Розпорядження Кабміну від 15 січня 2020 року №23, яким затверджено перелік опорних лікарень, спричинило на Житомирщині великий громадський резонанс. В області, п’ятій в Україні за площею, передбачено створити лише сім таких медичних установ. А на сусідній Хмельниччині, де така сама кількість населення, але площа на третину менша, — аж десять. Навіть якщо порівнювати майже ідентичні за територією і чисельністю жителів поліські області Житомирщину і Чернігівщину, то в першій тільки сім опорних лікарень, а у другій — дев’ять.

Сумнівність доступності за 60 хвилин

Історично склалося, що чорноземні південні райони Житомирської області більш населені, ніж лісові північні. Якщо на Попільнянщині, Ружинщині, Любарщині на кожен квадратний кілометр припадає 35 жителів, то на Олевщині й Овруччині — 10—15. Майже п’ята частина всього населення області проживає в Житомирі. Тому на перший погляд нібито логічно, що в обласному центрі буде аж дві опорні лікарні — Житомирська районна та одна з двох міських.

Однак спантеличує, що такий самий статус передбачено для розташованих за 30 і 47 км від Житомира лікарень у Коростишеві й Бердичеві. Немає нічого поганого, що зони обслуговування цих медичних закладів фактично перекривають одна одну, бо згідно з Порядком створення госпітальних округів, затвердженим постановою Кабміну від 27 листопада 2019 року №1074, «багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування першого та другого рівня визначаються таким чином, щоб жителі, які проживають у зоні їх обслуговування (у тому числі суміжних госпітальних округах) у межах не більше 60 хвилин проїзду автомобільним транспортом, мали доступ до вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги».

Проблема в іншому: фактично чотири із семи опорних лікарень обслуговуватимуть густонаселений південь Житомирщини, а на решті території, що займає дві третини площі області, три такі медичні заклади: у Коростені, Овручі й Новограді-Волинському. Саме це спричинило сплеск громадського обурення в Малині й Олевську. Малинці стверджують, що місто обласного значення, розташоване на жвавій міжнародній автодорозі Київ — Ковель — Ягодин (варшавська траса), не можна залишити без власної опорної лікарні, хоч від Малина до Коростеня тільки 57 км, що менше від нормативу. Однак для населених пунктів Малинщини, що лежать східніше від райцентру, ця відстань уже більша навіть без урахування далекої від ідеалу якості шляхів між селами.

Ще складніша ситуація на Олевщині, де від райцентру до найближчої опорної лікарні в Коростені аж 87 км, а до Новограда-Волинського — 112 км. Якщо до цього додати ще 50 км, що відокремлюють Олевськ від найпівнічнішого населеного пункту району села Копище, що лежить на українсько-білоруському кордоні, отримаємо принаймні 127 км, які аж ніяк не проїдеш поліськими автобанами за нормативні 60 хвилин.

Як дбаємо, так і маємо

Найцікавіше, що визначення терміну «опорний заклад охорони здоров’я» немає в нормативних документах. Уперше його згадано в розпорядженні Кабміну від 15 січня цього року №23, а до того йшлося лише про «багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування першого та другого рівня», що мають обслуговувати відповідно «не менш як 120 тис. осіб» та «не менш як 200 тис. осіб» (постанова Кабміну від 27 листопада 2019 р. №1074 «Деякі питання створення госпітальних округів»).

З огляду на це в Житомирі, де офіційно 264 тисячі жителів, майже достатньо однієї лікарні другого рівня, якою медичне керівництво Житомирщини обрало міську лікарню №1 як багатопрофільну. Житомирський міський голова вважає, що опорним закладом має бути лікарня №2, як краще технічно оснащена і ближче розташована до міжнародної автодороги Київ — Чоп.

Стосовно загальної кількості багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування, то для області із населенням 1,22 мільйона осіб суто арифметично потрібно мінімум десять медичних закладів першого рівня. Якщо орієнтуватися на те, що всі опорні лікарні вдасться довести до другого рівня, то вистачить навіть шести закладів. Однак у провінційних Коростишеві й Овручі з невеликою кількістю обслуговуваного населення навряд чи є потреба в лікарнях з найвищою оснащеністю, а тому теоретично Житомирщина начебто може обійтися п’ятьма опорними лікарнями другого рівня і двома — першого.

Не для преси фахівці-медики визнають, що головним аргументом для обґрунтування вже затвердженої мережі опорних закладів охорони здоров’я була наявна матеріально-технічна база. На Житомирщині десятиріччями вкладали кошти в підтримання мережі ФАПів і лікарських пунктів, щоб не залишити жителів віддалених поліських сіл без медичної допомоги. Не шкодували фінансових вкладень для третинного високоспеціалізованого рівня медицини, представленого Житомирською обласною лікарнею та обласним перинатальним центром, у який жінки приїздять народжувати навіть із Києва. Саме в ці заклади традиційно водили високих гостей, які інспектували медицину області. У підсумку створювалася видимість, що на Житомирщині скрізь так добре, як у цих двох лікувальних установах.

Тим часом дедалі швидшими темпами занепала проміжна ланка між ФАПами та обласними високоспеціалізованими медичними установами, якими є районні лікарні. Нині, коли постало питання про їхнє перетворення на опорні заклади охорони здоров’я, з’ясувалося, що більшість з них після 1 квітня не зможуть претендувати на бюджетні кошти за надання якісних медичних послуг, не кажучи вже про статус багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування навіть першого рівня.

Про неможливість усе охопити

На складну ситуацію змушений був відреагувати Офіс Президента, з якого 13 лютого розіслали лист головам облдержадміністрацій з вимогою терміново повідомити про «готовність закладів охорони здоров’я до укладання договорів із Національною службою здоров’я України» та «про центральні районні лікарні, які не увійшли до Переліку опорних закладів охорони здоров’я, проте у зв’язку з особливостями розташування та іншими об’єктивними причинами потребують додаткової фінансової підтримки».

Зайве пояснювати, що з усією важливістю раціонального й ощадливого використання матеріальних ресурсів у медичній галузі та потрібністю забезпечити належне робоче навантаження на заклади охорони здоров’я нікого з громадян України не можна позбавити доступу до спеціалізованої лікарської допомоги через віддаленість місця постійного проживання. Для виконання цієї вимоги потрібна не тільки оптимальна мережа опорних лікарень, а й здоровий глузд, бо в кожній з областей у її межах залишатимуться закутки, розташовані далі 60-хвилинної доступності.

На Житомирщині навіть нинішні сім затверджених багатопрофільних лікарень забезпечують нормативну відстань для 91% населення області. Однак приблизно п’ята частина території, де решта 9% жителів, теж повинна мати такий самий доступ до медичної допомоги. Йдеться не тільки про малонаселений Олевський район, де в разі затвердження додаткової опорної лікарні вона буде завантажена не на повну потужність, що неминуче позначиться на якості лікування та його собівартості. Навіть на густонаселеному півдні Житомирщини є населені пункти, з яких ближче і простіше доїхати до Козятина і Хмільника сусідньої Вінниччини, Шепетівки і Старокостянтинова Хмельниччини, Сквири і Фастова Київщини, ніж до рідних Бердичева, Новограда-Волинського чи Житомира. Тому тут гріх не задіяти принцип екстериторіальності, за яким жителі сусідніх з іншими областями районів матимуть право і найважливіше — можливість без жодних бюрократичних перепон отримувати медичну допомогу там, де до неї ближче, а не тільки в межах свого госпітального округу.

На Вінниччині, Рівненщині, Хмельниччині, Київщині теж є населені пункти, від яких ближче до вже затверджених або потенційно можливих опорних лікарень Житомирщини, ніж до спеціалізованих медичних закладів у їхніх областях. Це повною мірою стосується території всієї України, де адміністративні межі, на відміну від проведених під лінійку кордонів більшості штатів у США, звивисті й покручені, що не має бути перепоною в однаковій для всіх доступності до медичної допомоги.

ПРЯМА МОВА

Микола СУСЛИК,
начальник управління охорони здоров’я
Житомирської ОДА:

— Нині методологію оцінки спроможної мережі опорних лікарень на Житомирщині опрацьовують із залученням міжнародних проєктів USAID і «Делойт», у яких наша область пілотна. На найближчому засіданні госпітальної ради буде розглянуто пропозиції про внесення змін у перелік опорних закладів охорони здоров’я, який можна збільшити для покриття всієї території області.