Їм по 16—17 років. Походять з Донеччини, Одещини, Вінниччини, інших областей. Вирішили стати ліцеїстами Військово-морського ліцею (м. Одеса). Євгеній Дацюк, Данило Сітніков, Едуард Храмогін, Микола Кириченко вже навчаються на випускному курсі. Розмовляючи з ними, цікавився, чому відмовилися від підліткового життя й поміняли його на військове із жорсткою дисципліною й високою відповідальністю.  Чи бачать себе в подальшому українськими військово-морськими офіцерами?

Сісти за парту змусила війна

Данила Сітнікова з Донеччини до ліцею привели мрія і… війна. Нині родина юнака мешкає в так званій сірій зоні на Донбасі. Каже, з дитсадочка прагнув стати військовим. У дитинстві передусім його захоплювала форма морських офіцерів, те, як із повагою ставляться люди до них. Він любив дивитися фільми з цієї тематики, читати книжки. Старший брат став будівельником, а Данило виріс із переконанням, що не бачить себе в жодній іншій професії, крім військовослужбовця. А тут ще й російський агресор зазіхнув на землю, де народився й зростав. Уже ніщо не могло зупинити Данила у виборі професійного шляху. Він твердо «вирішив стати захисником України, щоб визволити свою землю, Крим».

Вступивши до Військово-морського ліцею, Данило не приховував, що на перших порах йому було важко, дуже хотілося додому. Але адаптувався, тепер взвод став для юнака справжньою родиною, де панують дружні стосунки, де весело й добре.

Данило першим у сім’ї прагне одягнути форму українського морського офіцера. Тож закінчуючи ліцей, готується до вступу в Інститут військово-морських сил Національного університету «Одеська морська академія». Як і Євгеній Дацюк, Едуард Храмогін, Микола Кириченко.

У цьому закладі вже навчається брат Євгенія. Хлопець свого часу навідався з Вінниччини до Одеси, разом із братом милувався південним містом, побачив і будівлю Військово-морського ліцею. «Дуже захотілося бути його вихованцем», — ділиться думками Євгеній. Почав готуватися до вступу, нині вже другокурсник. Наступним кроком до опанування професії морського офіцера має стати для юнака інститут. Те, що військово-морська служба — його покликання, Євгеній Дацюк не сумнівається. Він з родини військових, батько — учасник бойових дій.

Тато Едуарда Храмогіна теж брав участь у воєнних діях, щоправда, в Афганістані. «Вступати до ліцею — цілком мій вибір, — розповідає хлопець. — Батьки не дуже зраділи моєму бажанню, не хотіли, щоб я їхав з рідної оселі, вважали, що ще малий. Але я твердо вирішив, тож мама й тато змушені були погодитися». Едуард планує продовжити службу на флоті.

У ліцеї навчаються чимало дітей, батьки яких — учасники бойових дій чи внутрішньо переміщені, багато й сиріт. Микола Кириченко належить до пільговиків. Військово-морська служба теж його приваблює. Заклад забезпечує його і всіх, хто має пільги,  всім необхідним, дає базову освіту, змогу вступити до військово-морських коледжів, інститутів.

Посвята у моряки

Як бути морським офіцером, хлопці відчули під час практики. 73 вихованці ліцею цьогорічної літньої пори вперше вийшли у відкрите море на військових навчальних катерах «Сміла», «Нова Каховка», «Чигирин». Юнаки виконували обов’язки вахтового рульового, вахтового сигнальника, вивчали морську навігаційну карту, визначали місце перебування корабля, допомагали механікам, членам екіпажу. З нетерпінням чекали традиційного ритуалу оморячування, під час якого пили з плафона морську воду. Це своєрідна посвята в моряки.

Сьогодення вимагає від моряків чимало знань, умінь, зокрема слід добре володіти англійською мовою. Адже наші військові цілковито переходять на термінологію НАТО.

Як розповідає викладач англійської мови Тетяна Ветлинська, до послуг ліцеїстів лінгафонний кабінет, а щоб комфортно й ефективно вони вивчали англійську, їх поділили на групи. На базі закладу створили експериментальну групу із 13 осіб, яких готують до складання іспиту STANAG 6001 на стандартизований мовний базовий перший рівень володіння англійською мовою. Торік вісім ліцеїстів отримали такий сертифікат, усі вступили до військових вишів. Такий приклад підвищує мотивацію інших до вивчення англійської.

Євгеній Дацюк, Данило Сітніков, Едуард Храмогін, Микола Кириченко пройшли відповідне тестування й із 15 липня до 4 серпня були учасниками літньої школи англійської мови. Такий мовний табір уже вчетверте цьогоріч організувало в музейно-меморіальному комплексі ім. патріарха УГКЦ Йосифа Сліпого в с. Заздрість на Тернопіллі релігійне товариство українців-католиків «Свята Софія» (США). За словами президента цього товариства Ірини Іванкович, про літню школу подбали для дітей з родин учасників АТО, внутрішньо переміщених осіб, сиріт і студентів вищих духовних семінарій віком від 15 до 22 років. У мовному таборі спілкувалися англійською мовою впродовж усіх трьох тижнів перебування. Понад 30 юнаків і дівчат з різних областей України навчали тут інструктори з Канади та США. Навчальний процес відбувався не лише за традиційним методом підручника, а й застосовували ігрові та мультимедійні заняття на основі новітніх технологій.

Традиції патріотизму

Цю літню школу Едуард Храмогін закінчив успішно. Але там на нього чекала особлива урочиста життєва подія. Він прийняв таїнство хрещення. Попросив, щоб хрещеними батьками були командир його взводу капітан 3 рангу Свято­слав Ветлинський та президент «Святої Софії» Ірина Іванкович. До речі, Святослав Ветлинський служив у Севастополі. 21 березня 2014 року, щойно російські окупанти почали піднімати над його військовою частиною триколор, він з однодумцями ввімкнув динаміки й заспівав «Ще не вмерла України...». Святослав проходить службу в ліцеї після передислокації із Севастополя. Із Криму тоді вийшов заступник командира Південної військово-морської бази капітан 1 рангу Віктор Шмигановський, який нині очолює Військово-морський ліцей в Одесі.

Окупований півострів тоді залишили майже 80% офіцерського та викладацького складу. В групі незрадливих були й Богдан Небилиця та Андрій Драч. Вони випускники ліцею, а в час, коли «зелені чоловічки» з’явилися на українському півострові, саме навчалися в академії ВМС ім. П. Нахімова у Севастополі. Тоді юнаки відмовилися присягати на вірність Росії й заспівали Державний гімн України. Вони не зрадили рідній державі. Богдан Небилиця згодом став командиром військового катера «Нікополь». На це судно і ще два кораблі нещодавно напали в Керченській протоці російські прикордонники  та спец­призначенці, обстріляли їх, 24 наші моряки потрапили в полон до супротивника.  Серед них і Богдан Небилиця та Андрій Драч. Ліцеїсти й весь педагогічно-виховний склад Військово-морського ліцею висловлюють підтримку військовополоненим морякам, бажають їм сили, мужності, витривалості.

Для всіх патріотично налаштованих юнаків, які бажають пов’язати свій життєвий і професійний шлях з військово-морською службою, в ліцеї завжди широко відчинені двері.