараґоті — інструменті, який на сцені можна бачити нечасто. Чому? Це традиційний угорський народний духовий інструмент. Шандор — етнічний угорець, досконало опанував гру на ньому, а 2021 року взяв участь у всесвітньому форумі тараґотистів в Угорщині.

Перша така енциклопедія

Не дивно, що саме трубні органи стали для Шандора Шрайнера об’єктом глибокого вивчення. Він накопичував факти, ознайомлювався з історичними документами. Підсумком копіткої праці, яка розтяглася на чотири роки, стала книжка «Органи Закарпаття». У ній ретельно опрацьовано інформацію про історію цих музичних інструментів. А ще вміщено історико-музикознавчі, культурологічні есе на тлі європейського мистецького життя.

«Уперше комплексно досліджено не тільки історію появи на Закарпатті короля музичних інструментів органа, його входження в церковне і світське життя краю впродовж століть, а й подано детальну інформацію про всі наявні та втрачені (зруйновані) органи або брутально знищені владними режимами чи користолюбцями, внаслідок воєнних конфліктів, вандалізму», — читаємо в анотації до книжки. 

Ідеться і про органобудівничі фірми та окремих майстрів, а також музикантів, які продовжують високу місію виконавців на цьому складному інструменті.

На презентації книжки Шандор Шрайнер зауважив, що повертати до життя органи — його місія. Видання, яке побачило світ, теж до неї входить.

«Книжка — ґрунтовне дослідження, фактично перше енциклопедичне видання про органи в Україні, — відгукнувся головний редактор «Карпат», заслужений працівник культури України Борис Кушнір. — Її зміст, викладений на 344 сторінках українською і угорською мовами, розповідає про наявні і втрачені органи.

Не акцентуватиму на тому, з яких причин сучасники недолічилися десятків цих інструментів, але мусимо визнати, що Закарпаття можна вважати органним краєм України. Тому, що у книжці відображено не лише церковне, а й світське життя, теж є пояснення. Адже орган завжди супроводжував релігійні потреби, звучав на заходах поза богослужбами. У книжці про все це йдеться в деталях, зібрано унікальні факти».

В Україні й за кордоном

Автор книжки почувається в темі вільно, оперує безліччю фактів, бо роками відновлює й налаштовує старовинні музичні інструменти на Закарпатті й за його межами. Понад десять років обслуговує і відповідає за технічний стан органа Закарпатської обласної філармонії. Як фахівець наглядає за найбільшим органом України у Львівському будинку органної та камерної музики. Пан Шандор повернув до життя занедбаний інструмент на Волині в місті Рожище, а також у Рівному. Кілька разів його запрошували відновлювати органи за кордоном. І з цими завданнями теж упорався.

«Порівняно великий наклад — 330 примірників — дає змогу зробити книжку доступною широкому колу читачів, — прокоментував її вихід директор видавництва «Карпати», заслужений працівник культури України Віктор Браславець. — Вона відкриває новий пласт у тій царині музичного мистецтва, про яку в нас досі майже не згадували, — культурі органів. Вважаю, книжка — історичне і своєрідне полікультурне надбання Закарпаття».

«Орган може звучати  урочисто і святково, загадково і проникливо, збурено й сакрально. Закарпаттю є чим пишатися, адже тут зібрано чимало зразків найбільшого у світі інструмента — органа, — цього разу ділився думками автор книжки. — В Ужгороді є три органи, один з яких, у філармонії, світський. Його виготовила фірма Rieger Kloss з міста Крнов у Чехословаччині 1974 року. Щоб цей, як і будь-який інший інструмент, звучав чисто, не видавав фальшивих звуків, його потрібно тримати чистим. Бруд — найперший ворог органа».

Широченну звукову палітру вічного інструмента автор цих рядків зміг осягнути, потрапивши у святая святих — туди, де встановлено органні труби. Здавалося, тут незліченна їх кількість, однак пан Шрайнер чітко знає, що тут 2242 труби. Вони різної довжини і діаметру — від двометрових завтовшки з руку до кількасантиметрових з 3—4 міліметрами в перерізі лабіалю. Цього трубного господарства не видно із глядацького залу філармонії, однак саме воно забезпечує величне, здатне зачепити глибини людських душ звучання.

І знову звуки лікують душі

Що органи справді належать до тих інструментів, які увібрали дух століть, можна пересвідчитися на прикладі того, який раніше слугував вірянам села Округла в Тячівському районі. Це найдавніший з відомих закарпатських органів, збудований 1800 року. Він пережив дві світові війни, однак, замовкнуши в часи Другої світової, більше не прокидався. У тому, що він знову зазвучав, пряма заслуга Шандора Шрайнера, який відновив цей інструмент. Перевезений до Мукачева, орган з давньою історією нині лікує душі вірян у міській каплиці Святого Йосипа.

Розповідь про цей орган, як і про всі інші у краї, увійшла до книжки, презентація якої відбувалася в обласній філармонії. Звуки органів поза церквою чути нечасто, і те, що в залі Закарпатської обласної філармонії під час презентації лунала саме така музика, стало справжнім подарунком. Грою на органі супроводжувала презентацію солістка Закарпатської обласної філармонії Катерина Гажо. Вона віддана цьому інструменту понад два десятиліття — грає на ньому із 13 років. Позаду навчання в Ужгородському державному музичному училищі та Львівській музичній національній академії. Технічним виконанням порадувала і талановита органістка Наталія Лендєл та лауреатка міжнародних конкурсів Ольга Чундак. Усі три органістки — колишні учениці заслуженої артистки України Наталії Висіч.

На трубах — сліди від куль

Про почуте на заході та про сприйняття вічного інструмента, який гучними  акордами вривався у презентацію, пересічні шанувальники відгукувалися захоплено.

«Звучання органа викликають змішані враження — до захоплення долучається відчуття катарсису, — ділилася думками одна з них Юлія Єгорова-Рогова. — Інструмент дарує те, до чого прагне мистецтво, а саме очищення і збагачення людських душ. Найбільша цінність цього музичного інструмента, який доволі рідкісний, полягає в тому, що він надихає, змушує думати про вічне».

Цілком виправдані слова подяки авторові за його внесок у справу відродження культури цього музичного інструмента.

«Перший орган у нашій церкві було побудовано 1853 року, — зазначив заступник єпископа Закарпатської реформатської церкви Янош Гейдер. — Інструмент, побудований 1909 року після того, як старий неможливо було відреставрувати, пережив дві світові війни, що видно за слідами осколків від куль, які влучили в нього. Але ми дуже вдячні Шандору, який відреставрував частини, що зносилися, і за те, що він постійно доглядає за інструментом. Це та спадщина, яку ми передаватимемо далі».

І мистецтвовзнавці, і всі, кому не байдужа доля органів, мали змогу отримати книжку Шандора Шрайнера. А за підсумками щорічного книжкового фесту його працю визнано найкращою в номінації «Книга року 2022». Гортаючи це багатосторінкове видання, читачі пересвідчуються в тих духовних багатствах, якими володіє Закарпаття й загалом Україна.